У 1875 році з'явився перший прогноз щодо світових запасів нафти. Його зробив Джон Ньюберрі (John Newberry), головний геолог штату Огайо, який заявив, що світові запаси нафти підходять до кінця. У 1880-і роки топ-менеджер найбільшої на той час нафтової компанії світу Standard Oil продав свої акції компанії, оскільки прийшов до висновку, що нафта закінчується.

Песимісти отримали нові аргументи під час Другої Світової війни, коли проводилось багато бойових операцій з метою одержання контролю за родовищами чорного золота. Тоді багато свердловин було знищено або приведено в непридатність, в багатьох, у тому числі, і в нафтовидобувних державах світу спостерігався хронічний дефіцит палива. В результаті, з'явилося досить багато публікацій, автори яких доводили, що світові запаси нафти на межі виснаження, оскільки, буквально, всю нафту використовують ненажерливі армії і флоти. Так, у 1943 році заступник міністра оборони США з військово-морських справ Френк Нокс (Frank Knox) вказав, що в 1944 році США переживуть дефіцит нафти, а американська нафта (тобто, нафта, що видобувається на території США) вичерпається в 1963 році. У 1947 році газета New York Times опублікувала редакційну статтю, в якій повідомлялося, що в наявності тотальний дефіцит нафти, викликаний зростанням її споживання.

У 1973 році аналітик Держдепартаменту США Джеймс Акінс (James Akins) опублікував книгу "Нафтова криза: Час працює проти нас" (The Oil Crisis: The Time is Wolf is Here), в якій також робив досить песимістичний прогноз про кількість нафтових запасів у світі. Подібні думки буквально носилися в повітрі після введення арабськими державами-експортерами нафти ембарго на постачання "чорного золота" США і іншим країнам Заходу, які підтримали Ізраїль. У 1974 році журнал National Geographic опублікував статтю відомого геолога Кінга Хуберта (King Hubert), який повідомив, що світовий пік видобутку нафти прийдеться на 1995 рік, після чого людство буде змушене шукати альтернативні джерела енергії.

У подальшому подібні прогнози з'являлися із постійною регулярністю. У 1975 році дослідницький центр Римський клуб (The Club of Rome) виступив із заявою, що людство досягне піку видобутку в 2003 році. У 1977 році ЦРУ відсунуло терміни "пікового видобутку" на 1987 рік. У 1979 році президент США Джиммі Картер (Jimmy Carter), грунтуючись на прогнозах ЦРУ, заявив, що нафтові свердловини в усьому світі "показали дно". Колін Кемпбелл (Colin J. Campbell), автор книги "Насувається нафтова криза" (The Coming Oil Crisis), що вийшла в 2003 році, доводить, що пік періоду відкриття нових нафтових родовищ був досягнутий в 1960-і роки. З тих пір людство використовує більше нафти, ніж знову відкриває. Цей і ряд інших подібних факторів, на думку Кемпбелла, доводять, що світ повільно, але вірно рухається до колосальної нафтової кризи. У 2003 році Міжнародне Енергетичне Агентство (International Energy Agency) зробило прогноз, згідно з яким до 2030 року виробництво нафти буде скорочуватися в усьому світі, крім Перської затоки, де воно буде зростати. Пік світового видобутку буде досягнутий в 2010 році.

За даними дослідження, проведеного компанією British Petroleum у 2004 році, нафтові запаси Канади, В'єтнаму, Великобританії, Норвегії та США можуть вичерпатися вже через кілька років, Росії - через десять, Казахстану - через чверть століття і т.д. За даними Американського Інституту Нафти (American Petroleum Institute) (прогноз був опублікований в 2005 році), 95% доступних джерел нафти у світі будуть вичерпані протягом найближчі 56 років, решта 5% вичерпаються через 88 років. Таким чином, людству дано максимум 30-50 років, щоб знайти заміну нафти. Прихильників подібних поглядів дуже багато серед вчених і бізнесменів.

Однак прогнози досить часто виявлялися далекі від реальності. За даними професора Майкла Аделмана (Mikle Adelman), співробітника Массачусетського Технологічного Інституту (Massachusetts Institute of Technology), в 1970 році розвідані нафтові резерви країн Організації Держав Експортерів Нафти (ОПЕК) оцінювалися в 412 млрд. барелів. До 2003 року вони видобули 307 млрд. барелів, а їх розвідані резерви оцінюються в 819 млрд. Тоді ж державам - не членам ОПЕК належало близько 200 млрд. барелів нафти. Проте в подальші 33 роки вони виробили 460 млрд., а їхні резерви нині оцінюються в 209 млрд. Аделман вважає, що помилки в прогнозах пояснюються недоліком наявних знань і розробкою нових технологій, що дозволяють видобувати нафту з раніше недоступних глибин.

Міністерство Енергетики США Department of Energy наводить наступні дані: у 1971 році світові запаси нафти оцінювалися в 528 млрд. галонів (1 галон - 3.78 літра), в 2006 році - 1 290 млрд. галонів. Кембриджська асоціація Енергетичних Досліджень (Cambridge Energy Research Association) пророкувала, що, принаймні, до 2010 року пропозиція на ринку нафти буде перевищувати попит. Центр Стратегічних і Міжнародних Досліджень (Center for Strategic and International Studies) робить схожий висновок: "запаси нафти і газу в світі не підходять до кінця, вони просто стають менш доступними". Причому, "наявні високі ціни на нафту є справедливими, і людство рано чи пізно адаптується до них". При цьому "майбутнє настільки невизначене, що його практично неможливо планувати".

Крім того, за останні роки в світі були виявлені нові великі родовища нафти - в Китаї, Росії, Мексиці, Гані, а також з'явився ряд технологій (одну з них використовує фірма Sneider Exploration Company), що дозволяють видобувати нафту з вже, здавалося, вичерпаних родовищ.