Дивовижна живучість крокодилового племені

Дивовижна живучість крокодилового племені
Саркозух (Sarcosuchus imperator) досягав 11-12 м в довжину і важив 8 т. Завдяки потужним щелепам цей крокодил міг нападати не лише на дрібних і великих риб, а й на динозаврів. Крім того, одночасно з саркозухом на Землі мешкали ще кілька стародавніх видів крокодилів, на яких він також міг полювати

У крокодилів «спеціалізація» зайшла не настільки далеко, щоб серйозні зміни зовнішніх умов не дозволили б їм швидко перебудуватись. Завдяки цьому вони щасливо пережили природні катаклізми, які погубили динозаврів.

У страшних піщаних бурь Сахари при масі «недоліків» є одна безперечна перевага з точки зору «мисливців за копалинами». Сильний вітер, який несе хмари піску, діє як абразив, видуваючи і вичищаючи більш пухкі осадові породи з більш щільних. Щось на зразок природного піскоструминного апарату, дарового помічника палеонтолога. У 1964 році, рухаючись вздовж ґрунтовно «почищеного» піщаною бурею пологого пагорба, один з геологів французької експедиції наткнувся на довгі вузькі «камені», які при ближчому розгляді виявились щелепами величезного плазуна. Так на території Нігеру в пустелі Тенере, яка являється частиною Сахари, був знайдений череп найбільшого крокодила, який будь-коли жив на нашій планеті. Ім'я йому дали під стать розмірам - Sarcosuchus imperator, що на латині означає «м'ясистий крокодил-повелитель».

А в 1997 і 2000 роках дві великі експедиції в Сахару здійснили міжнародні групи палеонтологів під керівництвом американця Пола Серено (Paul Sereno). Крім великої кількості кісток динозаврів, було знайдено півдюжини скелетів саркозухів, при чому один з них зберігся майже наполовину. Ці знахідки дозволили реконструювати зовнішній вигляд і розрахувати розміри одного з найбільших хижаків минулого. Згідно цих розрахунків дорослий саркозух досягав 11-12 м в довжину і важив 8 т. Іншими словами, в довжину цей крокодил був з хороший міський автобус - хіба що приземкуватіший. Довжина найдовшого зі знайдених черепів становить 1,78 м. По довжині і вазі це чудовисько поступалося (правда, не набагато) всього лише трьом хижим динозаврам з родів Tyrannosaurus, Giganotosaurus і Spinosaurus.

Гігантські розміри дали журналістам привід назвати гіганта «суперкрок». Для порівняння: найбільші з сучасних рептилій - морський крокодил Crocodylus porosus і гавіал Gavialis gangeticus - імовірно можуть досягати довжини 7 м, причому найбільший офіційно зареєстрований морський крокодил був 6,3 м в довжину при вазі 1,3 т. Ми не знаємо, яким був найдовший з саркозухів. Повних скелетів не збереглось, і біологам доводиться проводити обчислення, ґрунтуючись на принципі актуалізму, тобто використовувати основні пропорції наших сучасних крокодилів по відношенню до кісток їх давніх родичів.

Найбільший знайдений Sarcosuchus одночасно був і найстарішим. Спили остеодерм (покривних кістяних щитків) показали, що до 40 років він досягав близько 80% своєї максимальної довжини. Судячи з розмірів його черепа, гігантський крокодил міг доживати до 50-60 років, що можна порівняти з тривалістю життя сучасних крокодилів.

Останні також ростуть протягом всього життя, однак досягають дорослих розмірів вже в перші 10-15 років. Після цього темпи росту істотно знижуються. Натомість, темпи росту саркозуха, ймовірно, були високими протягом більшої частини життя, що й дозволяло йому досягати таких колосальних розмірів.

Собака-крок чотириметрової довжини був вперше знайдений в Бразилії в 1950-х роках. У нього був м'який, як у собаки, ніс і довгі лапи, пристосовані для бігу

