«Майже все, що ви можете почути про глобальне потепління, – брехня»

«Майже все, що ви можете почути про глобальне потепління, – брехня»

Глобальне потепління – предмет запеклих суперечок політиків і вчених. Поки перші обговорюють необхідність застосування дорогих заходів по його уповільненню, другі не можуть домовитись, чи відбувається потепління насправді і наскільки винна у ньому людина. Сьогодні більшість вчених впевнені в реальності помітного температурного стрибка в останні 50 років і в його залежності від антропогенних факторів. Тим не менш ряд гучних скандалів, пов'язаних з підтасовуванням фактів прихильниками глобального потепління, залишає простір для сумнівів.

Річард Мюллер, професор фізики Каліфорнійського університету в Берклі, власник докторського ступеню, автор популярних книг «Фізика для майбутніх президентів» і «Енергія для майбутніх президентів», до недавнього часу був відомий послідовним критичним ставленням до проблеми глобального потепління. Одночасно з початком кар'єри в точних науках Мюллер зацікавився науками про Землю. Він займався вивченням льодовикових періодів, динаміки біорізноманіття та багатьма іншими проблемами. Мюллер був одним із вчених, які запропонували гіпотезу існування Немезіди, карликової зірки – компаньйона Сонця, яка могла б пояснити періодичне масове вимирання біологічних видів на Землі. Він виступив одним із засновників Supernova Cosmolo3 Project (Космологічний проект наднових зірок), в рамках якого було доведено прискорене розширення Всесвіту. (За участь у цій роботі учень Мюллера Сол Перлмуттер отримав в 2011 році Нобелівську премію з фізики.)

З 2010-го Річард Мюллер вів експеримент по вивченню температури земної поверхні (проект BEST - Berkeley Earth Surface Temperature Project) з метою незалежної перевірки даних про температурні зміни, що сталися за останні два з половиною століття в різних точках земної кулі. Хоча учасники проекту були впевнені, що їх дослідження допоможе розкрити нові підтасовки, завершені цього літа вимірювання показали, що глобальне потепління цілком реальне. Далі наводиться інтерв'ю Мюллера журналу «Вокруг света».

Чому дискусія навколо глобального потепління викликає стільки протиріч і в академічному середовищі, і в суспільстві?

Думаю, вся справа в тому, що глобальне потепління – поки ще слабке і малопомітне явище, тому людям, які не мають відношення до науки, в нього просто складно повірити. У той же час ми постійно чуємо про значні економічні заходи, яких необхідно вжити у зв'язку з глобальним потеплінням. Це створює конфлікт: платники податків повинні платити за те, чого вони навіть не бачать, їм доводиться вірити вченим на слово. Та й у самому науковому співтоваристві немає згоди. Є вчені, які довго досліджували питання і прийшли до висновку, що глобальне потепління дуже небезпечне. Вони часто перебільшують отримані результати, щоб переконати громадськість розділити їх побоювання. Інші вчені, які ці спотворення помічають і хочуть спростувати, починають, у свою чергу, перебільшувати дані власних досліджень. Таке трапляється, коли наука стикається з політикою.

Чи вірите ви тепер самі в глобальне потепління?

Я називаю себе наверненим скептиком. Тепер, після дослідження, яке ми провели з групою BEST, я переконаний, що глобальне потепління не міф і його головна причина – людська діяльність. У той же час майже все, що ви можете почути про глобальне потепління, – брехня. Так що простір для скепсису у мене залишається.

А що саме неправда?

Наприклад, кажуть, що росте число штормів і ураганів. Багато людей в це вірять. Насправді це не так. Жахливий ураган «Катріна», який обрушився на США кілька років тому, ніяк не пов'язаний з глобальним потеплінням, що б про це не говорили по телевізору. Взагалі, клімат не стає більш мінливим, скоріше навпаки. В розмовах про потепління повно дезінформації, і, до речі, саме через це багато людей починають скептично ставитись до науки: вони розуміють, що їх годують байками. Глобальне потепління ніяк не пов'язане із загибеллю ведмедів в Арктиці. Полярні шапки не розтануть до 2025 року. Все це просто неправда.

