§ 5.6.3. Генеза використання енергетичних ресурсів

Відомо, що найпоширенішими і найулюбленішими казками для малих і дорослих є ті, де здійснюються основні бажання, а умови життя є легкими і приємними.

Не дивно, що всі відомі авторам політичні вчення чи релігії аналогічного спрямування спокушали своїх потенційних адептів або близьким і ймовірним здійсненням «раю» на всій Землі чи в окремо взятій країні (комунізм, націонал-соціалізм тощо), або гарантованою перепусткою на довічне поселення у «райську зону на тому світі» (християнство, мусульманство та безліч інших великих і малих релігій).

Проте дійсність на поверхні Землі і зараз далека від «райської», а в минулому вона була ще суворішою. Не було тоді ні професійних художників, ні філософів, ні поп-співаків/музикантів. Усім доводилося працювати фізично, рухатися, виконувати важку, а отже, втомлюючу і неприємну роботу. До того ж тоді (утім, як здебільшого й нині) люди й не здогадувалися, що відчуття «щастя» не залежить від кількості їжі, одягу, розваг, від природного оточення та ін. Як недавно довели науковці, відсоток щасливих і нещасних є константою, яка визначається психофізичними особливостями самої людини. Вона одна й та сама серед бідних і багатих, ув’язнених і вільних, білих і чорних. Сподіватися на те, що в якихось умовах усі стануть щасливими — безглуздо.

Інша справа — слід уникати частих і глибоких суспільних змін, під час яких відсоток нещасних тимчасово стає аномально високим.

Від людей залежить інше — якість життя, безпека життєдіяльності, зниження кількості невиліковних захворювань та ін. Саме це й було метою людей завжди — від доісторичних часів аж до сьогодення.

Якість життя залежить насамперед від використання різноманітних знарядь праці і якнайбільшої кількості енергії.

У межах теми «енергетичні ресурси» для нас найсуттєвіша та обставина, що homo sapiens дуже давно спромігся роздобути собі такого «енергетичного раба», як вогнище. Значно пізніше до нього додалися свійські тварини, водяні млини і вітряки, врешті — теплові машини.

Немає нічого дивного в тому, що «прогрес цивілізації» (кількість людей і якість їх життя) — це прогрес у винайденні доступу й освоєнні людиною щораз нових джерел енергії. І, що цікаво, не було, на наш погляд, ні серйозного випередження енергетикою потреб суспільства, ні серйозного відставання, яке очевидно (і надовго) загальмувало б розвиток.

Йдеться про те, що багато разів у пресі звучали передбачення про «настання нафтової кризи в ... році, газової кризи — в ... році, бо всі запаси будуть вичерпані за ... і ... років». Якби здійснилося бодай 10% цих прогнозів, то давно не стало б літаків, а на дорогах домінували б кінні карети і, звичайно, велосипеди.

Позитивний бік цих прогнозів полягає, мабуть, лише в тому, що вони полегшують усвідомлення необхідності всілякої економії енергії, винайдення і запровадження методів її якнайдоцільнішого використання. А що це суперактуально насамперед для умов України — годі й говорити.

Це так важливо, що, ризикуючи повторитися, трохи поміркуймо.

Середня потужність віслюка приблизно 100—150 Вт, коня (для тривалої роботи) — 500 Вт. Якщо людина виконуватиме роботу виключно ногами і впродовж не більше 8 год, то її середня потужність досягне 80 Вт. Підключення рук знижує ефективність використання енергії їжі у кілька разів. Це означає, що руками протягом 8 год ми зможемо розвивати потужність 10—20 Вт. Ці дані допоможуть читачам прикинути, скільки «ручних рабів» пітніють надаремне, якщо у кімнатах без людей світять дві лампочки по 100 Вт і люстра 500 Вт, на кухні горить даремно газ, нагріваючи своїми 1500 Вт і без того спекотне повітря і виділяючи у приміщення отруйний газ СO, а у ванні з дірявого краника тече струмочком гаряча вода, для підігрівання якої теж необхідні 500—1000 Вт.

Пошкодуйте «рабів» і «віслючків», вимкніть непотрібне.

Економте енергію й тоді, коли розбагатієте і видатки на газ, гарячу воду і електроенергію не обтяжуватимуть вас!

А ще краще — поєднати уникнення безглуздого витрачання енергії з модифікацією виробництва з метою її раціональнішого використання для задоволення наших потреб. Поміркуйте трохи над невеликою табл. 9, складеною фахівцями Міжнародного енергетичного агентства у 1988 р.

Погодьтеся, що вона дуже промовиста. До неї увійшли лише ті соціалістичні країни, які не засекречували основних статистичних даних про свою промисловість і рівень життя населення. Оскільки структура української промисловості дуже близька до польської, майже однакове становище з енергоносіями, то тоді ми теж витрачали на створення одиниці добробуту вдесятеро більше енергії, аніж французи чи японці.

Таблиця 9. Відносні витрати енергії для отримання одиниці валового національного продукту
Країна Відносні витрати енергії
Франція 1,0000
Японія 1,1235
Італія 1,2965
ФРН 1,2967
США 2,3699
Індія 3,3658
Бразилія 4,9768
Угорщина 5,6972
Польща 10,1217

Ми глибоко переконані, що коли негайно і беззастережно не відмовимося від енергорозтринькуючих технологій і виробництв, то ніколи не наблизимося до середньої західноєвропейської зарплати. Конкурентоспроможність нашої продукції доведеться забезпечувати як мізерною середньомісячною платою робітникам (і ще меншою — вчителям, пенсіонерам, науковцям), так і дальшим руйнуванням і забрудненням довкілля.

Недовірливі можуть заперечити, що останні рядки табл. 9 видаються їм надто малоймовірними. Звернімося для арбітражу до рис. 22.

Тут зображено розподіл кількох розвинених країн за енергетичними витратами (вони відкладаються на вертикальній осі) і валовим національним продуктом, що припадає на одного жителя. Цей розподіл (з невеликими варіаціями) ось уже понад десять років входить в усі міжнародні економічні довідники, не викликаючи суттєвої критики чи заперечень експертів й економістів. Він придатний і нині (з корекцією на ту обставину, що удвічі «подешевшав» долар США).

Рис. 22. Зв’язок витрат енергії та валового національного продукту для різних країн (дані Світового банку)

Цей розподіл експерти й економісти використовують для підтвердження вже висловленого твердження про приблизну пропорційність між валовим національним продуктом у розрахунку на одного жителя і рівнем загального енергоспоживання. Саме «приблизну», бо фізико-географічні умови, структура промисловості і звички населення роблять економіку Швейцарії, Японії, Франції дещо (в 1,5—2 рази) «економічнішою» від канадської чи американської.

Для нас суттєва та обставина, що, м’яко кажучи, «не дуже розвинені країни» представлені точками біля початку координат. І ми, на жаль, поки що перебуваємо у малоприємній зоні, яка позначена запитальними знаками: розтринькуємо енергію на рівні витрат німців, а живемо майже як ефіопи.

Для виправлення ситуації й переміщення України на протилежний бік від «середньої» лінії мало проголосити (навіть здійснити) принципи ринкової саморегульованої економіки. Для цього необхідні повна структурна перебудова та оновлення всієї нашої промисловості. А це і важко, і дуже довго. Ми повинні усвідомити, що на це може піти все наше продуктивне життя.

X

Вхід

Завантажую...