Чи могли б існувати дракони?

Чи могли б існувати дракони?

Важко уявити, як би мав протікати природний відбір, щоб в результаті на планеті з’явились реальні, неміфічні дракони. Хоча деякі «класичні» ознаки цих легендарних створінь еволюція все таки змогла втілити в життя: їх можна знайти в царстві тварин, у представників різних видів — їм просто так і не вдалось зустрітись в одній істоті.

Про які саме характерні особливості йде мова? Для початку, дракони літають. При чому крила дракона, як правило, зображуються двома способами: або це додаткова третя пара кінцівок, яка росте зі спини, або ж це передні кінцівки, обтягнуті перетинками. Джек Конрад, палеонтолог та спеціаліст з рептилій з Американського музею природничої історії в Нью-Йорку, вважає більш правдоподібним останній варіант.

«Очевидно, наявність шести кінцівок у хребетних вкрай малоймовірна, — говорить він. — Єдиний подібний випадок — це сумнозвісні жаби в західній частині США, які з вини паразита отримують додаткові лапи. Нові ноги ідентичні заднім кінцівкам, і жабам з ними не дуже добре. Здається, щоразу коли природа намагається створити шестиногу хребетну тварину, вона вмирає. Схоже, що це основне обмеження».

Тихоокеанська деревна жаба з каліцтвом, викликаним Ribeiroia ondatrae

На думку Конрада, шкірясті крила птерозаврів — найкраще рішення для гігантської літаючої ящірки. «Кетцалькоатль мав 10-метровий розмах крил, — говорить він. — Як раз те, що потрібно». Великі, сильні крила необхідні для компенсації ваги шкіри дракона, яка, звичайно ж, повинна витримувати стріли. «Можна спробувати крокодилову шкіру в якості броні», — говорить Конрад. Шкіра алігатора, пояснює він, частково складається з кісткових пластинок. Коли європейці вперше зіткнулись з цими рептиліями, їх шкіра виявилась настільки міцною, що її не змогли пробити з мушкету. Дракону б підійшло.

Отже, у нас є дуже великий крокодил з крилами птерозавра, здатний відбивати мушкетний вогонь. Залишається лише навчити його дихати вогнем. На жаль, тут готових рішень немає — ми не знаємо жодної тварини, яка б могла плюватись вогнем або хоча б горючою рідиною. Втім, існують жуки, які можуть вистрілювати з черевця їдкі хімікати, здатні обпікати шкіру людини, тому здається не таким вже й неймовірним, що якась тварина в якийсь момент часу зможе виробляти горючу рідину. Кобри можуть з великою точністю плюватись отрутою на об'єкти в двох метрах; дракони могли б запозичити цю здібність, щоб приводити в рух легкозаймисту рідину. Але як її підпалити? «Можливо, якийсь спеціальний орган, як хвіст електричного вугра, тільки у роті, який міг би давати іскру, дозволив би цій істоті дихати вогнем, — говорить Конрад. — Але, звичайно, це все дуже теоретично».

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також

Для ландшафтного підходу до дослідження природної реальності характерне уявлення простору як сукупності територіальних одиниць, у межах яких компоненти природного середовища (геокомпоненти) протягом тривалого розвитку пристосувались один до одного, тісно взаємопов'язані і являють собою єдине ціле. Як ціле реагують вони і на зовнішні впливи, зокрема антропогенні. Такі територіальні одиниці в класичному ландшафтознавстві називаються природними територіальними комплексами (ПТК), а за термінологією школи В.Б. Сочави — геосистемами.

X

Вхід

Завантажую...