Суперкрок мешкав на нашій планеті 112 млн. років тому, у першій половині крейдяного періоду. Судячи по будові, його спосіб життя мало чим відрізнявся від способу життя сучасних крокодилів і алігаторів. Наприклад, звернені вгору очниці. Іншими словами, їх володар, швидше за все, проводив більшу частину свого життя, ховаючись у воді і виставивши з неї очі і кінець рила. Варто лише уявити собі той момент, коли 12-метровий монстр з оглушливим плескотом виривався з води і хапав здобич, яка підійшла на критичну відстань, - і холодок біжить по спині. Майже двометрові щелепи саркозуха були озброєні 132 величезними конічними зубами розміром з залізничний бретналь. Зуби ці використовувались для хапання і утримання здобичі, а не для того, щоб відкушувати від неї. Проведені розрахунки показали, що щелепи дорослого саркозуха розвивали тиск у вісім тонн. З такої хватки не вирватися і слону. Таким чином, досить імовірно, що суперкрок полював на динозаврів. Наприклад, на рибоїдного зухоміма (Suchomimus), чия голова з вузькими щелепами, до речі, вельми нагадувала крокодилячу і чиї кістки зустрічаються в тих же відкладеннях, що й кістки саркозуха. Правда, великі зухоміми, які досягали 11 м в довжину, цілком могли постояти за себе і, в свою чергу, могли полювати на молодих саркозухів. Тут варто відзначити: незважаючи на велетенські розміри, щелепи у суперкрока були досить вузькими, роблячи його схожим на гавіала. Рибоїдні гавіали, які мешкають в Індії та деяких інших країнах Південно-Східної Азії, відрізняються від своїх родичів - крокодилів, кайманів та алігаторів - в першу чергу витягнутою мордою з дуже вузькими щелепами. Схожа будова черепа, а також довгі шилоподібні зуби були властиві деяким морським крокодилам мезозою, а також іншим «професійним» рибалкам - іхтіозаврам.

Однак у тих, хто «спеціалізується» лише на рибі, зазвичай кожен зуб заходить в проміжок між попереднім і наступним. А у саркозуха ця ознака не виражена, так що його дієта цілком могла включати наземних тварин, принаймні після досягнення ним певного розміру. Можна припустити, що раціон саркозуха був схожим на меню сучасного нам нільського крокодила, який активно урізноманітнює своє переважно рибне меню наземними ссавцями. Є і ще одне припущення. В річкових осадових породах разом з кістками викопного крокодила знаходять залишки великих - до двох метрів - лопатеперих риб і черепах. Можливо, Sarcosuchus спеціалізувався на харчуванні великою, навіть дуже великою рибою.

Передня щелепа крокодила-гіганта на кінці несла так звану буллу - кістяний наріст з великою порожниною всередині. Попереду булли відкривалась непарна ніздря. Можливо, це було окрасою для залучення партнера (схожий наріст є у сучасних дорослих гавіалів). А можливо, що булла була резонатором, який допомагав підсилювати «пісні» суперкрока. Сучасні крокодили, до речі, найбільш «балакучі» з рептилій. Вони вміють видавати цілий спектр різноманітних звуків: хрюкають, пищать, шиплять, гавкають, гарчать, ревуть. Шиплять самки, які охороняють гніздо, пищать дитинчата, сигналячи матері перед вилупленням, гарчать один на одного суперники, ревуть самці, підкликаючи самок.

Ворогів у дорослих саркозухів не було. Тим не менш спину особин цього виду захищали два ряди прямокутних кісткових пластин - остеодерм. Не варто забувати, що крокодили іноді не проти закусити дальнім, а то і близьким родичем, тому остеодерми могли бути важливими на ранніх етапах життя суперкрока.

І ще один цікавий факт. Кістки іншого виду роду Sarcosuchus були знайдені в крейдових відкладеннях Бразилії, підтверджуючи тим самим, що колись Африка і Південна Америка були єдиним цілим.

Брати менші

В ході експедицій Пола Серено, крім саркозуха було знайдено ще декілька видів стародавніх крокодилоподібних плазунів. Таке трапляється нечасто, щоб в одному і тому ж місці в один і той же час існувало відразу декілька різних крокодилів. Але, судячи з їх будови, спосіб життя у них був також абсолютно різний, завдяки чому вони успішно ділили між собою сфери впливу. Одному з них в ході розкопок дали назву «качка-крок» (Anatosuchus minor) за його короткі, схожі на качиний дзьоб, широкі щелепи, іншому - «млинець-крок» (Laganosuchus thaumastos) за дуже плаский череп довжиною в метр. До речі, в довжину цей крокодил досягав шести метрів! А були ще викопні крокодили, які ледь досягали метра: «щур-крок» (Araripesuchus rattoides), який імовірно використовував свої виступаючі передні зуби на нижній щелепі для риття ґрунту та викопування бульб і личинок комах, і «собака-крок» (Araripesuchus wegeneri), який, можливо, також не гребував рослинами. На думку дослідників, спосіб життя останнього міг нагадувати спосіб життя борсука. Можна додати, що у «качкокрокодила» верхня щелепа закінчувалась тонким, як ніс Буратіно, виростом, який, можливо, служив йому щупом.

