§ 1.1.5. Забруднення навколишнього середовища нафтопродуктами

У більшості країн світу багато забруднювачів утворюються в результаті діяльності промисловості по переробці нафти або систем обігріву нафтопродуктами. Біля 60% від їх загального числа припадає на автомобільний транспорт. Ці забруднювачі характеризуються як первинні, що під дією водяної пари, кисню, світла та інших домішок утворюють вторинні забруднювачі, такі як сульфати, озон, нітрати й органічні сполуки. Спільна присутність у повітрі первинних і вторинних забруднювачів створює так званий смог. Первинні і вторинні забруднювачі впливають не тільки на природу, але й на людину. Забруднювачі у своїй більшості канцерогенні.

Отже, одна з першопричин забруднення повітряного середовища — наслідки використання нафтопродуктів і нафти. Але вони відчутні не тільки в повітрі.

Вода — засіб гасіння пожежі — може горіти. Вода — символ чистоти — може бути найпідступнішою отрутою. Вода — символ осереддя першостворення життя — може стати смертельним ворогом живого. Але в цьому сама вода найменше винна. Причиною тому можуть бути нафта і нафтопродукти, що потрапили у воду. Нафта, що потрапила у воду, — біда глобального масштабу, яка торкається усієї екосистеми в цілому. Існує думка, що основними джерелами забруднення води нафтою є танкерний флот, нафтопроводи, бурові платформи. Але це помилка. Просто ці джерела більш очевидні на перший погляд. Статистика показує, що з тих мільйонів тонн нафти, яка потрапляє у Світовий океан, лише половина надходить із транспортних магістралей, що проходять по океану, а інша половина потрапляє в нього зі стоками рік із суші. Нафта забруднює океан при аварійних ситуаціях, що виникли на танкерах, розривах морських трубопроводів, аваріях на морських бурових. Масштаби цих катастроф відомі. Гігантські нафтові плями розливаються по поверхні води, покривають сотні кілометрів плівкою нафтопродуктів. У результаті цих аварій у 1980 р. в океан було викинуто біля 200 тис. т нафти. Але в той же час щорічно в океан зливається 2,5 млн т нафтопродуктів із промивними водами, через недбалість при перекачуванні нафти.

Припустима норма вмісту нафтопродуктів у воді 0,005 мг/л, при більш високій цифрі все живе може загинути.

Не можна сказати, що нічого не робиться для запобігання забрудненню нафтою Світового океану. У портах можна зустріти судна — збирачі нафти, розлитої по акваторії. Вчені розробили технологію очищення танкерів із застосуванням ефективних миючих засобів. На нафтопереробних підприємствах упроваджується безвідхідна технологія, вивчаються методи вилучення нафтопродуктів із води.

Зараз використовують ефективні методи боротьби з нафтою, розлитою на поверхні води. Оскільки нафта являє собою рідину, що не змішується з водою, а розтікається тонкою плівкою, її можна прибрати за допомогою спеціальних суден. Нафту збирають у спеціальні ємкості, відсмоктують, а чисту воду зливають у море. Суміш піску з крейдою, попадаючи на нафтову пляму, сорбує нафту. Потім ця маса осідає на дно. Поверхнево-активні речовини перешкоджають розтіканню нафтової плями і сприяють її видаленню. Піднявши нафту на поверхню Землі, людина не порушила природної рівноваги — пустоти в покладах заповнилися водою і структура планети не зазнала змін. Але, приступивши до переробки нафти і до її використання, людина завдала природі великої шкоди. Для прикладу оцінимо витрати США на зниження різноманітних забруднень (за даними Європейської і соціальної ради ООН на 1976 р., див. табл. 1.1.5). За чистотою вод здійснюється міжнародний контроль із супутників і кораблів.

Не меншу небезпеку для навколишнього середовища являють газові викиди при переробці нафтопродуктів. При згорянні нафтопродуктів, що містять сірку, утворюється оксид сірки (IV), який слугує причиною виникнення дощів, що містять сірчану кислоту, сульфіти і сульфати амонію. Поряд з очищенням димових газів зараз велика увага приділяється процесам гідрознесірчування нафт. Це не тільки сприяє охороні навколишнього середовища, але і покращує наступну переробку нафти. Сутність цього процесу полягає в каталітичному гідрогенолізі зв'язку С—S у сполуках, які мають в собі сірку:

Сьогодні масштаби гідрознесірчування бензинів, гасів і палив досягають 500 млн т на рік. Річний видобуток нафти наближається до 3 млн т, у той же час 40—50% від цієї маси потребують очищення від сірки. Xоча за рахунок гідроочищення ціна нафтопродукту підвищується на 3%, процес видалення сірки таким шляхом широко впроваджується. Гідроочищення здійснюють при підвищеному тиску водню і температурних режимів біля 400°С. Каталізаторами цього процесу є оксиди і сульфіди вольфраму, нікелю, кобальту. Особливо варто сказати про продукт згоряння нафти — оксид вуглецю (IV) — вуглекислий газ. Він є ланкою в ланцюзі кругообігу речовин у природі. Відомо, що якби вуглекислий газ зник з атмосфери, загинуло б і життя. Господарська діяльність людини стрімко збільшує ресурси СО2. У природі діє механізм балансування його кількості, але можливості біосфери не безмежні. Щорічне спалювання копальневого палива в топках і в двигунах досягає зараз мільярда тонн (у перерахунку на вуглець). Надлишок оксиду вуглецю (IV) в атмосфері може призвести до необоротних негативних наслідків парникового ефекту. Для того, щоб у природі не порушився баланс, запропоновані проекти, що навіть сьогодні вражають своєю фантастичністю. Так, зокрема, передбачається скраплювати оксид вуглецю (IV) і закачувати його в глибини океану, із яких він повернеться в атмосферу через сотні років. Але це боротьба з наслідком, а не з причиною! А причина — спалювання нафти в топках котлів і в двигунах автомобілів. Тому рано чи пізно, якщо не через брак нафти, то під загрозою заподіяти шкоду людству, доведеться відмовитися від звички неекономно витрачати ресурси.

X

Вхід

Завантажую...