ГМО: міські міфи

ГМО: міські міфи

Висвітлюючи спірні питання, «Екологія життя» завжди намагається подати інформацію «з обох сторін барикад». Таких тем вистачає, але, напевно, найпроблемніша для нас – ГМО. І справа не в тому, що з обох боків йде величезний потік інформації – мало не щодня з’являються новини, огляди, статті, інтерв’ю... Справа в тому, що одна із сторін в цій гонці програє в авторитетності джерел, а друга – в кількості прибічників. Ось і сьогодні, знову не знайшовши нічого вартого уваги про шкоду трансгенів, ми публікуємо скорочену версію статті Олени Клещенко «ГМО: городские мифы» з журналу «Химия и жизнь» № 7, 2012. Мова в статті йде з позиції Росії, але менш цікавою вона від цього не стала.

***

Рунет кипить, чиновників лають за халатність, продажність і байдужість до страждань народу. Сталось страшне: Росспоживнагляд направив до Держдуми РФ офіційні матеріали, в яких запропонував ширше використовувати генно-модифіковані організми при вирощуванні сільськогосподарських культур в Росії. В ході парламентських слухань представник Росспоживнагляду заявив, що на російському ринку мізерно мала кількість продуктів створена на основі генних технологій: «Це все імпортні продукти. А хотілося б, щоб цю нішу заповнили продукти, біотехнології російського виробництва». Він додав, що, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ГМ-продукти не представляють небезпеки для здоров’я людини. Крім того, Росспоживнагляд відзначає, що в російському суспільстві необхідно формувати позитивний імідж ГМО.

І понеслось... «Людожери», «Підлі отруювачі і агенти західних країн – ворогів Росії», «Кари за шкідництво не боїтесь?», «Це що, жарт чи Росспоживнагляд захопила зграя (нецензурне слово)?», «Правильно! А ще створити позитивний імідж щурячій отруті, а то щури її не жеруть, сволота!», «В гіпермаркетах і так немає їжі – тільки замінники, не знаєш, чим дитину годувати. Оніщенко – у відставку!»... В народі живе переконання, що ГМО – це погано, і наміри людей, які пропонують ГМ-продукти в їжу росіянам, добрими бути не можуть. Та навіщо далеко ходити – всі вони лобісти проклятої компанії «Монсанто» (головним монстром вважається саме вона, хоча на ринку присутні і багато інших), якій тільки б нажитися, а далі хоч потоп.

«І все-таки, чому ГМО – це так страшно? – Та гидота ж, гидота, всі знають, що гидота, і вона вже скрізь!» Давайте розбиратись: що знають всі і скільки в цьому правди.

«Зовсім смутно і незрозуміло»

Почнемо з явної нісенітниці. «Геном є не стільки набором амінокислот, скільки носієм голографічної хвильової структури, про яку звичайна генетика або не здогадується або зовсім смутно і незрозуміло» (стиль оригіналу збережений). «Селекція – це ФЕНОТИПІЧНЕ, це не зміна генома. Генотип первинний і стабільний у кожного виду». «ГМО не може бути не шкідливим, вже за визначенням, як і будь-яка створена людиною погань».

Не варто навіть витрачати час на розмови з людьми, які говорять про передній край науки, не освоївши шкільний курс. Геном – це взагалі не набір амінокислот, а селекція змінює не тільки фенотип (комплекс зовнішніх і поведінкових ознак), але і генотип. Різниця між геномом і генотипом – вже складніше питання, але генотип, крім інших нюансів, – це сукупність генів особини, говорити про «генотип виду» не можна. І, звісно, геном зазнає змін в ході еволюції: добре відомі мікроеволюційні процеси у людини, наприклад зміни частот генів в популяціях, які підвищують стійкість до серповидно-клітинної анемії або до низького вмісту кисню в гірському повітрі.

