Ніхто не збирався підривати реактор ЧАЕС наприкінці квітня 1986 року. Було лише надмірне бажання кількох осіб остаточно переконатися в тому, що запропоновані ними заходи з підвищення рівня безпеки реакторів такого типу реальні й можливі для використання.
Потрібно визнати, що самі по собі ці заходи були правильними і корисними, бо малося на меті запобігти шкідливим наслідкам миттєвого припинення живлення головних помп, пульту і систем керування реактором. Годі пояснювати, наскільки важлива робота всього цього без перерви. Зазначимо, що навіть під час зупинок реактора всі вони працюють, бо радіонукліди розпадаються з виділенням тепла (потужність тисячі кіловат!), яке весь час треба виводити назовні.