Видові пари
Серед найбільш яскравих прикладів відповідності між організмами і середовищем ми знаходимо такі, в яких у наявності виникнення залежності організмів одного виду від організмів іншого виду. Саме так воно є в багатьох випадках взаємовідносин між споживачами та їх їжею, наприклад, у випадку залежності коала від листя евкаліпта (Eucalyptus) або гігантської панди від пагонів бамбука.
6.6. Вплив антропогенних факторів на здоров'я людини
Подібно до того, як буває хвороба тіла, буває також хвороба способу життя. (Демокріт, давньогрецький філософ (V—IV ст. до н. е.)).
Основні антропогенні фактори. Негативний вплив людини на своє власне здоров'я величезний. Різноманітність засобів, якими вона руйнує своє здоров'я й генофонд, не може не вражати: отрутохімікати й побутова хімія, важкі метали й пластмаси, наркотики й тютюн, шум та електромагнітні поля, радіація й кислотні дощі, біологічна й хімічна зброя, промислові відходи, нафта й багато іншого. Кількість антропогенних факторів не підлягає облікові й повній класифікації. Людина дослідила вплив на себе лише декількох груп створених нею факторів і тільки умовно виокремила кілька їх категорій, які вважає провідними.
6.4. Вплив абіотичних факторів на здоров'я людини
У природі — все краса; всі ці наші вороги — вітри, бурі, посухи й суховії — страшні нам лише тому, що ми не вміємо володіти ними. (В. Докучаев, російський ґрунтознавець).
Людина є частиною природи, і фактори середовища впливають на неї так само, як і на будь-який інший вид. Навіть за відсутності антропогенного впливу здоров'я людини залежить від багатьох абіотичних і біотичних факторів. Вихід значень тих або інших факторів за границі діапазону оптимуму погіршує стан людини, знижує її стійкість та опірність до різноманітних захворювань. Абіотичні фактори, що впливали на людину в минулому, продовжують впливати й сьогодні.
6.3. Реакції організму людини на вплив факторів середовища
Людина зможе пише настільки, наскільки вона знає. (Ф. Бекон, англійський філософ-гуманіст, державний діяч (XVI—XVII ст.)).
В межах діапазону толерантності людина пристосовується до умов довкілля завдяки численним захисним і пристосувальним (адаптивним) реакціям організму, головні з яких: підтримання сталості властивостей внутрішнього середовища (гомеостаз), регенераційні процеси, імунітет, регуляція обміну речовин тощо. В межах оптимуму ці реакції забезпечують найефективніше функціонування, високу працездатність, ефективне відновлення.
Відповідність між організмами і мінливим середовищем
З часом будь-які умови існування змінюються, але в одних випадках вони схильні до сильніших змін, а в інших — менш сильних. Ні будова організму, ні його поведінка не можуть відповідати мінливим умовам, не змінюючись адекватним чином. Можна виділити три основні типи змін місця існування.
а) Циклічні зміни, тобто ті що періодично повторюються, як при зміні пір року, при припливах і відпливах і при почерговому настанні світлого і темного часу доби.
Генетичний поліморфізм
Переходячи від екотипів до більш детального аналізу популяційних структур, біологи набувають все більших навиків виявлення пов'язаної з відбором мінливості всередині невеликих локальних популяцій. Така мінливість відома як поліморфізм. Точніше кажучи, генетичний поліморфізм — це «співіснування в межах одного і того ж місця проживання двох або більш за виразно помітні внутрівидових форм, причому в таких співвідношеннях, що постійна присутність рідкіснішої з цих форм не може бути віднесено лише до безперервного мутагенезу і імміграції». Далеко не всі прояви такого роду мінливості відображають відповідності між організмами і середовищем; навпаки, буває так, що за деякими з них стоять явні невідповідності.
Екотипи
Термін «екотип» був вперше використаний стосовно деяких рослин — для опису внутрівидових генетично зумовлених локальних відповідностей між організмами і середовищем. Вирощуючи рослини з різних природних місць проживання в одному загальному протягом одного або більше вегетаційних сезонів, дослідники виявили значні внутрівидові відмінності між цими рослинами. При постановці подібних досліджень істотно, щоб рослини, які походять з різних місць, вирощувалися і порівнювалися в одних і тих же умовах, оскільки деякі з відмінностей між природними популяціями можуть виявитися фенотипними реакціями на умови існування, не пов'язаними з генотипними відмінностями.
Спеціалізація всередині видів
В тих випадках, коли «місцеві» сили природного відбору дуже великі, вони можуть здолати нівелюючий вплив статевого розмноження і рекомбінації. У таких випадках навіть за відсутності повної репродуктивної ізоляції “сприятливі” генотипи можуть в місцевих умовах володіти такими перевагами, що “несприятливі” генетичні комбінації неухильно усуватимуться. Потік генів при цьому не переривається, і окремі популяції залишаються частинами одного і того ж вигляду, але усередині нього виникають спеціалізовані локальні раси.
Різноманітність всередині співтовариств
Існує безліч пояснень різноманітності всередині співтовариств.
а) У природі не буває однорідних місць проживання. Навіть однорідний на перший погляд внутрішній простір лабораторної пробірки неоднорідний через неминучу наявність границі скляної стінки. З цією обставиною часто стикаються мікробіологи, коли вирощувані ними організми поділяються на дві форми: пристінну і ту що залишається в товщі культурального середовища.
Схожість між співтовариствами
Класичний тип рослинності, подібний до «середземноморського» маквіса, можна виявити як по берегах Середземного моря, так і в Каліфорнії, Чилі, Південній Африці і Південній Австралії. Всі ці області характеризуються майже однаковими кліматичними умовами. Однотипність рослинного покриву стає очевидною як при вивченні аерофотознімків, так і при швидкому огляді ділянок місцевості з автомобіля, проте таксономічні списки видів (і сімейств, що навіть представляються ними), що зустрічаються в цих областях, жодних вказівок на схожість не містять. Описати і виміряти цю схожість виявилося незвичайно важкою справою. Часто-густо воно виявляється в «архітектурі» різних рослин, а її не так-то просто охарактеризувати кількісно.