Хвильова структура ДНК, за допомогою якої вона нібито здійснює свої функції, – типовий приклад псевдонауки. Вчені не сприймають її серйозно (члени академій езотеричних наук вченими не являються). Вивчення біохімічних механізмів, за допомогою яких інформація, записана в ДНК, проявляє себе на рівні організму, – одна з найбільших наукових перемог ХХ століття. Сьогодні говорити про те, що справа тут може бути не в послідовності нуклеотидів, а у фізичних властивостях подвійної спіралі, – приблизно те ж саме, що переконувати оточуючих, ніби зображення на екрані телевізора створюють не мікросхеми, блок живлення і комірки плазмової панелі, а тепло, що виходить від корпусу.

Що стосується останнього афоризму – автор, очевидно, вважає ідеалом навіть не кроманьйонців, а ще більш далеких наших предків, які не створювали ніякої погані через невеликий об’єм мозку. Але, як зауважив Террі Пратчетт, ті, хто практикує «повернення до природи», дуже швидко розуміють, чому весь хід цивілізації був спрямований на те, щоб піти від природи якомога далі.

«В Росії немає законодавства, яке регулює виробництво та продаж продуктів з ГМО». Про людей, які роблять подібні заяви, в Мережі говорять, що їх «забанив гугл» – тобто вони не хочуть або не можуть отримати інформацію, яку пошукова система Google знаходить за секунди.

Діюча в РФ система контролю ГМО вважається однією з найжорсткіших. Російські виробники зобов’язані маркувати продукти, вміст ГМ-інгредієнтів в яких перевищує 0,9%. У Євросоюзі нижня межа така ж, в Японії маркують продукцію з вмістом ГМ-інгредієнтів вище 5%, в США маркування не потребується.

Тепер про те, як виконання цього закону контролюється. Цитата з нового рядка: «У 2010 році Федеральною службою з нагляду в сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини досліджено всього 33 423 проби харчових продуктів на наявність ГМО, виявлено ГМО у 55 пробах (0,16%)» (Державна доповідь «О санитарно-эпидемиологической обстановке в Российской Федерации в 2010 году», остання з доступних на момент написання статті). Знайти цей секретний документ на сайті Росспоживнагляду неважко, було б бажання. З нього можна довідатись і дані за минулі роки – аналогічні перевірки проводились і до президентського указу. Тенденція – зниження вмісту ГМО.

Особисто мене в цій держдоповіді більше схвилювали сусідні з ГМО абзаци, наприклад, про незбалансований раціон громадян, з переважанням ковбасних та макаронних виробів на тлі нестачі фруктів і овочів. Або про алкогольну продукцію. В країні два відсотки населення – важкі алкоголіки, а ми турбуємось, чи не нашкодять нам ГМО...

Інформації про порушників – тих, хто продає немарковану продукцію з вмістом ГМ-компонентів більше 0,9%, – у доповіді за 2011 рік ми не знайшли, але у 2009 році таких було 52,27%, у 2008 році – 51,01% (дякуючи борцям з ГМО: кому хочеться наклеювати на свою продукцію ярлик «отрута і онкоген»?). Тобто приблизно половина від часток відсотка. Ось відповідь на питання, чому ми не бачимо етикеток «містить ГМО» на російських прилавках.

Не всі зелені мітки на упаковках продуктів інформують про відсутність ГМО, але всі радують око покупця

Якщо продукт пройшов відповідну сертифікацію, виробник може розмістити на упаковці позначку «не містить ГМО». І цю позначку ми часом бачимо в найнесподіваніших місцях, наприклад на пачці кухонної солі. Зрозуміти виробників можна: зелена мітка підвищує привабливість продукту, а якщо ще й робити для цього нічого не потрібно (не можу собі уявити психічно нормального лаборанта, який стане перевіряти кухонну сіль на наявність якихось генів або білків) – зовсім добре.

Зараз в Росії дозволені до застосування в харчовій промисловості ГМ-сорти кукурудзи, картоплі, сої, цукрового буряку та рису, причому всі ці продукти закуповуються за кордоном, на території РФ їх не вирощують. Прошу звернути увагу: в цьому списку немає гречки, бананів, помідорів, пшениці, соняшнику.

