Гієна - інша точка зору

Гієна, фото

Всі ми знайомі з гієнами (лат. Hyaenidae). Якщо й не безпосередньо, то вже напевно з диснеївських мультиків, записок натуралістів та фільмів про живу природу виробництва BBC. Схожі на вигляд на неохайних собак, які страждають на сильну сутулість і викривлення ніг, гієни, окрім своєї непривабливої зовнішності, мають також масу звичок і особливостей, завдяки яким вони заслужили в народі досить сумнівну репутацію. З найдавніших часів люди недолюблювали гієн за схожі на моторошний нелюдський регіт звуки, які ті поширюють. Схильність цих тварин до поїдання трупів також не сприяла підвищенню їхнього рейтингу.

Відносини гієни і людини сягають своїм корінням в доісторичну епоху. І хоча сьогодні цей вид переважно зустрічається на Африканському континенті, археологами виявлені рештки стародавніх печерних гієн на території Середземномор'я і навіть середньої Європи. Багато хто скаже: Добре, що вимерли! Але не варто бути такими категоричними. Насправді з гієнами не все так просто. Існує цілий ряд упереджень, пов'язаних з цими цікавими тваринами. Розглянути і спростувати деякі з них входить у завдання цієї маленької статті.

Отже, помилка перша - гієни мерзенні трупоїди, і окрім трупів їх неможливо нічим спокусити. Але хоча гієни і не соромляться їсти трупи, та це не основний і далеко не єдиний пункт їхнього раціону. Адже не дарма ж гієни такі спритні бігуни! Швидкість до 65 км/год, яку вони легко розвивають і можуть зберегти протягом п'яти кілометрів, дозволяє цим тваринам вважатися відмінними мисливцями. Саме полювання на копитних, а не поїдання трупів, є їх основним заняттям. А трупи? Так, трупи вони також їдять: вишукують їх по всій саванні і дочиста з'їдають, не залишаючи нічого. І не потрібно гидливо кривитись! Якби не гієни, то стала б пустеля смердючим смітником, джерелом всіляких смертельних інфекцій. До речі, на самого «пустельного санітара» інфекції ніяк не впливають. Гієна володіє просто неймовірною стійкістю до хвороботворних мікроорганізмів, що відбивається на її легендарної живучості.

Переходимо до другої поширеної помилки. Гієни - гермафродити. Такої думки дотримувалась не тільки народна африканська мудрість, але навіть поважні представники науки і літератури минулих століть. Втім, виникненню такої помилки не варто занадто дивуватись. Насправді, самку гієни будь-якого віку практично неможливо відрізнити від самців візуально. Хіба що тим, що представниці «прекрасної статі» у гієн ще більш агресивні і енергійні, ніж самці. А що стосується первинних статевих ознак, то тут вченим довелось зіткнутись з унікальним явищем. Виявляється те, що на перший погляд виглядає у гієн-самок, як чоловічі статеві органи, є насправді гіпертрофованими жіночими. Самі гієни між собою прекрасно розбираються, а от людям з боку не відрізнити!

Живуть гієни зграями, на чолі яких обов'язково стоїть сильна і велика самка. У сім'ях панує справжній матріархат. При цьому гієни - люблячі матері, які піклуються про своїх дітей майже два роки з моменту їх народження. Вони годують малюків і навчають полюванню, коли ті досягають відповідного віку. Втім, маленькі гієни цілком здатні і самі про себе подбати. Адже народжуються вони вже з повним набором хижацької зброї: гострі кігті, міцні зуби, широко відкриті очі, а також ціле море тестостерону, який робить цих маленьких звірят особливо рухомими та злими.

 

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.

Зображення користувача Гостя.
Гостя / 25.09.2010, 22:55

Якби люди не приручили собак – були б замість них гієни. Вивели б і сторожові, і мисливські, і декоративні породи)))

Зображення користувача indian.
indian / 07.09.2010, 16:01

Так, коли дивишся фільм про левів і гієн, саме останні залишають негативне враження, бо відбирають здобич у перших. Але все одно вони класні і дуже гарні. Останнє фото тому підтвердження!

Зображення користувача Гість.
Гість / 04.09.2010, 21:49

Ось вони які...

Читайте також

Під екологічним сприймається декілька різних підходів, які відрізняються між собою залежно від того, що розуміється під екологією та її предметом. Певної визначеності в цьому питанні, як це було до 70-х років ХХ ст. (екологія — наука про взаємозв'язки живих організмів з навколишнім середовищем; її предмет — екосистема), уже немає. Значна частина науковців, а надто громадськість, під екологією, екологічним підходом розуміють вирішення всього комплексу питань, пов'язаних із взаємодією людини з навколишнім середовищем, включаючи правові, інженерно-технологічні, етичні та багато інших аспектів цієї проблеми. Екологія при цьому уявляється не як цілісна наука, а як деяка ідеологія, принцип, який має пронизувати всі науки та сфери людської діяльності. Термін «екологія» в такому трактуванні витіснив громіздке словосполучення «раціональне використання, збереження та охорона природи», навіть змістовно ширший за нього, а екологічний підхід, який базується на такому розумінні екології, близький до природоохоронного при широкому розумінні охорони природи.

X

Вхід

Завантажую...