Кожному ще з дитинства відомо, що без води неможливий будь-який прояв життя, адже доля її в організмі людини складає 80%. Вода забезпечує фізіологічні, біохімічні, хімічні процеси в організмі людини. Вода, яку ми п’ємо, всмоктується в організм, і всі розчинені в ній речовини засвоюються одразу. Тому надзвичайно важливо, щоб вода була якісною. За оцінками спеціалістів, щонайменше 90% українців п’ють неякісну воду. Ми втратили воду створену природою, яку мільйони років пили наші предки, і перейшли на технічну, що тече з наших кранів, а це гарантовано погана вода.

Основною причиною незадовільної якості питної води є забруднення поверхневих вод – джерел питного водопостачання, у зв’язку зі скиданням у них великої кількості стічних вод. Забруднення водних джерел досягло такого рівня, що очисні споруди не в змозі перешкодити надходженню в питну воду речовин, які становлять загрозу життю та здоров'ю людини. З кожним роком річки зазнають все більшого антропогенного навантаження і на сьогодні в державі немає жодної поверхневої водойми, яка б за ступенем забруднення води відносилась до 1-ї категорії. Саме з такої води можна приготувати чисту питну воду, яка б відповідала вимогам ДСТУ. З питною водою далеко не все в порядку, як в Україні в цілому, так і в окремих її областях.

Особливо гостро ця проблема відчувається в районах високого антропогенного навантаження на водоресурсний потенціал, наприклад в басейні р. Південний Буг по Миколаївській області. Його можна віднести до числа складних водогосподарських комплексів, як з точки зору формування водних ресурсів, так і їх використання. Водопостачання п’яти міст Миколаївської області, серед яких обласний центр – м. Миколаїв здійснюється з поверхневих джерел (р. Дніпро, р. Південний Буг, р. Синюха, р. Інгул). Тому ці міста перебувають в повній залежності від ефективності роботи очисних споруд, систем водопостачання та водності року. Побудовані в 60-70-ті роки очисні споруди, насосні станції, мережі водопроводу і каналізації відпрацювали нормативний строк експлуатації, знаходяться у критичному технічному стані, це призводить до зниження ефективності очищення питної води та стічних вод, підвищених витрат енергетичних та природних ресурсів, збільшення собівартості послуг.

Миколаївське РУВР з метою інформування громадськості, оприлюднює інформацію за 2010 рік про об’єкти, які є найбільшими забруднювачами поверхневих водойм Миколаївщини. Згідно проведеного аналізу даних державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп) «Звіт про використання води» за 2010 рік підприємствами Миколаївської області до поверхневих водойм скинуто 88,0 млн.м³ зворотних вод, що на 0,8 млн.м³ менше ніж у 2009 році (88,8 млн.м³). Із загального обсягу водовідведення, обсяг скиду забруднених зворотних вод в 2010 році становив 28,6 млн.м³ або 32,5% (за 2009 рік 27,77 млн.м³, 31,3%).

Основними забруднювачами поверхневих водойм Миколаївської області є підприємства житлово-комунального господарства, а точніше загальноміські каналізаційні очисні споруди в м. Миколаїв, м. Первомайськ, м. Баштанка, смт. Ольшанське, м. Нова Одеса.

Більше 90% від загальної кількості скиду забруднених вод по області складають стоки МКП „Миколаївводоканал”, яке з цієї причини входить до числа ста підприємств – найбільш сильних забруднювачів навколишнього середовища України. Система каналізації обласного центра не задовольняє потужностям міста, і як наслідок, стоки після очищення скидаються, як недостатньо-очищенні. За 2010 рік у Бузький лиман скинуто 26703,9 тис.м³ недостатньо-очищених (ндо) стічних вод. Хоча скид зменшився на 133,1 тис.м³, в порівнянні з 2009 роком, а також відсутній скид стічних вод без очистки, підприємство все одно завдає величезний негативний вплив на стан Бузького лиману і санітарно-епідемічну обстановку в м. Миколаєві.

