Міські голуби: поліморфізм і стратегії виживання

Міські голуби: поліморфізм і стратегії виживання

Міські сизі голуби — це птахи-космополіти, що живуть на всіх населених континентах. Однак, перш ніж навчитись жити у містах, голуби пройшли багатовікову історію одомашнення.

Походження міських голубів

Голуби нерозривно пов'язані з людиною, вони пристосувались до життя у найбільш перенаселених місцях її проживання — у містах. Синантропний, тобто супроводжуючий людину, міський голуб походить від дикого сизого (Columba livia), який і досі живе у своїх природних ландшафтах — на рівнинних і гірських територіях в зонах м'якого клімату. Ареал дикого виду простягався від півдня Британських островів і Піренейського півострова до Саян і від Північної Африки до Індії і Західного Китаю. Зараз дикі популяції нечисленні, вони збереглись мозаїчно в глухих місцях, віддалених від людських поселень.

Міські голуби походять не безпосередньо від диких предків, а від здичавілих домашніх родичів. Це найдавніші домашні тварини, чия культурна історія налічує від п'яти до восьми тисяч років. Думки про територію і перші етапи одомашнення розходяться. За однією з теорій, це сталось на Близькому Сході слідом за розвитком землеробства: птахи самі почали селитись поруч з людиною, приваблені зерном.

За часів раннього середньовіччя по сухопутних і морських торгових шляхах голуби поширились по світу. Відомий німецький натураліст Альфред Брем називав цих птахів громадянами світу, тому що вони живуть скрізь, за винятком Північного і Південного полярного кола. Хоча тепер вони оселились і в деяких містах Арктики.

Вже на початку нашої ери завдяки природним мутаціям, направленим селекцією людини, виникло безліч рас голубів. З них пізніше сформувались породи, яких сьогодні, за деякими оцінками, вже більше 800.

Породи голубів

Повну геномну послідовність ДНК сизого голуба секвенував Майкл Шапіро з колегами у 2013 році в Університеті Юти. Аналіз ДНК підтвердив припущення, що батьківщина домашніх голубів — Близький Схід. Для дослідження були обрані геноми двох диких видів і 36 декоративних порід голубів з різних регіонів США. Генетична подібність виявилась між усіма особинами. Також встановили, що поява гребня на голові або шиї голубів цілого ряду порід викликається одиничною мутацією в гені EphB2, при якій пір'я птаха росте не вниз, а вгору.

Подібні роботи по дослідженню геномів допоможуть дізнатись не лише про центри походження деяких порід голубів, а й простежити шляхи розселення по світу здичавілих популяцій.

Підтримуються три основні напрямки голубівництва: спортивне, декоративне і сільськогосподарське. Історично виводили особин, що мають хороші льотні якості і здатні розвивати високу швидкість. Голуби прекрасно орієнтуються в просторі і на місцевості, у них загострене так зване відчуття дому — хомінг. Саме ці особливості лягли в основу виведення поштових голубів. Зараз, в століття електронної пошти, птахів вже не використовують у таких цілях, проте розведення поштових голубів не тільки не припинилось, а, навпаки, досягло неймовірного розмаху. Тепер їх називають спортивними і виводять для змагань на швидкість і дальність перельоту.

В багатьох країнах займаються розведенням декоративних порід голубів. Увагу селекціонерів привертає будь-яка ознака: колір, форма, розмір, — все випробовується в процесі відбору. Існують десятки колірних варіацій і сотні відтінків забарвлення оперення, різні форми очей, дзьоба, голови і, здавалося б, абсолютно неймовірні форми тіла.

Здавна голубів навчились також використовувати як сільськогосподарських тварин. Від них отримують м'ясо, перо і добрива. В Західній Європі і в США поширене саме м'ясне голубівництво.

