«Колапс» Джареда Даймонда або хроніки з'їдених земель
«Колапс» (повна назва «Колапс: чому одні суспільства виживають, а інші вмирають») - науково-популярна книга Джареда Даймонда, американського еволюційного біолога, фізіолога та біогеографа. Ця книга про те, як в різні епохи і в різних частинах світу людські суспільства готували власну загибель. І як деяким з них вдалося вчасно зупинитись. Сьогодні ми поговоримо про те екологічно важливе, що несе в собі ця книга.
У Тихому океані спостерігається ріст популяції китів
Незважаючи на неофіційний китобійний промисел, який продовжує вести Японія, в північній частині Тихого океану спостерігається приріст популяції китів. До таких висновків прийшли вчені Росії і США, які проводять дослідження морських мешканців в рамках міжурядової угоди про охорону навколишнього середовища.
Популяція як основна форма існування виду і структурна одиниця екосистеми
Вивчаючи щільність населення різних видів тварин і рослин, екологи встановили, що окремі особини дуже рідко розподіляються рівномірно на місцеперебуванні даного виду. Обираючи найбільш сприятливі умови, вони утворюють різні за величиною скупчення. Такі скупчення можуть бути територіально віддалені один від одного, дуже рідко контактувати між собою або тільки зберігати можливість такого контакту. Сукупності сумісно існуючих, контактуючих між собою особин отримали назву популяцій. Особини в популяціях здатні до вільного схрещування. Популяції утворює абсолютна більшість існуючих тварин і рослин. Відносини з навколишнім середовищем в окремих особин і цілої популяції різні.
2.5. Види, популяції та середовище.
Пише останніми роками починаємо ми осягати зв'язки всередині найскладнішої екосистеми, де кожний біологічний вид потрібний, аби могли жити інші, більш розвинені види. І на самій верхівці ми бачимо людину, яка цілковито залежить від видів, що розвивалися до неї й зумовили її появу. (Т. Хейсрдал).
Уявлення про популяцію. Головні дійові особи в будь-якому біогеоценозі — це сукупності видів, що його населяють, — популяції. Саме на рівні популяцій відбуваються процеси засвоєння, трансформації й передавання енергії ланцюгами живлення.
Різноманітність всередині співтовариств
Існує безліч пояснень різноманітності всередині співтовариств.
а) У природі не буває однорідних місць проживання. Навіть однорідний на перший погляд внутрішній простір лабораторної пробірки неоднорідний через неминучу наявність границі скляної стінки. З цією обставиною часто стикаються мікробіологи, коли вирощувані ними організми поділяються на дві форми: пристінну і ту що залишається в товщі культурального середовища.
Схожість між співтовариствами
Класичний тип рослинності, подібний до «середземноморського» маквіса, можна виявити як по берегах Середземного моря, так і в Каліфорнії, Чилі, Південній Африці і Південній Австралії. Всі ці області характеризуються майже однаковими кліматичними умовами. Однотипність рослинного покриву стає очевидною як при вивченні аерофотознімків, так і при швидкому огляді ділянок місцевості з автомобіля, проте таксономічні списки видів (і сімейств, що навіть представляються ними), що зустрічаються в цих областях, жодних вказівок на схожість не містять. Описати і виміряти цю схожість виявилося незвичайно важкою справою. Часто-густо воно виявляється в «архітектурі» різних рослин, а її не так-то просто охарактеризувати кількісно.
Конвергенція і паралелізм
Відповідність між організмами і середовищем часто виявляється в схожості будови і способу життя організмів, що мешкають в схожих умовах, але які належать до різних філетичних ліній (тобто до різних гілок еволюційного дерева). Явища подібної схожості до того ж сприяють спростуванню уявлення про те, ніби кожному типу середовища існування відповідає один і лише один варіант «досконалого організму». Свідчення виникнення схожості особливо переконливі, коли відповідні філетичні лінії видалені, а схожими функціями наділені структури абсолютно різного еволюційного походження, тобто структури аналогічні (схожі по зовнішній будові або функції), а не гомологічні (події від одних і тих же структур, що були у загальних предків). Коли спостерігається таке явище, ми говоримо про конвергентну еволюцію.
Основний закон розвитку популяції: зростання > колапс > стабілізація
Припустимо, що біологічний вид існував тривалий час за умови рівності коефіцієнтів народжуваності і смертності α = β, а також стабільної чисельності N0, яка відповідала ресурсним можливостям Е0 зайнятої ним території.
Основи теорії динаміки популяцій
У сприятливих умовах популяція цілком успішно “виконує” найголовніше завдання живого: розмножуючись, більшменш швидко нарощує свою чисельність.
Та це за сприятливих умов. Насправді конкуренти, вороги, несприятливі умови чи брак ресурсів здебільшого утримують чисельність популяції у певних межах. Вона чимось схожа на стиснену пружину, бо за найнезначнішого зменшення тиску зовнішніх чинників популяція стрімко, як спалах пороху, збільшується.
Популяція та її основні характеристики
Популяція одне з основних понять екології означає сукупність особин певного виду, які тривалий час (багато поколінь) живуть на певній території і вільно схрещуються між собою. Водночас певна популяція під впливом якихось чинників (зазвичай це природні бар’єри) відокремлена від територій інших аналогічних популяцій. Популяція сама по собі може підтримувати свою чисельність необмежений час.
