Довгоочікувана порція екологічного оптимізму

Довгоочікувана порція екологічного оптимізму
Чи поділятиме більшість міст світу бачення Сінгапуру стосовно свого майбутнього?

Оптимізм у повітрі. Деякі екологи, плюючи на свій багаторічний песимізм, наважились обдумати можливості, за яких на нас не чекає безвихідь. Через півстоліття відчаю, з часів публікації «Безмовної весни» («Silent Spring»), «Меж зростання» («The Limits to Growth») і «Демографічної бомби» («The Population Bomb»), зелені пагони екологічного порятунку іноді можна побачити у твердій обкладинці. Це довгоочікуване полегшення.

У книзі «На межі» («On The Edge») Клода Мартіна, колишнього директора екологічної групи WWF International, згадується, як ще в 1980-і роки лісові біологи попереджали, що втрати тропічних пралісів призведуть до зникнення десятків тисяч видів. Однак, це не так. Повторний огляд стану цих лісів показав, що «песимістичні прогнози», за якими види мали зникати так швидко, як і лісові території, виявились помилковими.

Більшість видів у цих місцях існування виживають навіть в умовах нестримного збезлісення. Пуерто-Ріко втратила 99% своїх одвічних лісів, але лише сім видів птахів, і сьогодні має більше видів, ніж раніше, говорить Мартін. І, частково завдяки підсіву чужорідних видів, старі ліси знову починають рости.

Геологічна епоха антропоцен — не обов'язково квиток в один кінець до екологічної катастрофи. Природа чіпляється за життя і чинить опір: головне знайти способи, як їй допомогти. Це означає, що потрібно оберігати величезну кількість природи, яка продовжує існувати у вирубаних і деградованих лісах, які екологи традиційно принижують до «не незайманих». Це також означає можливість залучення людей, яких раніше розцінювали як ворогів охорони природи.

Мартін зазначає, що селяни і корінні жителі лісів, яких його співробітники по WWF колись демонізували як головних винуватців руйнування лісів, часто виявляються кращими захисниками природи — навіть кращими, ніж працівники служби охорони природи, як він. Вони повинні мати більше повноважень, щоб контролювати свої землі, говорить він, а не бути аутсайдерами, від яких потрібно «захищати» природу.

Ніколас Стерн, колишній головний економіст Світового банку, також побачив світло в найнесподіваніших місцях. Майже десять років тому він оцінив боротьбу зі зміною клімату, як проблему на трильйон доларів, яка потребує негайних колективних економічних жертв, щоб врятувати наших дітей від екстремальних погодних умов та небезпечних припливів у майбутньому.

Тепер, пише він у книзі «Чому ми чекаємо?» («Why Are We Waiting?»), потреба в колективних жертвах щезає. Нині чисті технології часто такі ж дешеві, як і спалювання викопного палива: «Багато з того, що необхідно на низько-вуглецевому фронті, також дуже добре для зростання, розвитку і скорочення бідності».

Торік міжнародні юридичні зобов'язання щодо скорочення викидів вуглецю мало менше країн, ніж протягом майже двох десятиліть. Тим не менш, 60% нових інвестицій у виробництво електроенергії було витрачено на поновлювані джерела енергії. Стримування зміни клімату, говорить Стерн, більше не «гра з нульовою сумою». Колективні жертви не потрібні; долучившись до справи, кожен може виграти.

Біда в тому, що багато людей цього не помічає. Занадто багато урядів вливають трильйони доларів у субсидії, покликані підтримувати нерентабельні галузі викопного палива, а потім переконують на міжнародних переговорах, що будь-яке скорочення викидів вуглецю, на яке вони погоджуються, шкодить їх національним інтересам. Стерн цього не говорить, але може так статись, що лексика колективних жертв в основі переговорів ООН з клімату буде радше причиною проблеми, ніж її рішенням.

У книзі «Кінець гри» («End Game») академіки Ентоні Барноський та Елізабет Хадлі красномовно описують екологічні небезпеки, з якими ми стикаємось, майстерно показуючи, як вони можуть безпосередньо перейти в нестачу продовольства і води, хвороби, війни за ресурси і масові міграції. «Життя продовжуватиметься, але буде набагато більше переможених, ніж переможців», — пишуть вони. Але вони також дивом дістають хороші новини з кризи. Їх підзаголовок, «Переломний момент для планети Земля?», стосується не лише потенційного краху природи в результаті людської діяльності, але й позитивних переломних моментів в реакції людей.

Як і природа, ми можемо боротись із тим, що колись здавалось неминучим. Як пояснюють автори, розміри родин стали радикально меншими, розрядивши популяційну бомбу; багаті суспільства досягають «матеріального піку», коли люди витрачають зайві гроші на «враження, а не речі»; сільське господарство може стати набагато більш ефективним; а вторинна переробка може водночас зупинити забруднення та допомогти із браком ресурсів.

Раніше політична воля вже ставала причиною великих змін на краще, відзначають вони. В ХІХ столітті було подолане рабство, а ХХ століття принесло зелену революцію, яка подвоїла глобальне виробництво продовольства за одне покоління. Проблеми ХХІ століття нам відомі; ми повинні просто діяти.

Стерн аналізує, як ми боролись проти таких речей, як куріння, освинцьований бензин, водіння в нетверезому стані та ВІЛ. Боротьба зі зміною клімату може бути складнішим завданням, але він каже, що «велика зміна може відбутись дуже швидко, як тільки настане [соціетальний] переломний момент». Все може статись швидко, якщо об'єднаються технологія, економіка, мораль і політика. Одного дня, пророкує він, «низько-вуглецевий світ стане... нормою». Залишається без відповіді питання, чи настане цей переломний момент у суспільстві до того, як він настане в природі.

Жоден з авторів не спочиває на лаврах. Як висловились Барноський і Хадлі: «Насправді світ готовий піти в одному з двох різних напрямків». Але Стерн вважає, що ми можемо перемогти зміну клімату на «хвилі низько-вуглецевих інновацій, росту і процвітання». І Мартін, незважаючи на зникнення великої кількості лісів, відмовляється бути песимістом. «Ненавиджу заяви, в яких говориться, ніби все втрачено, — говорить він. — Вони помилкові».

Набратись оптимізму, екологічного і не тільки, можна відвідавши курси психологічної освіти. Навчання психологів буде корисним не лише тим, хто хоче стати професійним психологом, але й всім іншим спеціалістам, які працюють з людьми. До того ж, додаткова психологічна освіта дозволить поліпшити якість власного життя.

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також

Про перетворення світла на електрику, сонячне паливо і ККД сучасних акумуляторів.

X

Вхід

Завантажую...