Банани і таргани

Мешканці форумів обуряться: «Яка наївність! Ви дійсно вірите, що до нас з-за кордону ввозять тільки дозволене? Та там вже все є, і пшениця, і банани, і риба, і помідори – ГМО, і ми все це їмо!» Давайте розбиратись, що є за кордоном. Рибу залишимо на інший раз (зауважимо тільки, що генно-модифікованими можуть бути лише види, які вирощуються в аквакультурі, а промислові, які живуть в океані, – навряд чи), обмежимось ГМ-сортами рослин.

Розібратись з рослинами нам допоможе сайт Міжнародної служби з впровадження агробіотехнологічних розробок (International service for acquisition of agri-biotech applications). Там є регулярно оновлювана база даних ГМ-сортів рослин, які використовуються в сільському господарстві. В неї включені як харчові сорти, так і бавовна, квіти, тютюн. Є пошук по видам рослин, фірмам-виробникам, цілям модифікацій і по державам, які дозволяють той чи інший сорт. В базі присутні і країни третього світу, які в останні роки активно розвивають біотехнології, – їм не до хвильової структури ДНК, у них продовольча проблема. Очевидний недолік цього ресурсу полягає в тому, що, хоч він некомерційний і не належить компанії «Монсанто», його творці не вважають ГМО злом. В той же час, на жаль, інтернет-рупори противників ГМО не викликають довіри – занадто багато емоцій і дуже часто трапляються помилки. Для об’єктивності ось ще два джерела: база даних на урядовому ресурсі США, присвяченому регуляції біотехнологій, і «GMO Compass» (база даних переважно по Євросоюзу, але з роз’ясненням ситуації в інших країнах).

«До речі, бананів без ГМО вже ніби не існує». Далі можливі варіанти. Через ГМ-банани алергія у дітей. Через них же гинуть мадагаскарські таргани, яких розводять любителі і які надають перевагу саме банановій дієті. Більше того: ви помічали, що в Москві, Санкт-Петербурзі та інших великих містах з житлових будинків кілька років тому зникли руді таргани? Думаєте, морити стали краще? Ні...

Про мадагаскарських тарганів переконливо. Але факт залишається фактом: на жодному з трьох згаданих вище ресурсів в списках ГМО, представлених на ринку, бананів немає. Ні в Аргентині, ні в Австралії, ні в Уругваї, ні в США, цитаделі світового ГМ-зла. Є лабораторні розробки. Наприклад, в Австралії зробили банани з підвищеним вмістом заліза і провітаміну А. Багато дослідників прагнуть отримати сорт, стійкий до грибкового захворювання під назвою «чорна сигатока», яке буквально спустошує плантації (до речі, фунгіцидами банани обробляють, що правда, то правда), а також до бактеріальних інфекцій. Бажання зрозуміле: природна стійкість бананів до хвороб невисока. Їх давно вирощують в монокультурі та ще й без статевого розмноження – окультурені банани стерильні, в їх плодах, як неважко помітити, немає насіння (точніше, попадається одна життєздатна насінина на кілька сотень плодів). А значить, і генетичного різноманіття, яке могло б підвищити стійкість, у них практично немає. Та й селекцію стерильність плодів сильно уповільнює. Так чи інакше, версію з підступними фермерами, які викрадають лабораторну лінію ГМ-банана і потім завалюють цими бананами всю Росію, важко розглядати серйозно.

Казки про бідних і багатих фермерів

«Ще ось пишуть, що насіння генетично зміненої пшениці не проростає. Фермери повинні щороку закуповувати їх у компанії-постачальника. А компаній таких кілька на весь світ, і з цього приводу, до речі, деякий час тому були досить суттєві заворушення в Індії. Звісно, пригнічені «правоохоронними органами». Правда, вони «не проростають» не через небезпеку ГМО самої по собі, а тому що саме так і задумано для збагачення всіляких монсант...»