Аналогічна ситуація склалась на інших комунальних підприємствах області. Так КП «Первомайський водоканал» в 2010 році скинув у річку Південний Буг 1070,3 тис.м³ недостатньо очищених стічних вод. Перевищення нормативів гранично допустимого скиду забруднюючих речовин з зворотними водами виникло тому, що очисні споруди знаходяться в аварійному стані. В 2009 році ситуація була дещо кращою, якість стічних вод підприємства відповідала категорії нормативно очищенні.

Скид недостатньо-очищених стічних вод в річку Інгул від КП «Міськводоканал» м. Баштанка склав в 2010 році 375,1 тис.м³. Через неефективну роботу очисних споруд відбулось збільшення вмісту забруднюючих речовин в стічних водах майже по всіх показниках. В подальшому планується будівництво ІІ черги очисних споруд.

БГКП «Сирена» м. Очаків у 2010 році скинуло у Чорне море 255,1 тис.м³ недостатньо очищених стічних вод. Причиною погіршення якості очистки стало те, що вийшов з ладу електродвигун турбіни за допомогою якого проводилась відкачка осаду з первинних і вторинних відстійників.

Підприємством ТОВ «Ольшанський водоканал» у річку Південний Буг в 2010 році скинуто 205,3 тис.м³  недостатньо очищених стічних вод. Очисні споруди смт. Ольшанське потребують реконструкції, адже зараз виконують лише функції механічної очистки.

КП «Прибузьке» м. Нова Одеса обсяг скиду недостатньо очищених стічних вод в річку Південний Буг у 2010 році склав 16,2 тис.м³, адже відсутність пісковловлювачів і жировловлювачів, які не були передбачені проектом, ускладнює якісну переробку стоків.

Аналізуючи дані спостережень за 1970 – 1973, 1991 – 1993, 2008 – 2010 роки можна простежити тенденцію до збільшення кількості забруднюючих речовин в річці, за останні десять років спостерігається зростання майже у двічі вмісту фосфатів, нітратів та заліза, що свідчить про наявність значного антропогенного впливу на екосистему річки.

Екологічна ситуація, що склалася у зв'язку з таким станом водовідведення, є критичною і потребує термінового вжиття заходів щодо відтворення водних ресурсів, приведення в належний санітарно-технічний стан мереж каналізації. З метою покращення якості очищення каналізаційних стоків необхідно проведення робіт по удосконаленню систем очистки, та реконструкцій існуючих очисних споруд. А також є потреба в будівництві нових очисних споруд, адже в деяких населених пунктах області міські очисні споруди взагалі відсутні. Зношеність водопровідних та каналізаційних мереж призводить до проривів та аварій на мережах, до забруднення довкілля та перевитрат води.

Не вирішеним залишається питання очистки стічних вод, відведених із забудованої території, на якій вони утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів. Адже необхідно враховувати, що окрім офіційних скидів у річкові води, існує величезний обсяг неврахованих забруднених вод, що потрапляють у річки через дощову каналізацію та прибережну забудову. В Україні не має даних про те, у скільки разів реальний рівень забруднення річки перевищує офіційні данні. Негативний вплив скидання поверхневого стоку через дощову каналізацію значно підсилює негативний вплив скидання недоочищених і незнезаражених вод після міських очисних споруд каналізації, а по кількості основних забруднюючих речовин поверхневий стік перевершує каналізаційний. Саме неочищений поверхневий стік, із яким щорічно в поверхневі води надходить основна кількість зважених речовин, викликає замулювання дна водойм. Також очевидно, що поверхневий стік є основним регулярним постачальником нафтопродуктів і саме з поверхневим дощовим стоком надходить основна кількість органічних речовин, важких металів, їх з дощовим стоком надходить явно більше, ніж із скиданнями побутових вод.

Забруднення водних об’єктів – джерел питного водопостачання за недостатньої ефективності роботи каналізаційних та водопровідних очисних споруд спричиняє погіршення якості питної води та створює серйозну небезпеку для здоров’я населення в багатьох регіонах України. Адже вода – це основа здоров’я. Проблеми водозабезпечення населення та якості питної води мають загальнодержавне стратегічне значення і потребують комплексного вирішення.

С.А. Любицька