«Бджолиний апокаліпсис»: міф чи реальність?

«Бджолиний апокаліпсис»: міф чи реальність?

У 2006 році до публічної лексики увійшло зловісне словосполучення — синдром руйнування колоній. Загадковий, дещо розпливчастий термін описує випадки, коли цілі колонії медоносних бджіл різко зникають, залишаючи своїх маток. Відтоді синдромом руйнування колоній підкріплюються заяви про «бджолиний апокаліпсис», який узагальнює небезпечне становище наших запилювачів.

Але, незважаючи на панічні заяви, у США свійські колонії медоносних бджіл фактично збільшуються з 2008 року. Станом на квітень 2017 року колонії американських медоносних бджіл перебувають на піку свого розквіту за більш ніж 23 років! За словами професора Дейва Гоулсона з Сассекського університету, видатного експерта з бджіл, ця тенденція однакова у всьому світі.

Таким чином, немає ніякого «бджолиного апокаліпсису». Не бійтесь, бджоли вимруть ще не скоро, а наше продовольство не знаходиться під загрозою. Втім, це не означає, що у бджіл все гаразд. Те, що одомашнених медоносних бджіл, які вирощуються як худоба, більшає, ще не означає, що їх диким родичам — котрих близько 20000 видів — нічого не загрожує.

Однак те, що їм загрожує, не обов'язково синдром руйнування колоній. За останніми даними Міністерства сільського господарства США, в першому кварталі 2017 року кількість комерційних вуликів, втрачених через хвороби, була на 27% меншою, ніж рік тому. Опитувані пасічники серед головних небезпек, які загрожують їх бджолам, згадували паразитів.

Дані про дикі популяції медоносних бджіл знайти важко, але, ймовірно, вони стикаються з тим же тиском. Головна паразитарна загроза — кліщі Varroa destructor. Оскільки сьогодні медоносні бджоли є предметом глобальної торгівлі, вони переміщуються та продаються по всьому світу, як і будь-який інший товар. Разом з ними поширюються і їх паразити. Дикі популяції бджіл, які зустрічаються з новими загрозами, часто не мають шансів.

Ще однією причиною занепаду диких бджіл можуть бути пестициди. Регулярно згадуються інсектициди під назвою неонікотиноїди. Багато лабораторних досліджень демонструють їх згубний вплив на бджіл, але ці результати не завжди підтверджуються в реальних польових дослідженнях. Швидше за все, шкоду завдають надмірні концентрації пестицидів. Наприклад, неонікотиноїди можуть робити бджіл дещо сприйнятливішими до паразитів або спотворювати бджолиний «танець», який є ключовим способом спілкування між бджолами.

Знищення середовища існування також шкодить диким видам бджіл. Орні угіддя можуть здаватись нам квітучими, але для бджіл вони геть близько не такі життєдайні, як засипаний польовими квітами луг.

Як і багато інших тварин, дикі бджоли стикаються з мінливим світом, який не задовольняє їх потреби, оскільки задовольняє наші. Це не апокаліпсис, але стурбованість викликає. Щоб зробити світ трохи привітнішим до бджіл, нам потрібно прислухатись до науки та уникати катастрофізації складного питання.

 

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також

Про дослідження сполук, синтезованих мікроводоростями, і їх можливе біотехнологічне використання.

X

Вхід

Завантажую...