Тут ми маємо типовий приклад виникнення казки. Кипить горщик народної фантазії, і різні інгредієнти, взяті з дійсності і приправлені вигадкою, перетворюються на чарівний суп. Як і належить народній творчості, казка існує в різних варіантах, розповідають, наприклад, не про жорстоко придушені заворушення, а про самогубства фермерів, у яких підступне монсантовське насіння не зійшло на наступний рік – нещасні отруїлись, випивши раундапу... Давайте розбиратись з інгредієнтами.

Самогубства індійських фермерів – відома сумна історія. Почались вони в 90-ті роки ХХ ст., а між 2002 і 2006 роком наклало на себе руки більше 17 500 чоловік. Тільки от фігурує в цій історії не пшениця, а бавовна: спочатку в полі зору преси потрапили саме ті, хто вирощував цю культуру, хоча ними справа не обмежилась. Причини кризи суто економічні, типові для країни, в якій аграрне суспільство швидко змінюється індустріальним: «ножиці цін» (дорожнеча промислових товарів при низьких цінах на сільгосппродукцію), як наслідок – невпевненість селян в завтрашньому дні, нерозуміння нових правил гри. А тут ще засушливі роки...

Генно-модифікована бавовна була, звичайно ж, не стерильною, це була Bt-бавовна від компаній «Каргілл» і «Монсанто» (іншими словами, рослини містили токсин бактерії Bacillus thuringiensis, що давало їм стійкість до комах-шкідників). Компанії звинувачували в тому, що їх цінова політика заганяла фермерів в борги. Що казати, історія невесела, як і будь-яка історія про великі компанії і маленьких людей, але ГМО тут ні при чому: те ж саме могло статись, якби компанії торгували звичайним сортовим насінням. До речі, самогубства почались до інтродукції ГМ-бавовни, і ніякого піку суїцидів, пов’язаного з нею, не спостерігалось. А зараз більшість індійських виробників бавовни використовують ГМ-сорти.

Наступна цікава складова міфу – стерильні ГМО. Всі чули, що «Монсанто» спеціально робить насіння ГМ-рослин несхожим, щоб бідні фермери не мали власного насіннєвого фонду і кожен рік несли б продавцям гроші. Нам навіть вдалось знайти можливе джерело цього міфу – англомовний антиГМО-сайт, де у супроводі моторошних колажів з дітьми-мутантами, які поїдають овочі-мутанти, наводяться «10 фактів про Монсанто». Є там і історія про фермерів, де згадується ще не пшениця, а дороге насіння Bt-бавовни, – але називають їх вже «GM [GENETICALLY MODIFIED STERILE CARCINOGENIC NON-ORGANIC] seeds». Ймовірно, великі букви повинні надати цій заяві більше ваги. І який збіг: на цьому ж сайті розміщена реклама «organic food» – екологічно чистих продуктів, недешевих, зате вже точно, клянемося всім святим, без ГМО! Що ж, якщо на ГМО роблять великі гроші, то на страху перед ними – теж.

Яким чином бавовна може бути канцерогенною – залишимо на совісті авторів сайту. Ні про бавовняне волокно, ні навіть про бавовняну олію нічого в цьому сенсі не відомо. (Неочищена бавовняна олія містить токсичний компонент госсипол, але генні модифікації на нього ніяк не впливають, і канцерогеном він теж не являється.) Так що зі стерильністю?

Не будемо зараз про те, що й звичайні, не ГМ-сорти, отримані гібридизацією, краще не вирощувати з насіння з власної грядки, інакше цінний комплекс ознак може бути втрачений у відповідності з другим законом Менделя. Борцям з ГМО буде цікаво дізнатись інше: ГМ-рослин зі стерильним насінням на сучасному ринку немає.

Є опція male sterility – чоловіча стерильність, тобто стерильний пилок. Попит на такі рослини сформували побоювання екологів, що через запилення ці гени будуть передані диким «родичам». І ось ці побоювання як раз не безпідставні (наприклад, у випадку ріпаку). Крім того, існує проблема, яку підняв відомий судовий процес «Монсанто проти Шмейсера».

