Біотехнології та суспільство

Біотехнології та суспільство

Сьогодні ми спостерігаємо досить дивне явище. Мабуть, найдраматичніше з часів початку вакцинації в Англії XIX століття. Частина суспільства абсолютно не хоче або не може сприймати досягнення сільськогосподарської біології. В першу чергу мова йде, звичайно, про трансгенні рослини, оскільки трансгенних тварин практично немає, якщо не згадувати акваріумних рибок. Що ж стосується медичної біотехнології, то суспільство сприймає її достатньо схвально.

Про рівень освіченості суспільства

У 2013 році російський портал slon.ru провів цікавий експеримент. На сайті була викладена анкета з 12 питань, для того, щоб визначити інтелектуальний рівень середнього росіянина. Серед цих питань було одне підступне, багато в чому це навіть провокаційна заява, буцімто «звичайні рослини не містять генів, а гени містяться тільки в трансгенних рослинах». 71% росіян погодились з цим твердженням. Це, звичайно, катастрофа, хоча треба сказати, що європейці теж недалеко пішли. У них йшлось про трансгенні томати, але суть приблизно така, що близько 60% не зуміли собі уявити звичайний томат, який містить геном.

Чому так відбувається? Чому, хоча 170 млн га в 2012 році були зайняті трансгенними рослинами, при чому щороку ці території ростуть, ми бачимо демонстрації «зелених», бачимо потужний протестний рух, бачимо альтернативні експерименти? Чому відбувається таке розшарування суспільства?

Трансформаційна подія

Потрібно в першу чергу зрозуміти, про які рослини йде мова і проти яких рослин налаштована громадськість. Для цього не зайве зробити короткий екскурс і визначити, що ж таке трансгенні рослини. Тут необхідно згадати «трансформаційну подію». Вчені так називають рослину, яка проходить державну реєстрацію. Трансформаційна подія — це набір випадкових подій при генетичній трансформації. Після експерименту з агробактеріями або балістичною трансформацією ви отримуєте набір незалежних трансформантів — це близько 10 000 рослин, організмів. Якщо менше, то вважається, що ви не володієте цією технологією. І серед 10 000 цих незалежних трансформантів ви відбираєте тільки один, який відповідає завданню вашого експерименту, тобто містить ту ознаку, яку ви хотіли привнести, використовуючи генно-інженерну конструкцію. Як правило, інші ознаки практично не відрізняються від вихідного організму. Але оскільки генетична трансформація — це статистичний процес, кожного разу генно-інженерна ДНК вбудовується в різні місця геному.

В одному випадку вона вбудовується в одне місце, в іншому — в інше. Припустимо, в якомусь місці функціональний сайт був порушений, регуляторика була порушена, в іншому місці сайт був досить нейтральним, і сюди вбудовується генно-інженерна ДНК, таким чином виходить потрібна ознака. Але місце, в якому відбулась вставка ДНК, — унікальне, і навколо цього місця є унікальне геномне оточення. Це «незалежна трансформаційна подія», яка, власне, і підлягає подальшій реєстрації. І всі нащадки цієї рослини — або клональні, або насіннєве потомство — дадуть початок лінії, яка буде реєструватись. Але перед тим, як це відбудеться, повинні пройти необхідні процедури оцінки на біобезпеку.

Випробування на біобезпеку

Що вони в себе включають? Як правило, існують державні органи, які володіють певною методикою, для того щоб визначити і оцінити ті чи інші ризики, які пов'язані з вивільненням даного організму в навколишнє середовище. Такі експерименти називаються «випробування на біобезпеку». Вони включають в себе як дослідження взаємодії генетично модифікованих рослин з навколишнім середовищем, так і вплив на здоров'я людини.

Коли ми говоримо про ризики, багато хто питає: «А ви впевнені, що це на 100% безпечно?» Проте технології, яка була б на 100% безпечною, немає в принципі. За визначенням кожна технологія несе певні ризики. І ця оцінка ризиків в першу чергу включає в себе ідентифікацію ризиків. Та чи інша технологія приходить до нас, і ми ідентифікуємо, які ризики вона з собою несе. Далі, коли ми це розуміємо, починається процес управління ризиками. Коли ми розуміємо, як ми можемо мінімізувати їх, ми звертаємось до суспільства — чи готове воно сприйняти ці ризики. А готовність чи неготовність — це, як правило, зважування на терезах. Можна навести приклад автомобіля. Очевидно, що це найнебезпечніша технологія, щороку ми платимо високу ціну своїми життями. Але, з іншого боку, протягом уже понад століття використання автомобіля ми з кожним роком придумуємо нові прийоми, щоб мінімізувати ці ризики. Це і правила дорожнього руху, і подушки безпеки, і нові двигуни та пальне, і мінімізація шкоди навколишньому середовищу. Тобто суспільство готове приймати певні ризики.

Плюси ГМО

Подібне відбувається з будь-якими технологіями, зокрема з біотехнологіями. І тому ми говоримо, що фермери готові приймати ризики. З іншого боку, споживачі не завжди готові. Чому це відбувається? Так сталось, що перша хвиля генетично модифікованих рослин була рослинами, які давали перевагу саме фермеру. Це рослини, стійкі до гербіцидів, до інсектицидів, до хвороб і комах-шкідників. Ці технології робили життя фермера досить комфортним і давали відповідний прибуток. Лише споживач не відчував ніякої переваги від цієї продукції.

Але зараз ситуація змінюється: з'являються рослини другої і третьої хвилі, які містять підвищений вміст вітамінів, змінений вміст жирних кислот, які сприяють запобіганню серцево-судинних захворювань, їстівні вакцини і так далі. Список досить великий. І разом з цим змінюється сприйняття громадськості. Плюс до всього самі компанії перестають бути закритими. Біотехнологічні компанії розкривають технології, показують багато в чому дружність цих рослин до навколишнього середовища за рахунок зниження пестицидного навантаження, більш дбайливого ставлення до вод, ґрунтів і так далі. Плюс до всього і держава вже навчилась по-іншому взаємодіяти з громадськістю, для того щоб вона сприймала більш сприятливо нові технології. Яким чином? Вона відкриває результати експериментів, тепер суспільство здатне висловлювати свою думку.

Ситуація з ГМО на Заході

В Європі фермерам спеціально виділено час до прийняття рішення, для того щоб можна було проконсультуватись з громадськістю. Крім того, там підтримується принцип співіснування, коли фермер сам має право вибирати, який тип ведення сільського господарства йому ближчий. Або це звичайне сільське господарство, або біотехнологічне, або органічне землеробство. Найголовніший принцип — не нашкодь сусідньому полю. Очевидно, якщо на сусідньому полі вирощується органічний продукт і відбудеться занесення генетично модифікованого насіння або потраплять пестициди, то відразу ж вартість цієї продукції різко впаде. І тому існує спеціальна європейська директива, існує система оповіщення і так далі. Тобто це справжня гармонійна система. А споживач, в свою чергу, може зробити свій вибір при купівлі у відповідності з маркуванням товару.

X

Вхід

Завантажую...