Серед найбільш яскравих прикладів відповідності між організмами і середовищем ми знаходимо такі, в яких у наявності виникнення залежності організмів одного виду від організмів іншого виду. Саме так воно є в багатьох випадках взаємовідносин між споживачами та їх їжею, наприклад, у випадку залежності коала від листя евкаліпта (Eucalyptus) або гігантської панди від пагонів бамбука.

В тих випадках, коли «місцеві» сили природного відбору дуже великі, вони можуть здолати нівелюючий вплив статевого розмноження і рекомбінації. У таких випадках навіть за відсутності повної репродуктивної ізоляції “сприятливі” генотипи можуть в місцевих умовах володіти такими перевагами, що “несприятливі” генетичні комбінації неухильно усуватимуться. Потік генів при цьому не переривається, і окремі популяції залишаються частинами одного і того ж вигляду, але усередині нього виникають спеціалізовані локальні раси.

Практично кожен спостерігав реакцію кішки чи собаки, до якої під час споживання їжі наближається інша особина цього ж виду. Це приклад “конкуренції за їжу”. Досить поширені й уявлення про конкуренцію самців за самку під час “шлюбного” періоду.
Втім, об’єктом конкуренції можуть бути не лише безпосередньо їжа чи прихильність самки. Насправді до цього списку входять всі (без винятку) ресурси, необхідні для виживання і розмноження кожної окремої особини (вода, територія, світло, повітря, тепло тощо).
У більшменш розвинених тварин, як довела етологія, конкуренція за доступ до ресурсів веде до розшарування стада, зграї чи іншого об’єднання особин одного виду за силою, настирливістю і настійливістю в чітку ієрархічну структуру:

У природі існує певна ієрархія об’єднань організмів. Наступним за популяцією рівнем організації живої речовини є угруповання (спільнота), якому в екології відповідає біоценоз, або більш узагальнююче поняття екосистема. Нині його розуміють як сукупність біотичного угруповання з усіма його численними видами найпростіших, рослин і тварин та неживого середовища їхнього проживання. Близьким до екосистеми за змістом є поняття біогеоценозу, якому віддавали перевагу в Радянському Союзі.
Екосистема центральне для сучасної екології поняття. Розрізняють екосистеми великі (макросистема Світового океану) і зовсім маленькі (ставок, озерце чи трухлявий пеньок), природні і довготривалі (тойтаки океан колиска життя), а також тимчасові і штучні (пшеничний лан чи город з редькою).

Взаємодія і взаємовідносини особин різних видів цікавіші і різноманітніші, аніж всередині одного й того самого виду.
Вони можуть бути нейтральними, позитивними чи негативними,
відрізняючись ще й інтенсивністю. Класифікацію основних форм взаємодії особин різних видів подано в таблиці.
Наведений науковий поділ зв’язків не завжди збігається з поширеною у повсякденному житті термінологією.

Живі істоти на поверхні Землі й у ґрунті розміщуються надзвичайно нерівномірно. Для більшості видів властиві скупчення чи спілки особин, та зустрічаються випадки одинокого існування з тимчасовими контактами під час відтворення (наприклад, ведмеді). Спілки і скупчення бувають різні за кількістю членів (осіб): сім’я, зграя, стадо, рій, колоніальне поселення тощо. Інколи вони існують постійно, інколи утворюються тимчасово, але завжди це сприяє виживанню виду, переборенню негативного впливу зовнішнього середовища, захисту від ворогів, результативному полюванню тощо.

Популяція одне з основних понять екології означає сукупність особин певного виду, які тривалий час (багато поколінь) живуть на певній території і вільно схрещуються між собою. Водночас певна популяція під впливом якихось чинників (зазвичай це природні бар’єри) відокремлена від територій інших аналогічних популяцій. Популяція сама по собі може підтримувати свою чисельність необмежений час.