В народній свідомості цей канадський фермер перевтілився в натовп фермерів, яких кровожерна біотех-компанія пустила по світу, тому заодно розповімо і цю історію. У 1997 році Персі Шмейсер, селекціонер і виробник сільгосппродукції, знайшов на своєму полі рослини каноли, які пережили обробку гербіцидом. (Канола – сорт ріпаку; всупереч поширеній думці, не всі сорти каноли генно-модифіковані.) Він доручив робочим зібрати насіння з цієї ділянки окремо і посіяти їх на наступний рік. У 1998 році з’ясувалось, що 98% каноли Шмейсера – монсантівська Roundup Ready. «Монсанто» (точніше, її канадське відділення «Monsanto Canada Inc.») подала на фермера до суду. Шмейсер пояснював появу стійких рослин своєю особистою вдачею селекціонера і стверджував, що ніколи не купляв насіннєвого матеріалу у «Монсанто». Проте в 2004 році справу було вирішено на користь компанії.

Задля справедливості, кілька деталей. По-перше, мова йшла не про окремі стеблинки, які випадково виросли на полі у бідного селянина, а про тисячі акрів каноли (близько чотирьох квадратних кілометрів). Прибуток з врожаю 1998 року оцінювався приблизно в 20 тисяч канадських доларів. По-друге, хоча стійкі до гербіцидів рослини в природі зустрічаються, відрізнити штучну генетичну конструкцію від природної цілком можливо. По-третє, Федеральний суд Канади, виносячи рішення на користь «Монсанто», не змусив відповідача повертати прибуток від урожаю 1998 року, а також платити за порушення авторських прав. Страждання канадського фермера звелись до позбавлення права використовувати сумнівний сорт. Прикро: до інциденту з раундап-стійкістю він працював над цим сортом багато років. Але 19 березня 2008 року «Монсанто» і Шмейсер прийшли до позасудової угоди, за якою фермер отримав від компанії 660 канадських доларів за забруднення його полів. Зараз Персі Шмейсер – цілком забезпечена людина, в тому числі і завдяки дружному співчуттю противників ГМО.

Справа непроста і ставить нові питання. Наприклад, чи зобов’язані фермери перевіряти, чи не виросли у них на полі ГМО (наприклад, в результаті перенесення пилку з сусіднього поля), і якщо так, то де справедливість? Чи можна вважати винним виробника сільгосппродукції, якщо він на відміну від Шмейсера не відбирав рослини з незвичайними властивостями, а просто дозволяв їм рости? Взагалі, коли мова йде про живі організми, авторське право, і без того не найпростіший розділ юриспруденції, обростає новими складнощами. Сорти, породи, лабораторні лінії чимось схожі на комп’ютерні файли: окремо взяті зразки можуть копіюватись, і контролювати цей процес нелегко...

Таким чином, ідея обмежити поширення ГМО, зробивши пилок або насіння стерильними, приваблює не тільки жадібних патентовласників, але й противників ГМО: нехай «франкенфуд» сидить на своїх полях і не вилазить звідти, всім буде менше проблем. Більше того, технологія стерильного насіння існує. Мова йде про так звану генетичну технологію обмеження використання (genetic use restriction technology, GURT), вона ж технологія «Термінатор», або «насіння-самогубці». Розробили її дослідницький центр Міністерства сільського господарства США разом з компанією «Delta and Pine Land», яку пізніше купила «Монсанто». Є жорсткий варіант GURT (рослини, які виросли з насіння, стерильні), є пом’якшений (рослини не стерильні, але цінні генно-модифіковані ознаки проявляються в наступних поколіннях тільки після обробки препаратом, який треба купувати окремо).

А тепер окремим абзацом: технологія «насіння-самовбивць» ніде в світі не комерціалізована, його ніхто нікому не продає. Світовій громадськості ця ідея настільки не сподобалась, що фактично на технологію накладено мораторій. Інша справа, що покупці підписують з «Монсанто» угоду, за якою не мають права зберігати насіння для наступної культивації або селекції. Умова важка, але, якщо в двері бідних фермерів постукають злидні, вони зможуть її порушити, ГМ-культури виростуть, і гуманітарної катастрофи не станеться.

