З 28 листопада по 9 грудня 2011 року в місті Дурбан (ПАР) проходила 17-та Конференція сторін (Conference of the Parties, COP) Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яка була прийнята на саміті в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. COP - верховний орган, який збирається щороку для розгляду втілення положень конвенції, прийняття рішень по подальшій розробці правил конвенції та переговорів за новими зобов'язаннями. Цього разу учасники домовились про продовження терміну дії Кіотського протоколу на п'ять років і прийняли «дорожню карту» нового документа, який планується прийняти в 2015 році. Про результати COP-17 розказує кореспондент BBC з питань навколишнього середовища Річард Блек (Richard Black).

З деяких причин, які я не зовсім зрозумів, багато людей, які покладали великі надії на цю конференцію, питали по її закінченню: «Хто ж переміг, а хто програв?». Адже існує багато інших, більш раціональних формулювань цього питання, наприклад: «Що ця конференція зробила для вирішення проблем зміни клімату?». Але чому б і ні - «переможці та переможені» чудова назва для швидкого огляду з’їзду - тож почнемо.

Насправді, переможців серед делегацій виявилось не густо. ЄС вирішив грати активну роль лідера, вельми зацікавленого у скороченні викидів, - і він зробив це, залишаючись сильним і відносно одностайним у всіх питаннях. Щоправда, це не допомогло йому підписати ту угоду, на яку він сподівався, та й жодній іншій делегації цього також не вдалось.

Але, що тішить, COP-17 не зазнав краху на останній хвилині, як це було з декількома попередніми конференціями, оскільки вразливі до наслідків зміни клімату країни виявились дуже зацікавленими у «перемозі». А їх є чимало - Альянс малих острівних держав (АМОД) разом з Блоком найменш розвинених країн (НРК) були представлені більш ніж 70-ма членами. Цього достатньо, щоб блокувати рішення з багатьох питань, не тільки в кліматичній конвенції ООН. Адже коли достатня кількість країн має тверду позицію, вони можуть стати дійсно грізною силою.

«Тиха» тактика США

В політичному плані для США зустріч була дуже вдалою. Однак, президент Барак Обама все-таки дещо програв в очах громадськості через надмірну пасивність. Сполучені штати дуже виділяються на тлі інших країн, які намагаються рухатися вперед з питань зміни клімату. Те ж відбувалось і на засіданні ООН в Балі (COP-13) чотири роки тому. І тепер Обама ризикує зменшити кількість своїх прихильників, які, як повідомляють, вельми розчаровані.

Та все ж «тиха» тактика спрацювала відмінно. На ранній стадії більшу частину вогню прийняла на себе Канада. Коли ж приїхали всі міністри, США були ледь помітними, а якщо хтось і справляв враження безкомпромісності, то це Індія та Китай - що, знову ж таки, було на руку США.

Серед усіх народів ніхто не був настільки «переможеним», як ПАР. Не зрозумійте мене неправильно. У звичайному сенсі, вони були чудовими господарями - дружня охорона, пристойна їжа, сонячне небо, Wi-Fi, швидка публікація документів конференції. Але з точки зору активної дипломатії, бажаної мети приймаюча країна не досягнула. «Ні наполегливості, ні стратегії», - лунало в адресу ПАР. Не дивно, що після цього приймаюче місто називали не інакше як «платформою» - платформою для COP-17.

За межами залу правління, це була дуже хороша зустріч для молодих активістів. Як завжди чарівні, делегати від молоді були «ковтком свіжого повітря» у розгляді справи. Деякі з їх демонстрацій навіть спрацювали. Посол США Тодд Стерн (Todd Stern) був явно приголомшений, коли його промова була перервана - і не стільки криками молодих «горлодерів», скільки тривалими оплесками їх слухачів - оплесками людей, значно старших за самих активістів.

Велике скорочення викидів

Не обійшлось і без неурядових організацій. Якщо ви ніколи не були на таких з’їздах, вам буде важко уявити, наскільки велику роль у переговорах відіграють деякі їх представники. Так, об’єднання ЄС, АМОД і НРК не сталося б без участі неурядових організацій. Але для ряду НУО, які зациклились на тому, що «тільки розвинені країни повинні скоротити викиди», це була дуже погана зустріч.

З одного боку, така стратегія цілком зрозуміла. В минулому можна знайти випадки, наприклад, в питаннях торгівлі, коли країни, що розвиваються, відверто кажучи, потребували економічної підтримки. Зараз делегації таких держав стверджують, що їм потрібен захист від розвинених країн, як від давніх ворогів. Але аргумент, що «ми не можемо вимагати скорочення викидів у великих країн, що розвиваються, оскільки це зніме тиск з розвинених країн», давно застарів.

Коли деякі країни, які офіційно визнано такими, що розвиваються, мають вищі викиди на душу населення, ніж розвинені, цілком зрозуміло, що будь-який розумний шлях до глобальної мети по обмеженню підвищення температури до 2°C повинен включати скорочення викидів і від них - можливо і не зараз, але і не в надто віддаленому майбутньому.

Майбутній потенціал

А що ж щодо біосфери планети, найважливішого гравця у всій цій справі? Якщо ми говоримо про «хвору Гею», як сказав би Джеймс Лавлок, яка ж у неї зараз температура? З точки зору зміни клімату, після зустрічі в Дурбані, безумовно, гірше не стало. Хоча, це більше схоже на те, чи схильні ви бачити склянку на половину повною, або ж на половину порожньою.

Ряд аналітиків вважають, що це катастрофа, тому що згідно з основними прогнозами, країни, які повинні скоротити викиди, мають зробити це якнайшвидше, щоб запобігти підвищенню середньої температури на прогнозовані 4°C. І це в середньому, подекуди ж температура може зрости вдвічі більше.

Проте, інші аналітики стверджують, що Дурбан і його платформа стали тріумфом, оскільки вони задали курс до бажаних 2°C та надали урядам відповідні інструменти для досягнення поставленої мети. Але пам'ятайте: все, що ми наразі маємо - це угода про переговори щодо «документу» з «юридичною силою».

Якщо уряди дійсно хочуть «двоградусного» світу, вони в змозі до нього прийти, розробивши та прийнявши новий юридично зобов'язуючий міжнародний договір. Якщо ж ні, ми так само прямуватимемо, якщо прогнози вчених вірні, до 4°C.

Це були переговори щодо нового документа, який в кінцевому рахунку визначить, чи виграє біосфера, чи програє.