10 найбільших китів планети

10 найбільших китів планети

Кити, морські ссавці з ряду китоподібних, мають найбільші розміри серед усіх тварин. Як і всі китоподібні, кити являються нащадками сухопутних ссавців ряду парнокопитних, які приблизно 50 мільйонів років тому перейшли до водного способу життя. З тих пір, в процесі еволюції, вони перетворились на справжніх морських гігантів. Сьогодні ми розкажемо про найбільших з них.

Синій кит

Перебуває під загрозою

Довжина: 25-26,2 м
Вага: 100-120 т
Ряд: Cetacea (китоподібні)
Підряд: Mysticeti (вусаті кити)
Родина: Balaenopteridae (смугачеві)
Види: Balaenoptera musculus

Поширення:

Синій кит - найбільший ссавець на планеті, і, ймовірно, найбільша тварина, яка будь-коли жила на Землі. Синій кит може сягати 33 м в довжину та важити до 190 т, але більшість з них, все-таки, значно менші. На цих китів велось інтенсивне полювання аж до середини 1960-х років, коли вид було взято під охорону, оскільки він опинився на межі зникнення. Останні оцінки чисельності в Південній півкулі складають 2300 особин але є свідчення, що щорічно кількість синіх китів в цьому регіоні збільшується приблизно на 7%. В інших областях все далеко не так добре, але є деякі ознаки росту популяції в Північній Атлантиці.

Фінвал

Перебуває під загрозою

Довжина: 19-22,3 м
Вага: 45-75 т
Ряд: Cetacea (китоподібні)
Підряд: Mysticeti (вусаті кити)
Родина: Balaenopteridae (смугачеві)
Види: Balaenoptera physalus

Поширення:

Фінвал являється другим за величиною китом після синього, до якого він генетично близький. Відомі навіть гібриди між цими видами китів. Точну чисельність фінвалів встановити важко, хоча є певні ознаки відновлення популяції в деяких частинах Південної півкулі, де вона була захищена з 1976 року. В Північній Атлантиці нараховується близько 40-50 тис. фінвалів. В Японії та Ісландії в останні роки знову було дозволене полювання на цих китів, при чому Ісландія проголосила квоту в 154 особини на рік, в той час як квота для аборигенів Гренландії становить 10 китів на рік.

Південний кит

Перебуває під загрозою (Eubalaena glacialis/japonica)

Перебуває під невеликою загрозою (Eubalaena australis)

Довжина: 13,5-18 м
Вага: 40-80 т
Ряд: Cetacea (китоподібні)
Підряд: Mysticeti (вусаті кити)
Родина: Balaenidae (гладкі кити)
Види: Eubalaena australis/glacialis/japonica

Поширення:

Донедавна вважалось, що рід південних китів представлений одним єдиним видом, розділеним на 3 підвиди. Але нещодавнє вивчення генома самих китів та китових вошей, які мешкають на них, дозволило встановити, що різні популяції південних китів не схрещувались принаймні 5-6 млн. років. Англійську назву «right whale» (дослівно, «правильний кит») південні кити отримали через те, що були «правильними», «зручними» китами для полювання - повільні, плавають близько до берега і не тонуть, коли їх вбивають. З 1930 року південні кити були взяті під охорону. Двоє з трьох видів знаходяться на межі вимирання. В Північній Атлантиці налічується менш ніж 400 особин, в той час як на півночі Тихого океану їх може бути трохи більше. В Південній півкулі чисельність південних китів становить близько 8-10 тис.

Сейвал

Перебуває під загрозою

Довжина: 13,6-16 м
Вага: 20-25 т
Ряд: Cetacea (китоподібні)
Підряд: Mysticeti (вусаті кити)
Родина: Balaenopteridae (смугачеві)
Види: Balaenoptera borealis

Поширення:

Інтенсивний промисел швидко плаваючого сейвала розпочався в Антарктиці в 1960-х роках, після того як запаси синіх китів, фінвалів та горбачів були виснажені. Але у зв'язку зі скороченням запасів самих сейвалів їх видобуток також було лімітовано. Проте нещодавно Японія оголосила, що збирається знову відновити промисел і добувати по 100 китів на рік в північній частині Тихого океану для проведення досліджень. Оцінки поточної чисельності сейвалів в Антарктиці суперечливі. У 1989 році популяція Північної Атлантики була оцінена в 10,5 тис. і були зроблені припущення, що в північно-західній частині Тихого океану кількість сейвалів становить від 9 до 28 тис. особин. Вид був взятий під охорону з кінця 1970-х років в Антарктиці та північній частині Тихого океану, а з 1982 року в Північній Атлантиці.

Кашалот

Уразливий

Довжина: 11-15 м
Вага: 20-45 т
Ряд: Cetacea (китоподібні)
Підряд: Odontoceti (зубаті кити)
Родина: Physeteridae (кашалотові)
Види: Physeter catodon

Поширення:

На кашалота, який став відомим завдяки Мобі Діку, полювали з XVII століття. Це єдиний «великий кит» серед зубатих китів. Китовий жир, який отримували від кашалотів, запалював лампи великих міст США та Європи, а після Другої світової війни щорічно виловлювали близько 30 тис. китів на рік. Вид було взято під охорону з 1982 року. Існують різні оцінки сучасної чисельності кашалотів в Світовому океані. Деякі автори вважають, що до початку китобійного промислу чисельність кашалотів становила близько 1-2 млн., і що тепер їх може бути лише 360 тис. Тим часом, Японія видала дозвіл на добування з науковою метою до 10 кашалотів на рік в північній частині Тихого океану.

