Геноми собак та людей еволюціонували разом

Геноми собак та людей еволюціонували разом

Зв'язок між собаками та людьми стародавній та міцний. Собаки притискаються до нас уночі, вистрибують на нас під час щоденних прогулянок, і з обожненням валяться біля наших ніг, коли ми лежимо на кушетці. Але, за результатами нового дослідження, цей зв'язок набагато глибший, ніж здається. Він вбудований в наші гени.

Як з’ясували дослідники з Китаю, Росії, США та Швеції, декілька груп генів у людей та собак, у тому числі, пов'язані з харчуванням і травленням, неврологічними процесами і хворобами, розвивались паралельно протягом тисяч років. Ця паралельна еволюція швидше за все обумовлена спільним середовищем існування людей та собак.

«Оскільки процес одомашнення часто збігався зі збільшенням чисельності і, що більш важливо, щільності людського населення, створювались більш «тісні» умови для проживання. Останнє запустило селективний процес, який призвів до перебудови обох видів», — припускають автори дослідження.

Крім того, вчені з чотирьох країн стверджують, що одомашнення відбулось істотно раніше, ніж вважається. За останніми оцінками, собака відмовився від можливості гуляти сам по собі 15 тисяч років тому, але в новому дослідженні йдеться про більш серйозні терміни: одомашнення відбулось 32 тисячі років тому. Крім того, вчені впевнені: батьківщиною одомашнення була не Середня, а Південно-Східна Азія.

«Тридцять дві тисячі — це трохи занадто», — коментує Боб Уейн (Bob Wayne), еволюційний біолог з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. Хоча він визнає, що час еволюційного розколу між вовками та собаками варіюється в широких межах — від 6 тисяч до 120 тисяч років тому.

Собача «відсутня ланка»?

Для аналізу були відібрані зразки ДНК у трьох бродячих собак з Китаю, чотирьох особин сірого вовка з Китаю та Росії, а також трьох породистих собак: німецької вівчарки, бельгійської вівчарки (малінуа) та тибетського мастифа. Отримані результати були зіставлені з людським геномом.

«Одомашнювання собак часто описують як двоетапний процес, — розповідає Вейвей Чжай (Weiwei Zhai), дослідник генетики при Китайській академії наук в Пекіні та співавтор дослідження. — Спочатку відбувся перехід від вовків до собак, після чого пішов процес дроблення на породи».

Сучасні вуличні собаки Південно-Східної Азії, у тому числі фігуруючі в дослідженні особини з Китаю, можуть бути еволюційним мостом між вовками і породистими собаками, зважаючи на їх більше генетичне розмаїття, ніж у інших вуличних собак світу, пояснює Чжай. Вони можуть виявитись свого роду «відсутньою ланкою» в еволюції собак.

Еволюціонуючи разом

Після порівняння послідовностей ДНК чотириногих з геномом людини, виявилось, що для обох видів характерний паралельний розвиток генів, які відповідають за транспортування нейротрансмітерів (таких як серотонін), переробку холестерину та онкологію.

І хоча поява одного і того ж гена у двох різних видів, відома як конвергентна еволюція, рідко зустрічається в природі, результати вчених не здивували. Зрештою, люди та собаки ділили середовище проживання протягом багатьох років.

На додаток до спільних генів, які стосуються харчування та поведінки, собаки також ділять з людьми деякі захворювання, включаючи ожиріння, обсесивно-компульсивний розлад, епілепсію та деякі види раку, зокрема рак молочної залози, розповідає Япін Чжан (Ya-Ping Zhang), професор Китайської академії наук у Куньміні.

Це можна пояснити тим, що часто один ген впливає на декілька фенотипічних рис, пояснює Чжай. «Деякі з цих рис корисні, в той час як інші можуть бути шкідливими. Якщо селективна вигода переважує шкідливий вплив, ген все ще може зберегтись».

Далеко до завершення

«Добре, що дослідження базувалось на основі повних даних геному», — коментує Уейн. Саме він надав авторам дослідження матеріали для порівняння з секвенованими послідовностями. В інших дослідженнях використовувались лише фрагменти, такі як мітохондріальна ДНК.

Однак він попередив, що порівняння геномів людини та собаки може бути вельми каверзним, додавши, що аналіз ДНК собак з інших місць, крім Китаю та Росії, допоміг би в датуванні одомашнення і у встановленні його місцезнаходження.

Крім того, за словами Уейна, без подальших порівнянь між людьми та іншими домашніми тваринами, такими як кози або коні, важко щось казати про унікальність паралельної еволюції в геномах людей і собак. Проте, додав він, дослідження відкриває ще одну главу в історії одомашнення собаки — історія далека від завершення.

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також

Термін «екотип» вперше був використаний стосовно деяких рослин — для опису внутрішньовидових генетично зумовлених локальних відповідностей між організмами і середовищем. Вирощуючи рослини з різних природних місць існування в одному спільному протягом одного або більше вегетаційних сезонів, дослідники виявили значні внутрішньовидові відмінності між цими рослинами.

X

Вхід

Завантажую...