Отже, очевидно, що голубівництво — галузь господарської діяльності та область захоплень людини, яка в усі часи більш-менш інтенсивно розвиватиметься. Але повернемось до тих голубів, які співіснують поруч з людиною стихійно, поза її волі.

Міський, або, правильніше, синантропний, сизий голуб, що живе не лише в міському, але і в сільському ландшафті, — це дикий вид, як і хатній горобець чи сіра ворона. Важко знайти історичні вказівки на час появи таких голубів на території сучасної України. Швидше за все, формування зграй здичавілих голубів відбувалось одночасно зі становленням християнства, з розвитком храмової культури. Сизому голубу, щоб вижити в степовій або лісовій зоні, необхідні два фактори: можливість гніздування в захищеному від природних ворогів місці і кормовий ресурс для переживання несприятливих умов, коли добути насіннєвий корм дуже важко через сніговий покрив. Храмові споруди — собори, дзвіниці — дали птахам безліч зручних і добре захищених місць для гніздування, а доброзичливе ставлення людей (підгодівля хлібом і зерном) забезпечило виживання в зимовий період. Імовірність прогодуватись під час снігових заметів та вижити була набагато вищою поруч з людиною, ніж в дикій природі. В місцях продажу зерна, у стайнь — багато де завжди можна було знайти якийсь корм. Домашні голуби, розлітаючись від своїх господарів і дичавіючи, утворювали зграї, колонії, а потім і популяції міських птахів.

Різноманітність забарвлення

Дикий тип сизого голуба строго консервативний за забарвленням. В диких популяціях завжди зберігається мономорфне, тобто однакове, забарвлення оперення. Голова птаха темно-сизого кольору, шия — з зеленуватим металевим відливом, спина сіро-сиза, надхвістя біле. Махове пір'я сизе, поступово темніє від основи до вершини. Криюче пір'я крила світло-сизе, і поперек нього від махового проходять дві чорні смужки. Дзьоб у птахів чорний, а ноги червоні.

Водночас у міських голубів зустрічається найрізноманітніше забарвлення оперення — вони за ним поліморфні. Існує повний спектр перехідних форм від сизих особин з невеликою кількістю чорних цяток на світлих крилах до абсолютно чорних птахів, схожих на граків. Деякі міські голуби мають біле оперення на якійсь частині тіла. І нарешті, є птахи червонуватого, бузкового або коричневого забарвлення.

Чому ж забарвлення міських голубів і їх диких родичів так сильно різниться? Міські голуби походять від домашніх птахів, що відрізнялись від своїх диких предків різноманіттям порід і забарвлень. Ще Чарльз Дарвін довів генетичну спорідненість диких голубів і їх чистопородних нащадків. Посадивши у вольєр особин різних порід і надавши їм можливість вільно схрещуватись, через кілька поколінь він отримав типового сизого голуба, який за зовнішнім виглядом мало відрізнявся від дикого предка.

Сьогодні, де б ви не спостерігали міських голубів: в Північній і Південній Америці, Європі, Африці, Азії, — ви побачите, що всі птахи морфологічно однакові, але мають різне забарвлення. Безумовно, географічна мінливість морфологічних ознак існує, причому вона досить велика, але визначити її можна лише морфометричним методом. Та й важко собі уявити, щоб породи, створені людською фантазією, могли брати участь у конкурентній боротьбі за виживання в природних умовах, навіть якщо їх годуватимуть бабусі у скверах і туристи на площах. Голубівники виводять і такі породи, як, наприклад, короткодзьобі турмани, нездатні вигодовувати навіть власних пташенят, тому для них спеціально тримають прийомних батьків.

З забарвленням все інакше. Його однаковість має величезне значення в диких популяціях, тим більше для голубів, адже вони тримаються і перелітають зграями і годуються на відкритих просторах. Будь-яка особина, що різко відрізняється за забарвленням, стає першою мішенню для пернатого хижака. Інша справа — у містах. Природним ворогом для зграї голубів, яка збирає корм на площі, можна вважати хіба що бродячого кота чи собаку. Чи орієнтуватимуться ці звірі на забарвлення особини? Звісно ні, вони схоплять будь-яку неуважну чи ослаблену пташку. Таким чином, природний добір в цьому випадку за ознакою забарвлення йти не буде.