Однак «насіння не проросте, тому що ГМО» продовжує гуляти по Рунету. Трапляється навіть чути про ГМ-картоплю, бульба якої не сходить (різницю між насіннєвим і вегетативним розмноженням бажаючі можуть подивитись в шкільному підручнику).

І повертаючись до індійських фермерів: ГМ-пшениця-то в казці звідки взялась, хоч стерильна, хоч якась? А хто її знає звідки.

Хліб – продукт особливий. У всіх культурах ставлення до нього тріпотливе, і немає нічого дивного, що для пшениці правила жорсткіші, ніж для інших видів сільгосп-рослин. Нам вдалось знайти інформацію лише про один ГМ-сорт, MON 71800 (виробник – «Монсанто», відмітна особливість – все та ж стійкість до раундапу). І, наскільки нам відомо, в даний час він не вирощується ніде в світі. Більше того, компанія «Монсанто» зобов’язана щорічно звітувати про те, що не продавала і не збирається продавати ГМ-насіння пшениці.

...Ух. Вірно сказано: один дурень може задати таке питання, що не відповідять і тисяча мудреців. Всього одна мережева байка з варіаціями, а розслідування зайняло дві журнальні сторінки. Пора переходити до фіналу.

Добре, з поточною ситуацією розібрались, але ж ситуація змінюється, обмеження пом’якшуються, а всі кажуть, що ГМО небезпечні для здоров’я...

Про чужорідні гени і білки

Впливу ГМО на здоров’я ми присвятили чимало рядків, коли писали про роботи Ірини Єрмакової, яка перевіряла вплив ГМ-сої на щурів (див. «Химия и жизнь», 2008, № 1; результати вражали б, якби в експерименті не було такої кількості методичних похибок). Коротко кажучи – переконливих даних про шкоду ГМО для здоров’я як не було, так і немає. Ні про сорти RR (Roundup Ready), що містять ген ферменту, який ефективно позбавляє рослину від гербіциду, ні про сорти Bt, ні про шкідливі лектини в генно-модифікованій картоплі (заява Арпада Пуштаї, британського вченого; чомусь ця тема порівняно мало популярна у російських борців з ГМО), ні про смертельно алергенну ГМ-сою... Якщо ж розбирати кожне з цих «звинувачень», замість статті вийде книга.

До речі, в електронному вигляді така книга існує. Точніше, книга про книгу. Джеффрі Сміт, відомий американський ГМО-борець, – автор книги «Генетична рулетка» (Genetic Roulette: The Documented Health Risks of Genetically Engineered Foods). В ній перераховуються 65 ризиків для здоров’я, пов’язаних з вживанням в їжу ГМО. На просвітницькому сайті «Academics Rewiew» поданий розбір цієї книги, по пунктах. Цей сайт роблять вчені та викладачі з різних країн (засновники – американець та австралієць). Задача, яку вони ставлять перед собою, – давати наукову оцінку поширеним міським міфам, пов’язаним із сільським господарством і харчовою промисловістю, а також фальсифікаціям і неякісним дослідженням, так що книга Джеффрі Сміта для них просто кладезь. До речі, є у нього і глава про Єрмакову, і вона теж піддана аналізу. Зацікавлених відсилаємо туди, благо кожна глава містить посилання на першоджерела. Також можемо порекомендувати чудовий блог фахівця з генетики рослин і популяризатора науки Руслани Радчук.

А тут ми обговоримо деякі більш загальні і прості міфи.

«Не їж мутантів, мутантом станеш» – коли немає аргументів, починають впливати на емоції

«Щоб зрозуміти, корисні чи шкідливі ГМО, досить поглянути на середньостатистичного американця, середня вага якого скоро напевно перевалить за центнер».