Але ж є якісь негайні ефекти глобального потепління. Ми можемо щось спостерігати прямо зараз?

Ні, негайних ефектів немає. За офіційними даними, за останні 50 років середня температура на земній кулі виросла на 0,64 градуса – менше ніж на дві третини градуса! Здається незначною величиною? Вона і незначна. Коли ми стали дивитись на покази моніторингових станцій по всьому світу, виявилось, що третина з них зафіксувала на відрізку останніх ста років похолодання. Дві третини показали потепління, але, вдумайтеся, на 33% поверхні Землі за останні сто років стало холодніше. Глобальне потепління не призводить до танення льодів Кіліманджаро. Небезпека не загрожує нам ні зараз, ні в найближчому майбутньому, але ми повинні серйозно готуватися до значних кліматичних змін через двадцять, сорок, п'ятдесят років.

Чи є у людей, які з недовірою ставляться до глобального потепління, спільні риси? Певні політичні погляди, наприклад?

Знаєте, більшість скептиків, яких я зустрічав, були просто добре поінформовані. Я суджу, наприклад, зі свого досвіду спілкування з чиновниками уряду США: ті з них, хто глибше занурений у тематику, стикався з проблемами потепління з досвіду якоїсь попередньої роботи, сприймають галас навколо глобального потепління більш обережно. Взагалі, складно сказати, чи впливають соціальне походження або політичні уподобання на схильність до критичного мислення. Але консерватори, наприклад, зазвичай більше стурбовані грошима, а значить, уважніше вивчають питання глобального потепління, яке може призвести до істотних витрат. Втім, я тут поважаю обидві сторони.

А знамениті скептики у питанні глобального потепління брати Кох, які в основному і фінансували ваш проект, теж «навернулись»?

Брати Кох дійсно були дуже зацікавлені в тому, щоб розібратися з науковими обґрунтуваннями глобального потепління. Вони знали, що існують певні проблеми і невирішені питання, вони знали, що є деякі перебільшення. Для того щоб все це з'ясувати, вони і підтримали наше дослідження. Сподіваюсь, що вони поки ще не перестали бути скептиками – щоб «навернутись», потрібно уважно вивчити результати нашої роботи. Я вірю, що нам вдалось відповісти на багато важливих питань. Ми провели глибокий і акуратний аналіз, але його висновки опубліковані в Інтернеті відносно недавно, і фахівці тільки почали з ними знайомитись. Сподіваюсь, ми зможемо «навернути» багатьох скептиків. У той же час буду радий, якщо ми зможемо переконати апологетів глобального потепління в тому, що багато типових аргументів на зразок збільшення числа штормів помилкові. Наука – частина знання, яка дійсно може стати основою для загальної згоди, але це вимагає часу. Скептики мають стати менш скептичними, і навпаки.

На вашому сайті є розділ «теорем» на різні випадки життя, і наслідок до однієї з них говорить: «Нудьга часто породжує творчість». А чи вірна така теорема: «Скепсис – двигун науки»?

(Сміється.) Взагалі, я вважаю, що обов'язок кожного вченого бути скептичним належним чином, тобто в змістовному сенсі. Не можна сказати: «Ні, я в це не вірю!» Потрібно сформулювати причину недовіри, і вона повинна виходити не з політики чи економіки, а з самої науки. Необхідно вивчати дослідження і погоджуватись з ними або знаходити конкретні прогалини – і тоді, будь ласка, будьте скептиками.

В одному з інтерв'ю ви наголосили, що являєтесь скептиком, але не заперечувачем. У чому різниця?

Якщо дотримуватись теми глобального потепління, то до заперечувачів я відношу людей, які не цікавляться науковими обґрунтуваннями, а виходять із заздалегідь сформульованої позиції і підганяють факти під неї. Так діють адвокати: вони не згадують обставини, які підтверджують вину клієнта, а розглядають лише частину доказів. До речі, заперечувачі не обов'язково заперечують глобальне потепління – бувають заперечувачі і з протилежною позицією, яскравий приклад – колишній американський віце-президент Ел Гор. Він ніколи не намагався розібратись в науковій стороні питання, вважаючи, що глобальне потепління і його ефекти, безумовно, доведені. Навіть зустрічаючись з вченими, він відмовлявся розмовляти про дослідження. Зазвичай він говорив: «З наукою все ясно. Давайте обговоримо, що нам тепер з цим робити». Йому була цікава тільки економіка.