Не крокодили, а карикатури якісь, скажете ви. А найстрашнішою карикатурою був 6-метровий «кабан-крок» (інша його назва - шаблезубий тигр в броні, а на латині - Kaprosuchus saharicus). Три пари величезних іклів далеко виступали з його пащі, навіть коли вона була закрита. Рило було вкрите кістяними пластинками, а за очима росли... невеликі роги! Лапи капрозуха розташовувались під тулубом, що свідчить про те, що він переважно переміщався по суші. На відміну від водних крокодилів очі дивились не вгору, а вбік і частково вперед, а величезні «бивні» цього чудовиська були більш прямими, сплощеними і мали ріжучі кромки. Зрозуміло, що на вечерю у цього монстра була далеко не свіжа зелень, а тактика полювання була зовсім іншою, ніж у його водних родичів. Можливо, що він чекав на здобич (наприклад, невеликих динозаврів) в засідці, а потім кидався на неї і, наздогнавши, змикав пастку страшних щелеп. Судячи по довжині і положенню кінцівок, чотири з п'яти знайдених древніх крокодилів переважно жили на суші і непогано бігали, хоча довгий сплощений хвіст вказує на те, що і плавали теж непогано. А ось малорухливий «млинець-крок» проводив велику частину часу у воді. Крім того, команда Серено з'ясувала, що будова черепа у цих «сухопутних» рептилій відрізняється від сучасних крокодилів. Не виключено, що мозок у них був розвинений сильніше, а поведінка була більш складною, оскільки полювання на суші вимагає більшої мозкової активності, ніж тактика вичікування здобичі під водою.

Крокодилячий літопис

Sarcosuchus не є предком сучасних крокодилів, алігаторів і кайманів (ряд Crocodylia), а відноситься до родини Pholidosauridae, яка має із справжніми крокодилами загального предка (так само і людина не походить від вищих мавп, а має з ними спільних предків). Взагалі, «крокодил» - узагальнюючий термін, які біологи і палеонтологи використовують для позначення великої кількості істот з «крокодиловим» планом будови або цілої еволюційної лінії Crocodylomorpha (крокодилоподібних), яка відокремилась від своїх предків - стародавніх архозаврів - в середині тріасового періоду (близько 230 млн. років тому). До речі, від цієї ж групи рептилій в цей же час виникли і динозаври. Пояснимо, що в цілому архозаври - це величезна група вимерлих і сучасних живих організмів, що включає крокодилів, динозаврів, птахів і птерозаврів.

Ймовірним предком сучасних крокодилів вважається метрова австралійська Isisfordia duncani

Першими в еволюційному ряду Crocodylomorpha стали сфенозухії (Sphenosuchia), які з'явились в пізньому тріасі (близько 225 мільйонів років тому) і вимерли в пізньоюрський час (155-150 мільйонів років тому). На крокодилів сфенозухії були не дуже схожі, швидше на ящірок. Наприклад, у 30-сантиметрового Gracilisuchus тіло було вузьке, тендітне, череп непропорційно великий, а будова кінцівок свідчить про те, що полюючи ця «ящірка» могла бігати не лише на чотирьох, але й на двох ногах. Більш просунутими крокодилоподібними істотами були протозухії (Protosuchia), які жили в пізньому тріасі і на початку юрського періоду. Як і сфенозухії, мешкали вони на суші, але були більшими (близько метра в довжину), потужнішими і приземкуватішими. До речі, досить довгі лапи у цих груп рептилій розташовувались під тулубом, а не були розставлені в сторони, що цілком відповідає сухопутному способу життя.

В юрський період (близько 150 мільйонів років назад) деякі з давніх крокодилів пішли в море, ставши чудовими плавцями. Зміни не змусили чекати на себе. Наприклад, вигляд телеозаврів (Teleosauridae) дуже близький до зовнішності сучасних індійських гавіалів. Лапи стали коротшими, тіло та щелепи - більш витягнутими. Більшість морських крокодилів втратили потужну кістяну броню, в яку були «закуті» їх предки. Тому тіло стало більш легким і більш гнучким. Крім того, хвіст у деяких з них став нагадувати акулячий - на ньому з'явилась верхня лопать, з тією лише різницею, що вона була меншою, ніж нижня лопать, сформована кінцевою частиною хребта. У багатьох не лише хвіст, але і лапи стали плавниками.