Не будемо чіпати статистику ваги американців, тим більше кореспондент відомої газети сховалась за словом «напевно». Нехай буде центнер. І, зрозуміло, винні ГМО, а зовсім не те, що середньостатистичний американець споживає набагато більше калорій, ніж європеєць або японець. Ні в одному з ГМ-продуктів до цих пір не були виявлені специфічні речовини, здатні змінювати метаболізм людини і викликати зайву повноту. (А якщо колись таке станеться, шансів на ринку у подібного продукту не буде – конкуренти заштовхають ногами.) З іншого боку, цукор, отриманий з ГМ-буряку, сприяє повноті. Як і цукор зі звичайного буряку або цукрової тростини.

«Чужорідні гени можуть проникати через стінки кишечника в кров, а потім у внутрішні органи людини і викликати в них різні патологічні зміни. Вагітні жінки, які щодня вживають їжу, що містить трансгенні компоненти, можуть передати чужорідні гени плоду, в результаті чого у дитини можливі вроджені каліцтва, патології і мутації, які можуть навіть призвести до загибелі». (Ця та наступна цитати взяті з російського сайту, який збирає компромат на харчові добавки та ГМО. І знову збіг: на всіх його сторінках висить реклама аюрведи.)

Подібні побоювання були, але хороших експериментальних даних, підтверджуючих, що таке можливо, немає (причому не тому, що не перевіряли). Дійсно, в природі існують мобільні генетичні елементи, здатні переміщуватись з генома в геном. Однак неясно, чому продукти з ГМО повинні бути в цьому плані небезпечнішими за будь-яку іншу їжу. В кишечнику біооб’єкту, який харчується іншими біооб’єктами, завжди присутні різноманітні фрагменти ДНК, і вони не схильні переноситись ні в клітини кишечника, ні в клітини бактерій, що мешкають у кишечнику.

Тепер погана новина: віруси, здатні вбудовувати свій генетичний матеріал в геном людської клітини і викликати її переродження в ракову, існують і широко поширені в популяції. Правда, передаються вони переважно від людини людині. Наприклад, за дослідження папіломавірусів, які викликають рак шийки матки, отримав Нобелівську премію з медицини Харальд цур Хаузен. Його відкриття дозволило розвинути ранню діагностику та профілактику цього виду раку і сильно знизити його частоту в розвинених країнах. Дами, які ведуть на форумах розмови про онкогенні ГМО і при цьому нічого не знають про папіломавірус чи, скажімо, вірус герпесу, недалеко пішли від дореволюційної селянки, яка боїться навроку, але абсолютно не хвилюється з приводу сифілісу.

«Трансгенні рослини, які мають підвищену врожайність, через деякі набуті в результаті генетичного втручання ферменти, також можуть збільшувати ризик розвитку онкологічних захворювань. Деякі сорти генетично змінених тютюну та рису можуть накопичувати біологічно активні продукти розкладання ферментів, які сприяють розвитку раку».

«Продукти розкладання ферментів» – чому саме ферментів, а не взагалі білків? Може, «ферментативного розкладання»? Мабуть, в перекладі на людську мову це означає, що в трансгенних рослинах можуть міститись білки та інші речовини, яких немає у вихідних сортах, і за рахунок своєї незвичності для організму ці речовини можуть шкодити здоров’ю людини – припустимо, не рак викликати (ще раз: даних, що підтверджують онкогенність ГМО, немає), так хоча б алергію. У таких випадках ще кажуть про «віддалені наслідки», які не можна перевірити за визначенням: немає у нас десяти поколінь людей, що харчувалися ГМО.

