Роль азоту в житті рослин та тварин
У процесі кругообігу азоту відбувається поетапний розпад органічних сполук, внаслідок чого він переходить у нітратну форму. Найкраща сполука для споживання рослинами – аміак (NH3), оскільки його перетворення в органічні сполуки вимагає мінімальної хімічної перебудови. Проте токсичність аміаку для рослинних тканин не дає можливості йому бути джерелом азоту, крім того, він легко розчиняється у воді і швидко вимивається з ґрунту. Той аміак, який не вимивається, піддається дії бактерій, які добувають енергію шляхом окислення азоту аміаку до нітритів (NО2-) і нітратів (NО3-). Утворені в ґрунті нітрати швидко асимілюються корінням рослин. Біохімічні перетворення азотовмісних сполук відбуваються кількома шляхами.
Кругообіг азоту в біогеоценозі
Проходження азоту через біогеоценоз має свої особливості, які значною мірою відрізняються від вуглецевого кругообігу (рис.1). Виділяють чотири такі відмінності кругообігу азоту. По-перше, більшість організмів не можуть асимілювати його із велетенського фонду (3,85·1021 г N2), який є в атмосфері. По-друге, азот не бере безпосередньої участі у вивільненні хімічної енергії в процесі дихання: головна його роль полягає в тому, що він входить до складу білків і нуклеїнових кислот, які створюють структуру біологічних систем і регулюють їх функціонування. По-третє, біологічний розклад азотовмісних органічних сполук до органічних форм складається з кількох стадій, причому окремі з них можуть здійснюватися лише спеціалізованими бактеріями.
Особливості азоту і його поширення в біосфері
Азот складає 79 % атмосфери, але величезна кількість живих істот не здатні прямо використовувати цей запас азоту. Спочатку він повинен бути зафіксованим спеціалізованими мікроорганізмами.
Популяція як основна форма існування виду і структурна одиниця екосистеми
Вивчаючи щільність населення різних видів тварин і рослин, екологи встановили, що окремі особини дуже рідко розподіляються рівномірно на місцеперебуванні даного виду. Обираючи найбільш сприятливі умови, вони утворюють різні за величиною скупчення. Такі скупчення можуть бути територіально віддалені один від одного, дуже рідко контактувати між собою або тільки зберігати можливість такого контакту. Сукупності сумісно існуючих, контактуючих між собою особин отримали назву популяцій. Особини в популяціях здатні до вільного схрещування. Популяції утворює абсолютна більшість існуючих тварин і рослин. Відносини з навколишнім середовищем в окремих особин і цілої популяції різні.
Значення абіотичних факторів середовища в житті організмів
Незважаючи на те, що всі абіотичні фактори навколишнього середовища впливають на живі організми комплексно, дія кожного з них нерівноцінна. Розглянемо більш детально кожний фактор окремо.
Температура - один із найважливіших факторів, який впливає на живі організми. Від цього фактора залежить нормальний перебіг усіх життєвих процесів в організмі - обмін речовин, ріст, розвиток та ін. Температура більш-менш закономірно змінюється впродовж доби і від сезону до сезону. Температурний режим також залежить від географічної широти, висоти місцевості над рівнем моря та ін.
Поняття про середовище існування і екологічні фактори
Екологія синтезує аналітичні дані багатьох галузей біологічної науки і розглядає життя організмів в їх взаємозв'язку з навколишнім середовищем і між собою.
В екології під навколишнім середовищем розуміють сукупність усіх умов, в яких існують організми. Екологічні фактори, що діють у навколишньому середовищі можна поділити на три типи:
Екологічні проблеми планетарного масштабу та шляхи їх вирішення
Майбутнє людства затьмарене безпрецедентною загрозою природі. Швидке зникнення лісів, погіршення якості води, зростаючі зміни клімату можуть підірвати світову економіку в найближчі десятиліття.
Упродовж XX століття чисельність населення світу зросла більше ніж на 4 млрд. чоловік, що перевищило втричі чисельність населення початку століття. За цей час споживання енергії і сировини збільшилося більше ніж у 10 разів.
Історичний розвиток взаємовідносин людини з природою
Первісні стада стародавніх мавпоподібних людей, за даними археології, займалися збиральництвом, лише іноді полюючи на великих тварин. Горбчастий тип зубів пітекантропів вказує на використання ними рослинно-тваринної їжі. Невелика концентрація в природі високопоживних кормів перешкоджала скупченню тварин - об'єктів полювання людини. Тому стада прадавніх мавполюдей були нечисельні і вели кочовий спосіб життя.
Геологічне значення людства вперше виявилося, очевидно, близько мільйона років тому, коли найстародавніші представники цього роду навчилися користуватися вогнем (набули навичок збереження і використання вогню) і стали виготовляти перші знаряддя праці. Цим людина поклала початок своїй перевазі над тваринами. Оволодіння вогнем було пов'язане з переходом від первісно-стадного життя до, хоча і примітивної, але організації людського суспільства. Виникли поселення, а з ними і спеціалізація функцій окремих членів первісної общини. Все це привело до виникнення перших зачатків антропогенних змін природи в околицях великих стаціонарних поселень (спалювання рослинності, знищення певних видів тварин і т.п.).
Вплив факторів навколишнього середовища на психічний стан і самопочуття людини
1 Вплив факторів навколишнього середовища на розвиток психіки
Організм це таке ціле, яке включено в більш широке ціле, з якого воно походить; наш людський організм є дитям природи і обов'язково утримує в собі й інтенсивно використовує фізичні закономірності природи, тобто організм існує тільки в природному середовищі, в процесі систематичного обміну продуктами з природним середовищем і існує глибинний, фундаментальний зв'язок нашого органічного існування з природою. А функція психіки й полягає, власне, у відображенні, утриманні, відтворенні та розвитку цієї єдності всіх істотних сил природи.
Людина і суспільство, як суб'єкти соціально-екологічної взаємодії
Людина як об'єкт пізнання розглядається сучасними науковими дисциплінами з різних точок зору, а тому постає в однобокому вигляді. Однак сьогодні в науці з'явилися галузі, орієнтовані на подолання фрагментарності бачення людини. У цій якості крім інших метанаукою виступають сучасні екологія людини і соціальна екологія, що мають своїм предметом вивчення людини (суспільства) як центрального об'єкта в основі великої, багаторівневої системи, яку називають середовищем.
Сучасна наука бачить в Людині перш за все біосоціальну істоту, що пройшла в своєму становленні тривалий шлях еволюції і виробила складну соціальну організацію.