Однак далеко не всі крокодили пішли у воду. У другій половині крейдяного періоду (125-65 мільйонів років тому) досить численними були сухопутні нотозухії (Notosuchia). Вони були дуже успішною і дуже різноманітною групою рептилій - серед них зустрічались навіть повні вегетаріанці. Один лише приклад: кутні зуби знайденого зовсім недавно в Танзанії мініатюрного Pakasuchus kapilimai більше нагадували зуби ссавців. Їх поверхня, а також рухливість нижньої щелепи, яка могла зміщуватись вперед і назад, вказують на те, що паказух (перекладається як «котячий крокодил») міг жувати, але ж на це здатні лише ссавці!

Перші неозухії (Neosuchia) - предки сучасних (справжніх) крокодилів (Eusichia), схожі з ними зовні, - виникли на початку юрського періоду (близько 150 мільйонів років тому). Вони були напівводяними тваринами. Саме напівводяними, а не водяними: стереотип про те, що крокодил і його рідня мало не все своє життя проводять у воді, на викопних крокодилах не підтверджується. Наприклад, крокодиломорфні рептилії з родини Peirosauridae, які жили в кінці крейдяного періоду, мешкали на суші. Деякі дослідники навіть порівнюють будову цих відносно невеликих плазунів з собаками. І значно пізніше, в еоценовий час (48-41 млн. років тому) по суші «нишпорили» вкриті кістяними пластинками довгоногі прістіхампси (Pristichampsus). Досягаючи трьох метрів в довжину і озброєні сплощеними зазубреними зубами, ці крокодили були найнебезпечнішими хижаками свого часу.

Череда гігантів

Саркозух - не єдиний крокодил-гігант. В еволюції великої групи крокодилів і їх родичів напади «гігантоманії» повторювалися неодноразово. Можливо, частково це пояснюється водним способом життя, так як у воді масивне тіло стає значно легшим. Проте приклад динозаврів показує, що гігантизм був властивий багатьом групам наземних рептилій. Якщо стосовно харчування саркозуха виникають питання, то з харчовими уподобаннями дейнозуха (Deinosuchus), який досягав 10-12 м в довжину і важив 8-8,5 т, все ясно. Широкі масивні щелепи і величезні конічні зуби гіганта, який мешкав в пізньокрейдяний час в лиманах і естуаріях Західного внутрішнього моря Північної Америки, не залишають сумнівів у тому, що «жахливий крокодил» (так «дейнозух» перекладається з грецької) атакував все, що можна було хоча б зіставити з його розмірами. Сліди зубів дейнозуха знайдені на кістках величезних наземних динозаврів Albertosaurus і Appalachiosaurus, які відносяться до тієї ж родини, що і знаменитий Tyrannosaurus rex. Ми не знаємо, чи являються ці мітки наслідком того, що дейнозух харчувався трупами цих монстрів, проте його розміри настільки значні, що йому «по плечу» була і лобова атака. Три інших «суперника» суперкрока - це викопний кайман Purussaurus з міоценових відкладень Перу, Колумбії і Бразилії, Rhamphosuchus з міоцену і пліоцену Індії та Gryposuchus з міоценових відкладень кількох країн Південної Америки. Перший досягав приблизно 12 м в довжину, двоє інших були трохи менше, «всього» 10-11 м, що, проте, не робило їх менш небезпечними. Але й це ще не все. У нас є всі підстави припускати, що серед крокодилів існували... фільтратори. У величезного 12-метрового Mourasuchus, знайденого в міоценових відкладеннях на території Південної Америки, були широкі, плоскі і дуже довгі щелепи, усаджені дрібними конічними зубами - по 40 штук ліворуч і праворуч на кожній щелепі. Ці щелепи були занадто тендітними, а зуби - слабкими, щоб хапати і утримувати велику здобич. Скоріше, він використовував їх, щоб проціджувати воду, полюючи на дрібну рибу чи баламутячи мул в пошуках донних безхребетних.