Але ж це типова людська риса – підганяти факти під заздалегідь зроблені висновки?

Так, це так. Але в цьому і полягає велич науки: я впевнений, що наша цивілізація зобов'язана прогресом саме набутому вмінню досягати істини, незважаючи на упередження. Мені здається, різниця між вченим і невченим полягає в тому, що у невченого є сильні упередження, а у вченого є сильні упередження, які він усвідомлює. Часто доводиться вдаватись до неймовірних хитрощів, щоб обійти свої упередження і таки з'ясувати правду.

Виходить, бути вченим – означає йти проти своєї природи?

Так. Наука в цілому протиприродна.

А чи правий той вчений, який навмисно спотворює результати свого дослідження, щоб вплинути на громадську думку в питаннях, які вважає важливими для всього людства?

Я знаю дуже хороших вчених, які пішли цим шляхом і тим самим принесли величезну шкоду. Такі дії руйнують репутацію науки. Люди перестають довіряти вченим, і в цьому набагато більше шкоди, ніж користі в переконанні когось за допомогою обману. Я вважаю, що навіть у розмовах про практичну користь, які вчені іноді поспішають заводити, немає нічого хорошого. Ось зараз багато обговорюють бозон Хіггса, деякі стверджують, що його виявлення в найближчому майбутньому дасть якісь прикладні результати. При цьому вся п'ятдесятирічна історія питання говорить про зворотне. Навіщо потрібні такі заяви? Втім, це приклад не зовсім хороший: найжахливіше, коли науковий обман використовується в політичних цілях.

А в звичайному житті вас можна назвати скептиком? Наприклад, по відношенню до нового покоління?

Я вже говорив, що розрізняю скепсис і обґрунтований скепсис. Скептиком бути легко: я знаю людей, які про будь-яку новину кажуть: це нісенітниця. Але це не належний скепсис. Належний – це коли ви можете виділити конкретну причину для сумнівів. Це не те ж саме, що бути циніком чи песимістом. З цинізмом і песимізмом можна ставитись до молодого покоління, але зі скепсисом – не бачу сенсу.

Тепер, коли ваше дослідження майже завершене, чим ви плануєте зайнятись?

Ну, нам ще потрібно багато чого зробити. Наприклад, зараз ми займаємось океанами. Вони не враховувались в колишньому дослідженні. Ми вивчаємо мінливість температури: як я вже казав, на наш подив, з'ясувалось, що, всупереч припущенням, вона не збільшилась, і ми намагаємось з цим розібратись. Ми дивимось, як взаємодіють океан і суша – тут теж багато питань.

Але головна тема, якою я зараз почав займатись спільно зі своєю дочкою, – ми намагаємось зрозуміти, що робити далі, як боротись з потеплінням в майбутньому. Як не дивно, більшість із пропонованих зараз заходів абсолютно умоглядні, вони майже не беруть до уваги отримані наукові дані. Тут все майже так само заплутано, як в теоретичному обґрунтуванні глобального потепління. Одна з важливих тем тут – природний газ. Ми впевнені, що перша міра в боротьбі з глобальним потеплінням – глобальний перехід з вугілля на природний газ. Саме на це здійсниме завдання потрібно зробити особливий наголос. Для багатьох це звучить несподівано, деякі мої друзі-екологи обурюються і кажуть, що природний газ ще гірше за вугілля. Але тут, як і в питанні глобального потепління, потрібно дивитись на наукові факти. При виробництві тієї ж кількості енергії природний газ дає в три рази менший викид CO2, ніж вугілля.

Нелегко буде переконати Китай відмовитись від використання вугілля, адже левова частка шкідливих викидів припадає саме на китайську вугільну енергетику.

Нелегко, але вони можуть це зробити, а ми можемо їм допомогти, і якраз перехід Китаю з вугілля на природний газ – одне з найважливіших завдань сьогодні.

