Основні закони синекології і Біосфера1 (біосфера Землі)
Немає і не може бути на нашій планеті об’єкта цікавішого і складнішого від біосфери, що є “продуктом” існування мільярди років життя. Ми дуже хочемо розповісти і про особливості її частин, і про рекорди тваринного й рослинного світу. Однак щоб досягти головної мети книги, ми змушені віддати перевагу важчим для викладу і сприймання законам функціонування і розвитку всієї Біосфери1. '
Синекологія про взаємодію видів
У природі існує певна ієрархія об’єднань організмів. Наступним за популяцією рівнем організації живої речовини є угруповання (спільнота), якому в екології відповідає біоценоз, або більш узагальнююче поняття екосистема. Нині його розуміють як сукупність біотичного угруповання з усіма його численними видами найпростіших, рослин і тварин та неживого середовища їхнього проживання. Близьким до екосистеми за змістом є поняття біогеоценозу, якому віддавали перевагу в Радянському Союзі.
Екосистема центральне для сучасної екології поняття. Розрізняють екосистеми великі (макросистема Світового океану) і зовсім маленькі (ставок, озерце чи трухлявий пеньок), природні і довготривалі (тойтаки океан колиска життя), а також тимчасові і штучні (пшеничний лан чи город з редькою).
Взаємодія особин одного й того самого виду
Живі істоти на поверхні Землі й у ґрунті розміщуються надзвичайно нерівномірно. Для більшості видів властиві скупчення чи спілки особин, та зустрічаються випадки одинокого існування з тимчасовими контактами під час відтворення (наприклад, ведмеді). Спілки і скупчення бувають різні за кількістю членів (осіб): сім’я, зграя, стадо, рій, колоніальне поселення тощо. Інколи вони існують постійно, інколи утворюються тимчасово, але завжди це сприяє виживанню виду, переборенню негативного впливу зовнішнього середовища, захисту від ворогів, результативному полюванню тощо.
