§ XI. Для допитливих. Загадка чернівецьких лисих дітей

Дивну картину являли собою чернівецькі школи восени 1988 року: у великих класах стурбовані вчителі вчили... щонайбільше двох-трьох учнів! Майже всіх дітей перелякані незвичайною епідемією алопеції (облисіння) батьки, штурмуючи автобуси і потяги, вивезли якнайдалі від центра старовинного міста.

У пресі замовчувалися симптоми хвороби. Лише поміж рядками можна було здогадатися про запаморочення, галюцинації, ураження сенсорної і локомоторної систем тощо. Понад 150 дітей різного віку опинилися в кращих клініках Києва і Москви. Напруження у місті сягло апогею, коли сумнозвісний боротьбою з «чорнобильською радіофобією» тогочасний міністр охорони здоров'я України пан Касьяненко очолив комісію, заборонив надавати будь-яку інформацію журналістам і розпочав закликати громадян «не розводити паніку, бо вона небезпечніша за будь-які епідемії».

Численна група фахівців з багатьох країн займалася загадкою епідемії алопеції. Вивчення забруднюючих чинників показало, що у зоні найсильнішого ураження дітей (центр міста) були перевищені ГДК відразу кількох токсичних елементів, тому початкова кількість версій перевищувала 20 (!). Поступово їх кількість зменшувалася, та однозначної відповіді так і не було знайдено.

Вважають, що отруєння було комплексним, діяло одночасно кілька елементів (барій, алюміній, свинець, талій та ін.) і сполук. Та більшу його частину викликав талій. Це синьо-сірий м'який отруйний метал (ГДК у повітрі менше 0,1 мг/м3) з низькою температурою плавлення (303,6°С). Раніше використовувався лише у вигляді водного розчину його солей (так звана «рідина Клерічі») для сепарації (розділення) мінералів за їх густиною. У наш час незамінний у чутливих елементах військової інфрачервоної апаратури, сучасній напівпровідниковій промисловості тощо.

Серед симптомів отруєння талієм (як і його токсичними сусідами у таблиці елементів) — ураження нервової і сенсорної систем, галюцинації, облисіння.

Одним з важливих був той факт, що більшість дітей походила з «автомобільних» родин, батьки яких користувалися поширеним у місті хімічним засобом для перетворення наявного неякісного бензину у наддефіцитний високооктановий. Цей «чудо-засіб» був розчином талію (пляшки з ним продавалися з-під поли, а джерело походження і виробництва так і не було встановлене). Варто також нагадати, що у центрі подекуди ще збереглися свинцеві труби першого міського водогону, бо будинки не ремонтувалися з середини XIX ст.

Для усунення епідемії місто вперше за багато років очистили від бруду, помили водою та спеціальними розчинами, зняли верхній шар ґрунту тощо. Закрили окремі несуттєві і «брудні» виробництва, автомобілісти перестали використовувати розчин талію. Навесні 1989 р. діти повернулися до школи.

Хворих вилікували і волосся відросло, та матері помічали, що ураження не зникло повністю, їхні діти все ще скаржилися на втому, біль у ногах.

А в Києві дехто згадував серію отруєнь рідиною Клерічі і суд над жінкою, яка перед арештом знахабніла настільки, що «прибирала» небажаних їй осіб, додаючи диявольську суміш солей талію у страви в шкільній їдальні.

X

Вхід

Завантажую...