Гренландський кит

Перебуває під невеликою загрозою

Довжина: 14-15 м
Вага: 50-60 т
Ряд: Cetacea (китоподібні)
Підряд: Mysticeti (вусаті кити)
Родина: Balaenidae (гладкі кити)
Види: Balaena mysticetus

Поширення:

Гренландський кит тісно пов'язаний з південними китами - разом вони утворюють родину гладких китів. Це єдиний вусатий кит, який проводить весь свій час в арктичних водах - величезний череп гренландського кита дозволяє йому прориватись через морський лід. До початку активного промислу світова популяція гренландських китів була численна, однак до кінця XIX століття китобійний промисел поставив цей вид на межу зникнення. Сучасна популяція гренландських китів оцінюється в близько 17 тис. особин. Сьогодні на цих китів полюють лише корінні мисливці Аляски, Чукотки та Гренландії, яким дозволено ловити не більше 69 особин на рік відповідно до правил Міжнародної китобійної комісії (IWC).

Смугач Брайда

Відомості недостатні

Довжина: 13,7-14,5 м
Вага: 16-18,5 т
Ряд: Cetacea (китоподібні)
Підряд: Mysticeti (вусаті кити)
Родина: Balaenopteridae (смугачеві)
Види: Balaenoptera brydei

Поширення:

Смугач Брайда зустрічається у всіх океанах. На відміну від інших представників родини смугачевих, він цілий рік знаходиться в помірних і тропічних широтах. Досить довго цього кита плутати з сейвалами. Оцінки чисельності смугачів Брайда також різняться, хоча вважається, що в північно-західній частині Тихого океану їх може бути близько 25 тис. У 1960-х роках на цих китів в Північній півкулі велось систематичне полювання. Однак в цілому вони цікавили китобоїв в порівнянні з іншими видами китів досить мало. Наукова китобійна програма Японії передбачає вилов до 50 смугачів Брайда на рік у північно-західній частині Тихого океану.

Горбач

Перебуває під невеликою загрозою

Довжина: 12-14 м
Вага: 25-30 т
Ряд: Cetacea (китоподібні)
Підряд: Mysticeti (вусаті кити)
Родина: Balaenopteridae (смугачеві)
Види: Megaptera novaeangliae

Поширення:

Один з найвідоміших видів китів, горбатий кит набув слави переважно через його характерний спинний плавник, акробатичні вистрибування з води та вокальний репертуар самців цих китів. Тривалий час горбачі були об'єктом китобійного промислу, який сильно скоротив їх чисельність. Горбаті кити були взяті під захист з середини 1960-х років, з тих пір їх кількість помалу росте в багатьох частинах світу. На сьогодні чисельність цих китів, ймовірно, складає більше 30 тис. в Південній півкулі, 15 тис. в Північній Атлантиці і 18 тис. в північній частині Тихого океану. Аборигени Сент-Вінсент і Гренадіни мають право на добування чотирьох горбачів на рік. Крім цього, річну квоту в 9 особин нещодавно отримала Гренландія.

Сірий кит

Перебуває під критичною загрозою (західна популяція)

Перебуває під невеликою загрозою (східна популяція)

Довжина: 13-14,1 м
Вага: 14-35 т
Ряд: Cetacea (китоподібні)
Підряд: Mysticeti (вусаті кити)
Родина: Eschrichtiidae
Види: Eschrichtius robustus

Поширення:

Сірий кит вважається одним з найдавніших ссавців - вік виду налічує близько 30 млн. років. Ці кити зберегли багато ознак далеких наземних предків, як то вібриси на морді. Вони також у меншій мірі втратили зв'язок із землею, так як тримаються біля узбережжя і розмножуються в мілководних затоках. Сірі кити живуть в північній частині Тихого океану, здійснюючи регулярні сезонні міграції. При цьому вид розколовся на дві відокремлені популяції: західна та східна. Західна популяція одна з найменших у світі - близько 130 особин. Східна популяція, навпаки, активно відновлюється та нараховує близько 20 тис. особин. Виловлювати сірих китів дозволено лише мисливцям Росії та США, при чому не більше 140 особин на рік і лише зі східної популяції.

Кит Мінке

Перебуває під невеликою загрозою (Balaenoptera acutorostrata)

Відомості недостатні (Balaenoptera bonaerensis)

Довжина: 8-10 м
Вага: 9 т
Ряд: Cetacea (китоподібні)
Підряд: Mysticeti (вусаті кити)
Родина: Balaenopteridae (смугачеві)
Види: Balaenoptera acutorostrata/bonaerensis

Поширення:

Обидва види кита Мінке - малий смугач та антарктичний малий (південний) смугач - сьогодні являються основним об'єктом китобійного промислу в країнах, які все ще продовжують його вести - в Норвегії, Ісландії та Японії. Японія щорічно добуває близько 950 китів в антарктичних водах для науково-дослідних програм, хоча найближчі плани цієї країни щодо промислу кита Мінке поки не ясні. В цей час Норвегія добуває близько 1000 особин на рік з комерційною метою, Ісландія - до 216. Крім того, ескімосам Гренландії дозволено виловлювати до 190 китів на рік для задоволення життєвих потреб. Оцінки чисельності кита Мінке в Південній півкулі нині переглядаються, але, ймовірно, в цьому регіоні їх більше, ніж 450 тис. особин. До того ж, в Північній Атлантиці їх нараховується більш ніж 145 тис. і близько 25 тис. китів було зареєстровано в північно-західній частині Тихого океану.

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також

Про голоцен, природні закономірності і кліматичні моделі минулого і майбутнього.

X

Вхід

Завантажую...