Давайте міркувати логічно. Наші бабусі і дідусі до народження наших мам і тат, швидше за все, не мали можливості спробувати банани і манго, повні чужорідних для нашої етногрупи речовин. Наші батьки до нашого народження не пили йогуртів – не було їх в СРСР, обходились кислим молоком, кефіром і ряжанкою. А ми, абсолютно не думаючи про багатовікову адаптацію, їмо йогурт з бананом, та ще й закушуємо яким-небудь кумкватом. І чому це викликає набагато менше паніки, ніж ГМО? Хоча іноді чуються заклики: давайте їсти тільки те, що вирощено в місці нашого проживання (щоправда, не ясно, як бути тому, хто народився в Туві, а живе в Москві або Краснодарі, або тому, у кого переїхали батьки...). Однак і картопля з помідорами з’явились на нашому столі всього мить назад в масштабах історії нашого біологічного виду. Краще б відмовитись від них і повернутись до дієти допетровських часів. Але викреслити доведеться дуже багато, а з ріпою і пирогами з річкової риби можуть виникнути перебої. А може, згадаємо, що людина, як і інші види хребетних, які широко розповсюдились по Землі, потенційно всеїдна? Чим і відрізняється, скажімо, від великої панди, приреченої вічно жувати бамбук і жити виключно в місцях його поширення.

Ще про «чужорідні білки»: ГМО лякають більше, ніж сорти, отримані «традиційною» селекцією. Раніше боятись біотехнологій було немодно, і мало хто з сьогоднішніх борців в курсі, що в сучасній селекції широко застосовують хімічний і радіаційний – який жах! – мутагенез. Хіба не чужорідний білок з мутацією, якої, цілком можливо, «ніколи не було на Землі»? (Конструювати з нуля білки, яких «ніколи не було», ми поки не вміємо.) Більше того: небувалі раніше мутації відбуваються і в природі. Треба б адептам здорового харчування боятись і селекції заодно, та пізно: практично все, що ми їмо сьогодні, – це селекційні сорти. Ну, правда, є лобода та кропива.

До речі, перший ГМ-сорт, дозволений до комерційного використання – помідор Flavr Savr з пролонгованим терміном зберігання, – взагалі не містить ніяких додаткових генів білків, ні чужорідних, ні копій своїх. Він містить вимикач, антисмисловий ген, РНК якого пригнічує синтез певного ферменту, що розщеплює пектин клітинних стінок (від чого помідор і стає огидно м’яким). Щоб придумати, в чому тут небезпека, треба дуже постаратись.

Замість фіналу

Іноді виникає відчуття, що ми намагаємось вичерпати ложкою бурхливу річку. Нові міфи народжуються швидше, ніж вдається роз’яснити попередні. Поки готували до друку номер, в новинах з’явилось повідомлення про ГМ-траву, від якої гине худоба, і знову неправда: кормова трава Tifton 85 не була генно-модифікованою. Автори новини-оригіналу тут же виправили помилку і вибачились. Але пізно, дохлі корови, вбиті ГМО, вже попливли по Рунету.

Звичайно, не всі, хто пише про можливу шкоду ГМО, – безумці чи шахраї: протиборство думок необхідне і в науці, і в суспільстві. І ті, хто бажає, щоб ГМ-продукти були промарковані, висувають розумну вимогу. Покупець має право знати правду, хоч би для того, щоб уберегти від можливих ускладнень своїх мадагаскарських тарганів. Але їм варто було б зрозуміти, що для досягнення мети вони повинні боротись за реалістичний образ ГМО в суспільній свідомості, а не колекціонувати страшилки. До тих пір, поки «генно-модифікований» означає «смертельно небезпечний», виробники всіма правдами і неправдами будуть відбиватись від проклятого клейма. А згідно логіки борців із ГМО, навряд чи харчова промисловість відмовиться від більш дешевої сировини, яка ще й все-таки відповідає санітарно-гігієнічним нормативам, – як не крути, аргументи проти ГМО заслабкі. Ось чому, поки триває істерика, не буде ні перемоги над міфами, ні реальних оцінок ризиків.

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також
Винищення великих хижаків викликало нове вимирання на Землі

Зниження чисельності вищих хижаків і великих травоїдних, викликане діяльністю людини, запускає «ефект доміно» в харчових ланцюжках і вже стало однією з головних причин нового, шостого масового вимирання на Землі, вважають автори оглядового дослідження, опублікованого в журналі Science.

X

Вхід

Завантажую...