Чому сміються тварини?

Чому сміються тварини?

Прийнято вважати, що тварини не можуть посміхатися. Насправді ж вони посміхаються і навіть сміються. У тому числі людина – лише один вид тварин з багатьох, здатних сміятись. З приводу природи сміху людини написані томи, сьогодні ж ми розповімо про точку зору порівняльної етології (науки про поведінку тварин) на природу посмішки та сміху.

Чи посмішка це?

Дуже важливий відправний пункт – домовитись, що можна вважати у тварин посмішкою або сміхом. За еталон ми беремо людську посмішку і людський сміх. В біології однаковими термінами прийнято називати гомологічні структури. Скажімо, гомологічні (як передні кінцівки) крило птаха і рука людини. Крім органів, гомологічними можуть бути і успадковані від спільних предків гени. Очевидно, що крім органів та генів можуть бути гомологічними і форми поведінки – адже вони теж успадковуються.

Для органів добре розроблені критерії, які допомагають встановити їх гомологію. Для генів такий критерій – подібність їх нуклеотидних послідовностей. Але як встановити, чи гомологічні посмішка людини і оскал зубів шимпанзе або собаки? Можливо, вони тільки зовні схожі? Навіть якщо вони демонструються в подібних ситуаціях і виконують схожу роль, вони цілком могли виникнути незалежно (біологи називають такі ознаки аналогічними). Тоді мавпячу «посмішку», звичайно, можна так називати (як ми називаємо крилом і крило птаха, і крило метелика) – але все-таки треба пам'ятати, що це щось зовсім інше, ніж людська посмішка.

Однак деякі критерії, розроблені для з'ясування гомології органів, годяться і при визначенні гомології форм поведінки. Так, якщо, при всій неподібності форм поведінки у двох видів, між цими двома формами можна знайти ряд проміжних форм поведінки у інших, споріднених видів, то це сильний аргумент на користь їх гомології. Якщо за дві форми поведінки відповідають подібні ланцюги нейронів мозку – це теж аргумент на користь їх гомології (наприклад, гомологічний чухальний рефлекс у всіх наземних хребетних – від жаб до собак). Зараз з'явилися й інші можливості встановлювати гомологію поведінкових актів. Навіть не знаючи точних нейронних ланцюгів, можна встановити, які ділянки мозку активуються при тій чи іншій поведінці. Іноді вдається навіть дізнатися, які гени відповідають за конкретну форму поведінки – наприклад, які з них починають активніше працювати і виробляти білки при певній формі поведінки.

Так ось, за допомогою різних методів встановлено, що орангутанги, шимпанзе і горили точно і посміхаються, і сміються. Ймовірно, посміхаються і сміються собаки. Що зовсім вже несподівано – майже напевно сміються пацюки. Коли це відкрили, вчені довго не хотіли цьому вірити. Але зараз це загальновизнаний факт.

Покажемо один одному зуби!

Немовлята починають посміхатися навіть у тому випадку, якщо народилися глухими та сліпими. У нормальних немовлят так звана «соціальна посмішка» з'являється до кінця першого місяця життя у відповідь на вигляд людського обличчя. Ці дані показують, що посмішка – вроджена форма поведінки (хоча згодом і регулюється довільно).

Те ж можна сказати і про сміх. Такі вроджені форми поведінки людини майже завжди можна знайти і у його найближчих родичів, приматів.

І люди, і тварини посміхаються, коли хочуть продемонструвати один одному дружелюбність. При цьому посмішка – вишкірені зуби! – начебто повинна сприйматися як погроза. І дійсно, буває ж «зловісна усмішка», «глузливий сміх» або сміх переможця над переможеним. Але звичайна посмішка сприймається прямо протилежним чином – як «доброзичливий оскал». Показуючи зуби, усміхнений як би говорить адресату: «Ось як я міг би з тобою вчинити, але не вчиню!» (Цю ідею висловив великий етолог Конрад Лоренц). Так що посмішка – це ритуалізована погроза, перетворена у привітання. Ще можна було б назвати її «укус без укусу». Між посмішкою і укусом є і проміжні форми поведінки: наприклад, в іграх з лоскотаннями цуценята і багато дітей у віці 2-3 років демонструють, крім посмішки та сміху, «ігрові» укуси.

Сміх тварини найчастіше використовують при жартівливому нападі – наприклад, при грі, коли партнери лоскочуть один одного або один лоскоче іншого. Майже завжди в цій ситуації сміються і люди. Людиноподібні мавпи від лоскоту видають звуки, досить схожі на людський сміх. Зокрема, звуки видаються і при вдиху, і при видиху (у людей звуки зазвичай видаються на видиху, а у людиноподібних мавп майже у всіх випадках – тільки на вдиху). Цікаво, що сміючись люди не вимовляють літер і складів (науковці кажуть, що при цьому відсутня артикуляція). Пов'язано це насамперед з тим, що під час сміху робота мовленнєвих центрів у людини пригнічується.

А ось сміх щурів просто так почути не можна. Вони сміються занадто тоненько – видають ультразвуки частотою 50 кГц. Зазвичай сміються щурята – під час гри або коли запрошують один одного пограти.

