Глобальне потепління: багаті також плачуть

Глобальне потепління: багаті також плачуть
Виноградники в долині Баросса — основному виноробному регіоні Австралії

Коли мова заходить про глобальні зміни клімату та їх наслідки, на думку спадають апокаліптичні картинки з країн «третього світу» — повені, засухи і неврожай десь у далекій Африці чи Південно-Східній Азії. А ще — акції типу підводного засідання уряду Мальдів, покликані наочно продемонструвати небезпеку підвищення рівня світового океану для острівних держав. Словом, екзотика для бідних, адже прийнято вважати, що наслідки зміни клімату відчують першими саме вони. Проте з'ясовується, що «кліматична проблема» безпосереднім чином стосується і країн «першого світу». У всякому разі, австралійські винороби та американські виробники морепродуктів втрачають прибутки через глобальне потепління. Перед обличчям клімату рівні всі.

Виноградники під загрозою

В Австралії через триваючі засухи найбільш підприємливі винороби вже почали пошук нових регіонів — серед них острівний штат Тасманія, розташований в 240 кілометрах на південь від континенту (тобто, ближче до південного полюса, там холодніше). Це не паніка, а елементарний підприємницький розрахунок — за даними журналу Національної академії наук США, вже до 2050 року дві третини територій, які використовуються сьогодні в Австралії для вирощування винограду, можуть стати непридатними. І це при тому, що Австралія входить до п'ятірки світових експортерів вина, а виноробство — одна з головних галузей сільського господарства.

Мова насамперед йде про долину Баросса, основний виноробний регіон країни, який знаходиться в 60 кілометрах на північний схід від Аделаїди. По-друге, під загрозою виноградники в долині Хантер (дві години їзди на північ від Сіднея), найстарішому виноробному регіоні континенту. І, нарешті, долина річки Маргрет (270 кілометрів на південь від Перта), де виробляється мало не 15% елітних вин країни. Винороби з цих регіонів починають потихеньку підшуковувати більш прохолодні місця і скуповувати землі в острівному штаті Тасманія, де середня температура влітку мало не на 40% нижче, ніж в долині Баросса.

Не той «шираз»

Розторопні австралійські вчені вже все розрахували: за прогнозами національного наукового агентства країни, до 2030 року середня температура в головних виноробних регіонах континенту підніметься на 0,3-1,7%. Що, в свою чергу, знизить якість винограду на показники від 12 до 57%. Натомість більш прохолодній Тасманії потепління піде лише на користь — там зараз занадто холодно для чутливих до перепадів температури виноградників.

Ставки високі: річний оборот виноробної галузі в Австралії сягає п'яти мільярдів доларів. Останні кілька років австралійські винороби втрачали по 2% прибутку на рік через погану погоду. Стурбовані проблемою зміни клімату винороби проспонсорували науковий експеримент в долині Баросса: вчені змоделювали кліматичні умови, які можуть настати в долині через п'ятдесят років.

Панікери вже зараз передрікають «кінець австралійського ширазу» в тому вигляді, в якому до нього звикли шанувальники вин. Зрештою Тасманійська версія цього вина вже зараз містить до 20% менше алкоголю, ніж «класична». А через півстоліття, передрікають аналітики, смак австралійського ширазу може «змінитись до невпізнання». Тим часом влада Тасманії тільки рада: доходи від виноробства ростуть тут на 10% на рік. Середньорічна температура в тасманійській долині Тамар коливається біля позначки в 17 градусів, досягаючи влітку 22-х, що набагато нижче за 30-градусну літню спеку в долині Баросса.

Участь канарки

Легка паніка панує і на північному заході США, де від мінливого клімату терплять збитки не винороби, а виробники морепродуктів. Там гинуть в зародку мільйони устриць, не в змозі виростити жорсткий панцир. Вчені звинувачують глобальне потепління: через зростання вмісту вуглекислого газу в атмосфері закислюються води світового океану. Проблема в тому, що для побудови жорсткого захисного каркаса устрицям потрібен аргоніт — різновид карбонату кальцію. Але чим вище кислотність морської води, тим швидше він розчиняється, і тим менше потрібної речовини отримують устриці.

Американці гірко жартують — устриці стали сучасними канарками. Сто років тому шахтарі брали з собою під землю птахів у клітках, щоб вчасно розпізнати небезпеку: якщо чутлива до метану пташка мирно цвірінькала, можна було працювати спокійно, а якщо починала нервово смикатись або падала замертво, треба було терміново підніматись вгору. Устриця ж як канарка XXI століття — мертвий молюск як останнє попередження про небезпечну концентрацію шкідливої речовини. Втім, і це попередження навряд чи зупинить будівництво чергової вугільної ТЕС десь у Китаї.

Комусь проблеми австралійських виноробів і американських люксових ресторанів здадуться дрібницями на тлі глобальних макроекономічних задач економік світу. Устриці і вино — лише випадкові жертви зміни клімату, скажуть вони. Але є й ті, хто дотримується іншої думки.

 

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також
Історія дефіциту нафти

У 1875 році з'явився перший прогноз щодо світових запасів нафти. Його зробив Джон Ньюберрі (John Newberry), головний геолог штату Огайо, який заявив, що світові запаси нафти підходять до кінця. У 1880-і роки топ-менеджер найбільшої на той час нафтової компанії світу Standard Oil продав свої акції компанії, оскільки прийшов до висновку, що нафта закінчується.

X

Вхід

Завантажую...