Людина і суспільство, як суб'єкти соціально-екологічної взаємодії
Людина як об'єкт пізнання розглядається сучасними науковими дисциплінами з різних точок зору, а тому постає в однобокому вигляді. Однак сьогодні в науці з'явилися галузі, орієнтовані на подолання фрагментарності бачення людини. У цій якості крім інших метанаукою виступають сучасні екологія людини і соціальна екологія, що мають своїм предметом вивчення людини (суспільства) як центрального об'єкта в основі великої, багаторівневої системи, яку називають середовищем.
Сучасна наука бачить в Людині перш за все біосоціальну істоту, що пройшла в своєму становленні тривалий шлях еволюції і виробила складну соціальну організацію.
Розвиток екологічних уявлень людей з найдавніших часів до наших днів (частина друга)
Кінець XV - початок XVI ст. по праву носить назву епохи Великих географічних відкриттів. У 1492 р. італійський мореплавець Христофор Колумб відкрив Америку. У 1498 португалець Васко да Гама обігнув Африку і морським шляхом досяг Індії. У 1516 (17?)р. португальські мандрівники вперше досягли Китаю морським шляхом. А в 1521 іспанські мореплавці на чолі з Фернаном Магелланом зробили першу кругосвітню подорож. Обігнувши Південну Америку, вони досягли Східної Азії, після чого повернулися до Іспанії. Ці подорожі стали важливим етапом у розширенні знань про Землю.
Розвиток екологічних уявлень людей з найдавніших часів до наших днів (частина перша)
Історія виникнення і розвитку екологічних уявлень людей сягає корінням в сиву давнину. Знання про навколишнє середовище і характер взаємин з нею набули практичного значення ще на зорі розвитку людського виду. Процес становлення трудової та громадської організації первісних людей, розвиток їх розумової та колективної діяльності створювали основу для усвідомлення не тільки самого факту свого існування, але і для все більшого розуміння залежності цього існування як від умов всередині своєї загальногосподарської організації, так і від зовнішніх природних умов.
5.1. Правила й закони соціоекологі
Взаємозв'язки економіки та екологи в тому вигляді, в якому їх «виготовила» людина, несумісні, як геній і лиходійство. Врятуватися й урятувати майбутнє планети й людей можливо, вже зараз, із дитячого садка, почавши виховання дітей за законами творення, а не руйнування. (В. П. Астаф'єв, російський письменник).
Сучасне суспільство наблизилося до важливого етапу, коли необхідний перехід від епохи доекологічної до епохи екологічної. Існування нашої цивілізації, її подальша доля цілковито залежать від того, наскільки й як скоро стануть «екологічними» наші свідомість, поведінка, культура. Настав час об'єднати моральність і логіку мислення для збереження людини та її «дому» — біосфери. Це може увінчатись успіхом лише за умови найширших екологічних виховання та освіти з новими підходами, на базі нової системи освіти, що потребує активного долучення до соціально-екологічних знань.