Крокодили, яких «забув» час

Питання, яке неодмінно приходить в голову: в чому ж секрет «довговічності» крокодилів? Адже якщо виживання знаменитої кистеперої риби-целаканта можна пояснити існуванням у вкрай стабільних умовах на відносно великій глибині, низькими температурами і тому низькою інтенсивністю обмінних процесів, то крокодили живуть «на поверхні» водойм і, отже, на власній шкурі випробували всі мінливості коливань клімату та інших факторів, яким піддавалася наша планета протягом останніх 150 мільйонів років. Динозаврів це врешті-решт вбило, а крокодилів ні. Однак на поставлене запитання однозначної відповіді не існує. Ясно лише, що «план будови» і фізіологія крокодилів виявилися надзвичайно ефективними. Але це не означає що крокодили не змінювалися зовсім. Численні групи крокодилів, роди і родини, які виникли в еволюції - це переважно різні варіанти «на одну і ту ж тему»: витягнуті зубасті щелепи, розставлені в сторони, короткі лапи, подовжене тіло і довгий сильний хвіст. Що дивно, прісноводних риб, амфібій, черепах та крокодилів глобальний катаклізм зачепив в куди менших масштабах, ніж їх родичів в океанах і на суші. Що стосується морських крокодиломорфних рептилій, то принаймні деякі з них змогли вижити завдяки тому, що їх молодь мешкала в прісних водоймах (так діють і сучасні морські крокодили).

Півметровий Pakasuchus kapilimai велику частину часу проводив не в воді, а на суші. Харчувався він метеликами і бабками

Зайвим свідченням еволюційного «безсмертя» крокодилів може служити виявлення родичів нільських крокодилів, які живуть на кордоні пустелі Сахара. У 2002 році світове наукове товариство дізналося про крокодилів-карликів, які мешкають на півдні Мавританії. Порівняно недавно, якихось 8000 років тому, тут були луки з річками та озерами. Але тепер - напівпустеля із залишками чахлої рослинності. В міру опустелювання цих місць невеликі популяції крокодилів виявились відрізаними від своїх родичів і один від одного.

«Пустельних» крокодилів знайшла Тара Шайн (Tara Shine), яка працювала в одній з міжнародних гуманітарних організацій. Відвідуючи «тимчасові оазиси» - ділянки, які рослинність вкриває лише під час сезонних дощів і які повністю висихають під час посушливого періоду, - вона почула розповіді місцевих жителів про крокодилів. Повірити в таке було важко, аж надто посушливі ці місця. Однак, детально обстеживши місцевість, Тара знайшла «пустельних» крокодилів в восьми «оазисах», і, судячи з даних аборигенів, на півдні Мавританії існує близько 20-30 маленьких популяцій.

Засуха тут триває від шести до восьми місяців. «Як же вони виживають?» - запитаєте ви. Коли тимчасові ставки і болота зникають, крокодили Сахари впадають у літню сплячку, забираючись в ущелини між скелями або вириті ними нори. В цей час вони не харчуються і мало рухаються, вибираючись з укриттів лише зрідка, по ночах.

Природно, що такий спосіб життя не міг не позначитись на їх розмірах. Нільські крокодили можуть виростати до п'яти метрів у довжину, будучи в даний час одними з найбільших наземних (вірніше, напівводяних) хижаків на нашій планеті. «Пустельні» крокодили втричі менші. Їжі мало, ростуть вони повільно, але доживають до 75 років. В цілому ж тривалість життя крокодилів і їх родичів, в залежності від виду, оцінюється вченими в 30-50 років, а у морського крокодила - в 70-80 і навіть 100 років. Серед хребетних на таке мало хто здатен.

Таким чином, карликові крокодили примудряються жити, використовуючи мінімум ресурсів, які надаються їм природою. Нічого дивного в цьому немає, проте далеко не всі тварини здатні вижити в такій ситуації протягом кількох тисяч років. Здатність мінімізувати енергетичні витрати, впадати в заціпеніння, залишаючись при цьому вельми ефективними хижаками і одночасно падальниками, - таке під силу далеко не кожному.

Крокодили - універсальні біологічні «машини», чия «спеціалізація» (на відміну, наприклад, від багатьох динозаврів) зайшла не настільки далеко, щоб скільки-небудь істотна зміна зовнішніх умов не дозволила їм швидко перебудуватись. В цій універсальності й полягає секрет їх персонального та еволюційного довголіття.

 

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.

Зображення користувача sma4nen6ka.
sma4nen6ka / 23.03.2012, 16:40

Круто!!! Боже, як добре, що зараз не бігають такі "чарівні" створіння по вулицях)))

Зображення користувача Гостя.
Гостя / 29.03.2012, 12:13

Ага, особливо "щур-крок" - були б у нас такі симпатичні хатні співмешканці, навряд чи жінки боялись би мишей)))

Читайте також

Маленька зграя шимпанзе десятки років живе в ізоляції, з тих пір як їх рідний ліс став островом серед володінь людей

X

Вхід

Завантажую...