«Чорна діра» на Полтавщині

«Чорна діра» на Полтавщині

Дивна «чорна діра» з’явилась в минулому році на Полтавщині. Й зникла у цій «дірі» ціла річка Сула. Віками текла ця красива українська річка до славетного Дніпра, створюючи на цьому шляху багаті ландшафти в долині з численними луками й болотами, заплавними лісами. Та, очевидно, прийшла її пора, пропала… Чи надовго – життя покаже. Але восени минулого року вода в річці практично щезла, луки й болота пересохли, гнітюче враження справляла річкова долина на протязі десятків кілометрів від Кременчуцького водосховища, куди Сула тепер впадає, й аж до верхів’я. Майже не було води й в найбільшому притоку Сули – Удаї. Ні в руслі, ні в ґрунтах долини, ні у висохлих очеретових заростях.

Тривожні цифри занепокоїли гідрологів й фахівців водного господарства. Адже стік Сули в ці осінні місяці не перевищував 5-7% від середньо-багаторічних значень. Такого маловоддя Сула ще не знала. А це суттєво впливало не тільки на ландшафти річкової долини, а й на умови риборозведення в Сулинській затоці Кременчуцького водосховища. Без притоку свіжої річкової води рибі загрожувала задуха через відсутність кисню у застійних мілких заводях гирла. Тому був зроблений спеціальний експедиційний маршрут (за участі автора статті) в басейн Сули у пошуках зниклої води. Та її там не було – ні в нижній, ні в середній течії. Тільки у самому верхів’ї ще були невеликі ставки й водосховища, а також меліоровані луки.

Що ж то за лихо спіткало річку Сулу? Адже поряд текли річки Псел, Ворскла, Оріль… Багатоводним цей період не можна було назвати й для цих річок, проте такої катастрофи все ж не трапилось. Й мимоволі спадало на думку – чи не результат це експлуатації газових свердловин у басейні Сули. Адже у жовтні-листопаді почались атмосферні опади, водність суміжних річок підвищувалась, а в Сулі стік все не перевищував 10-15% від норми. Й так тривало аж до сильної відлиги у лютому 2013 року, коли водність Псла й Ворскли зросла до 150-200% від характерної для цього часу норми. І тільки в Сулі стік ледь сягав 30-40%. Усе це примушує звернути особливу увагу на техногенний фактор, а саме – на вплив нафто-газових свердловин на поверхневі й підземні води регіону.

Зараз йде активна офіційна пропаганда «безпечності» добування сланцевого газу в Україні, у тому числі й на лівобережжі Дніпра. Будуть буритись для цього численні й глибокі вертикальні й горизонтальні свердловини. А в період експлуатації цих свердловин ще й значні обсяги води й хімікатів будуть закачувати у ці свердловини (за існуючої технології). То чи не слід спочатку дослідити вплив уже існуючих свердловин на річку Сулу, а уже потім робити висновки? Бо чи відновиться річка Сула у цьому році – ще невідомо, а «грандіозні перспективи» добування сланцевого газу уже туманять голови наших можновладців. Можливо, і їм варто тверезо подивитись довкола й не створювати нові «чорні діри» неперевіреними технологіями. А про подальшу долю річки Сула ми будемо інформувати громадян обов’язково.

Стародубцев Володимир Михайлович,
професор, член Басейнової Ради річки Дніпро

X

Вхід

Завантажую...