Звучить як гарна новина для Росії.

Саме так! Для Росії та інших країн з великими запасами природного газу. Наприклад, для США.

 

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.

Зображення користувача Гість.
Гість / 30.12.2012, 23:51

Відновлення густих повнокомпонентних багатоярусних лісів на достатніх площах вирішить УСІ проблеми. Трати грошей на інше - злочин.

Зображення користувача hannawinner.
hannawinner / 27.12.2012, 23:34

Але про полярні шапки, не знаю - наш викладач був 2 роки на станції Вернадського з інтервалом в декілька років і сам спостерігав, що льодовики тануть. Цій людині я вірю, та він і користі не мав би ніякої лобіюючи нісенітниці.

Зображення користувача hannawinner.
hannawinner / 27.12.2012, 23:25

В Львівський національний університет приїжджав один вчений - професор Ігора Хмелінський з Алгарвського університету (Португалія), який досліджує проблему глобального ПОХОЛОДАННЯ. Він проводить аналіз сонячної активності та руху нашої сонячної системи та всієї галактики. Він стверджує, що всі ті викиди СО2 і тимчасові підвищення температури - це мізер порівняно із глобальними космічними тенденціями.

Зображення користувача ecolutsk.
ecolutsk / 28.12.2012, 20:50

Таких вчених та теорій є багато. Так, є деякі факти, що вказують на деяку ймовірність деякого зменшення сонячної активності. В той же час ніхто не може за цим спрогнозувати поведінку Сонця хоча б на 15 років. Наприклад, у 17ст. був т.зв. мінімум Маундера, який тривав десятки років. Якби тоді на його основі виводити тренд, то за таким прогнозом ми вже мали б жити серед льодів... Зрештою, сонячна активність майже не впливає на загальний потік ел.магн. енергії (сонячна стала за останнє століття коливалась в межах менше1%, - при десятикратних змінах чисел Вольфа). Так що говорити про зумовлене Сонцем глобальне похолодання в найближчому майбутньому навряд чи доведеться.

Зображення користувача Юля.
Юля / 27.12.2012, 11:07

Можливо виною є хімтрейли?

Зображення користувача Гостя.
Гостя / 23.12.2012, 10:10

У нас і так зараз проблеми через газ... Що ж буде далі?

Зображення користувача ecolutsk.
ecolutsk / 20.12.2012, 10:52

Людина, звичайно, поважна, але...все життя займаючись теоретичною фізикою, провівши 1,5-річний експеримент, вважає себе спеціалістом в глобальній кліматології. Це, звісно, краще, ніж просто журналіст чи політик, але, погодьтесь, не зовсім адекватно...Чого варта фраза "океани не враховувались у нашому дослідженні". І після цього безапеляційні заяви про відсутність впливу потепління на танення льодів, на почастішання стихійних явищ і т.д.

Зображення користувача mia.
mia / 20.12.2012, 12:27

Ну тут основна думка ж у тому, що людина не вірила і повірила. А те, що океани не враховувались - так він і не вважає дослідження повністю завершеним, це ніби як перший етап. А про відсутність впливу на вказані вами явища - деякі вчені, наприклад, взагалі були переконані, що льодовики не тануть, а нарощують масу, і це люди, які займаються питаннями клімату зовсім не 1,5 роки... Тут справа в тому, що кожна жаба своє болото хвалить, на що і вказує Мюллер. Звісно він не може бути беззаперечним авторитетом - він все таки людина. Але порівняно з багатьма іншими більш-менш публічними людьми, погодьтесь, виграє.

Зображення користувача ecolutsk.
ecolutsk / 20.12.2012, 17:37

Звісно, тут є здорові думки. Але мене зачепила категоричність деяких тверджень (бо вийшло те ж саме "моє болото краще"). Хоча, з іншого боку, я не врахував жанр - це ж інтерв'ю, а не наукова стаття...а в інтерв'ю люди висловлюють власне свої думки й переконання...

Читайте також

На відміну від інших форм життя на Землі, ці надзвичайні бактерії використовують енергію в її чистому вигляді — вони живляться електронами — і вони всюди.

X

Вхід

Завантажую...