Навіщо посмішка і сміх потрібні тваринам

Посмішка і сміх характерні для соціальних (громадських) тварин, які при бійках можуть завдати один одному серйозні травми. Як правило, вони гальмують агресію, служать засобом утихомирення. В іграх з жартівливим нападом сміх сигналізує, що це – гра, що нападник не буде кусатися по-справжньому. При цьому дуже важливо, щоб сигнал був зрозумілий – недарма і люди різних культур зазвичай легко відрізняють щиру посмішку від загрозливого вищиру.

Звичайно, посмішка і сміх можуть виконувати також безліч інших функцій. Згадаємо лише про деякі з них.

З часто усміхненими щурами більш охоче спілкуються і грають їх родичі. Яак Панксепп, який відкрив сміх у щурів, так описує його можливі функції: «Сміх – ознака хорошого характеру і вміння ладнати з оточуючими; тому часто усміхнені щури сприймаються як хороші партнери для ігор, а такі ігри іноді можуть закінчуватись і розмноженням. Сміх – ознака психічного здоров'я, як пишний хвіст павича – ознака його фізичного здоров'я». Тобто передбачається, що сміх грає роль при статевому відборі. Здається цілком правдоподібним, що і гумор у людей розвинувся під дією статевого відбору.

Показано, що частота сміху у щурів – хороший показник не тільки психічного, але і фізичного здоров'я. Ймовірно, зв'язок тут двосторонній: «задоволені» щури частіше сміються, але і сам сміх корисний для здоров'я. Людини це теж стосується. І у людини, і у тварин в одних і тих же, досить давніх, відділах мозку «закарбовані» основні емоції. До них можна віднести і задоволення. Коли тварина отримує позитивні стимули (наприклад, їсть смачну їжу), включається «система винагород». Активуються певні нейрони, які виділяють нейромедіатор дофамін. Судячи з усього, тварини, як і люди, відчувають при цьому позитивні емоції. Так от, ця система вмикається і у людей, і у тварин під час сміху (навіть від лоскоту!). Щоб їх полоскотали, щури готові виконувати ті ж завдання, що і для отримання їстівної винагороди, – натискати на важіль або проходити лабіринт. При цьому, очевидно, під час їжі і під час сміху в клітинах мозку активуються схожі гени.

Нещодавно було показано, що інша популяція виділяючих дофамін нейронів в підкіркових структурах мозку реагує не на позитивні стимули, а на новизну або несподівані події. Цікаво, що в таких ситуаціях (наприклад, потрапивши в незнайому клітку або зустрівшись з незнайомим щуром) щури часто сміються! Можливо, їх сміх в таких ситуаціях можна порівняти з «нервовим сміхом» у людини. А нервовий сміх часто допомагає «розрядити емоції» – наприклад, після переляку або напруження... Можна припустити, що подібні механізми задіяні і в сприйнятті гумору – адже часто жарти та анекдоти викликають сміх саме через несподіваний розвиток подій. Хоча, звичайно, в сприйнятті гумору бере участь і кора мозку.

Цікаво, що дофамін виділяється навіть тоді, коли ми посміхаємось «навмисне», тобто коли нічого радісного чи смішного не відбувається. Цей і багато інших прикладів показують, що не тільки «обличчя – дзеркало душі», але і «душа – дзеркало обличчя».

 

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.

Зображення користувача Гість.
Гість / 04.04.2013, 19:39

прикольно! :-D :-) :OK:

Зображення користувача hannawinner.
hannawinner / 30.11.2012, 20:51

Гумор і статевий відбір - щось не в'яжеться докупи. Хоча цікаво пофілософствувати на цю тему. А щодо дофаміну - справді, краще "американська посмішка", ніж "коняче" обличчя цілими днями :-)

Зображення користувача Гість.
Гість / 01.12.2012, 09:44

Та що ж тут філософствувати, це ж очевидно. Жінкам подобається, коли чоловіки вдають із себе ідіотів, тому що це весело. Таким чином хлопець без почуття гумору має на порядок нижчі шанси. Ось вам і відбір.

Зображення користувача mia.
mia / 30.11.2012, 21:19

А тут нічого філософствувати, вже провели відповідні експерименти: http://elementy.ru/news/430947

Зображення користувача Stranger.
Stranger / 05.12.2012, 20:53

Статью на elementy.ru не осилил (многа букаф), а данная статья очень понравилась. Довольно неординарная тема для исследований. И как по мне все же больше философская )))

Зображення користувача hannawinner.
hannawinner / 03.12.2012, 13:21

Дякую, цікава стаття!

Читайте також

Мікроскопічні нірки нематод в піщаному ґрунті — це входи у підземний світ. Тут набувають величезного значення форма і розмір кожної піщинки, їх заряд і капілярні властивості... Це світ зі своїми законами. З позицій сучасних знань, ґрунтове життя — це окремий світ, надзвичайно маловивчений, виключно різноманітний і найтіснішим чином взаємопов'язаний з тими, хто мешкає на поверхні.

X

Вхід

Завантажую...