Еволюція харчування Homo

Еволюція харчування Homo

Спроба відтворення процесів, які призвели до появи виду Homo sapiens, — тема традиційна для антропології та палеоантропології. Є багато напрямків (традиційні, морфологічні), які дозволяють нам вимірювати, описувати скелетні останки і робити висновки про те, які це були створіння. Є напрямки сучасніші. Звичайно, лідер серед них — палеогенетика. Але існує і напрямок палеоекологічний, який намагається відтворити характер життя і природного середовища викопних форм найдавніших людей.

Саме палеоекологічний напрямок може допомогти знайти механізми, які запускали деякі еволюційні процеси, оскільки далеко не завжди очевидно, у зв'язку з чим розвивались ті чи інші зміни. Ми всі знаємо, що центральний процес в антропогенезі —  енцефалізація, тобто збільшення об'єму мозку. Цей процес починається в глибокій давнині, ще до появи безпосередніх предків людини. Тобто предки австралопітеків вже починають проявляти особливості, які дозволяють нам вважати, що процес скоро буде запущений. Можливо, одним з пускових механізмів став комплекс прямоходіння, в результаті якого збільшується розмір таза. І це саме по собі є пусковим механізмом, оскільки дозволяє збільшити розмір голови новонародженої істоти. Існує багато таких автоматичних процесів, які ми повинні відстежити. І в цьому дуже різноманітному палеоекологічному напрямку є цікава тема — екологія харчування предків людини.

Види в межах роду Homo, викопні види, судячи з усього, були різноманітні у виборі типів харчування. Насамперед всі примати, особливо великі тропічні примати, — це переважно рослиноїдні істоти, на відміну від дрібних приматів, які можуть бути комахоїдними і всеїдними. Великі примати типу шимпанзе, горил віддають перевагу рослинній їжі. Перехід до стратегії м'ясоїдного харчування — наріжна подія, адже дуже рідко буває, що вегетаріанці стають настільки м'ясоїдними. І, як не дивно, цей перехід пов'язаний не лише зі зміною способу життя, а й з енцефалізацією, тому що тільки високобілкове харчування дозволяє дуже стрімко розвиватися людині і частині саме мозкових структур.

Мозок — структура невигідна і дуже дорога енергетично; коли людина працює інтелектуально, вона витрачає величезну кількість енергії. Тому лише дуже забезпечений енергетично організм може дозволити собі мати такий великий мозок. Причому інтенсивний ріст мозку відбувається у немовлят і дітей віком до трьох років. Таким чином, близько мільйона років тому на Землі з'являється новий хижак, зовсім не схожий на те, що було раніше. І формування цього м'ясоїдного харчування, цього хижацького способу життя збігається з першими масштабними міграціями людини з Африки.

Вживання великої кількості білків і жирів дозволило інтенсифікувати процеси побудови різних тканин, і аналогічні процеси ми можемо знайти в еволюції різних хижаків. Тобто починається еволюційна гонка: хто займе місце в цьому змаганні між великими хижаками, — і починається гонка насамперед у розмірах: хто більший і хто сильніший. І судячи з усього, людина в цьому напрямку дуже швидко еволюціонувала. Цікавість і різноманітність форм діяльності приматів призводять до того, що вони розвиваються дуже інтенсивно в різних напрямках. І судячи з усього, вже на стадії еректусів людина починає готувати їжу.

Таким чином, від одного до двох мільйонів років тому сформувався комплекс ознак цієї м'ясоїдної істоти, і людина продовжувала перебувати в цих межах протягом тривалого періоду. Насправді найкраще серед викопних форм наразі вивчені неандертальці. Це вже більш пізня форма, яка співіснувала із сапієнсами.

Які існують інструменти у вивченні харчування викопних форм? Це вивчення стану поверхні зубів: наскільки вони зношені, яким саме чином вони зношені. Існують також аналітичні прийоми вивчення складу кісткових тканин або зубних тканин, і перш за все це вивчення ізотопного складу, який дозволяє нам реконструювати, що їли ці істоти, чи була це рослинна їжа, яка саме це була їжа. Все можна реконструювати на основі ізотопних відомостей ряду хімічних елементів — це насамперед карбон, нітроген, оксиген, сульфур і деякі інші. І стосовно неандертальців, перебуваючи в координатах поняття «трофічна піраміда», «трофічний ланцюг», можна дійсно сказати, що людина — цар природи в тому сенсі, що вона вінчає цю піраміду. Були неодноразово встановлені дуже високі показники трофічного положення неандертальців. На початку 90-х років перші узагальнюючі роботи були опубліковані французькими біоархеологами, які входять в школу під керівництвом Ерве Бушерена — він і зараз продовжує дуже продуктивно працювати. Таким чином, була підтверджена концепція гіперм’ясоїдності неандертальців.

Що стосується сапієнсів, це цікаве питання, оскільки тип харчування — це не тільки фізіологія і морфологія, а й поведінка. Адже колективне полювання передбачає дуже високий рівень комунікації і сприяє розвитку взаєморозуміння.

В останні десятиліття з'явились вже й дослідження сапієнсів. Це в першу чергу європейські пам'ятки. І виявилось, що у них різноманітність в типах харчування і насамперед у харчових ресурсах набагато більша, ніж у неандертальців. Неандертальці були чітко орієнтовані на певну здобич — дуже великі травоїдні ссавці, хоча, коли сапієнси жили в подібних екологічних умовах, вони теж обирали цю стратегію. Таким чином, цей цар природи, заявлений в неандертальському вигляді, повторюється певною мірою і у сапієнса. Безумовно, в тих ситуаціях, коли угруповання цих двох форм опинялись поблизу, вони конкурували, і схожість харчових стратегій не могла не стати причиною для цього. Можливо, це одна з причин витіснення неандертальців з еволюційної арени. Але для того, щоб упевнитись в цій гіпотезі або відкинути її, нам потрібно продовжити ізотопні дослідження в тих ситуаціях, коли представники сапієнсів і неандертальців знаходяться якомога ближче.

X

Вхід

Завантажую...