У житті тварин забарвлення має величезне значення. Роль маскувального, застережного та інших форм захисного забарвлення очевидна: вони допомагають уникнути загибелі. Однак зустрічаються і такі феномени, які, безумовно, пристосувальні, але пояснити їх значення досить складно. Яскравий приклад — індустріальний меланізм (меланін — пігмент чорного кольору). Це підвищення частки темно забарвлених форм в районах, які стали індустріальними, де раніше, до промислового розвитку, зустрічались переважно світлі форми.

Явище меланізації добре вивчене на метеликах і сонечках. Іноді і жителі міст, самі того не помічаючи, формують вигляд тварин. У Глазго в районах з високим рівнем життя люди заводять домашніх кішок переважно світлих фенотипів, а в районах з низьким рівнем життя переважають кішки темного забарвлення.

Меланізація голубів у містах

Цей процес почався 50-60 років тому, і сьогодні практично у всіх містах світу більшість міських сизих голубів вже зовсім не сизі, а чорні. Однак ці зміни забарвлення пройшли для багатьох жителів непоміченими — настільки всі звикли до цих птахів. Звідки взялись меланісти і чому вони стали превалювати над сизими, червоними, коричневими, білими та іншими особинами?

Головне, що відрізняє популяції голубів, пов'язані з людським житлом, від диких, — вища щільність і можливість спільного гніздування більшої кількості птахів. Доступність корму дозволяє прогодуватись на маленькій території значно більшій кількості особин, ніж це можливо в дикій природі, а це тягне за собою перехід до життя у величезних скупченнях і до росту взаємодій між птахами як в колонії, так і при добуванні їжі. В цьому випадку меланістичні особини виявляються більш толерантними до щільності. Було б наївним вважати, що відмінності в поведінці особин жорстко пов'язані з забарвленням. Останнє, мабуть, визначає лише зміну порогів реакцій, які в поєднанні з іншими ознаками обумовлюють досягнення оптимального поведінкового стереотипу.

Рівень меланізації пов'язаний з щільністю населення птахів: чим більше їх скупчення, тим вищий відсоток меланістів. Поліморфізм забарвлення оперення у сизих голубів виник в результаті тривалого генетичного змішування різних порід і пристосування їх нащадків до дикого способу життя в міському середовищі. За відсутності пернатих хижаків забарвлення перестало визначати виживання і вийшло з-під впливу природного добору. А меланізм у міських голубів формується як адаптація до високої щільності на гніздівлях, в результаті швидкого накопичення фізіолого-поведінкових розходжень, контрольованих відповідальними за забарвлення генами.

Втім, в популяціях голубів крім особин основних фенотипів (сизі, перехідні, меланісти) зустрічаються особини трьох більш рідкісних, аберантних, класів: червоні, альбіноси і бузкові. Висока генетична гетерогенність властива порівняно молодим популяціям, особливо в тих містах, де населення голубів виникає на основі розрізненого генетичного матеріалу з особин здичавілих домашніх порід.

Голуби в містах світу

Сьогодні таку картину, коли чисельна перевага одного панівного класу особин пригнічує генетичну різноманітність інших фенотипів забарвлення можна спостерігати в ряді міст світу: в Венеції, Барселоні, Толедо, Севільї, Гранаді, Делі, Буенос-Айресі.

Іноді штучно створювані колонії голубів успішно існують, розмножуються і утворюють локальні популяції, які довгий час зберігають певний вигляд. Так, в Іспанії у Севільї при підготовці до Всесвітньої виставки 1992 року площу Америки заселили білими голубами. У жовтні 2001 року там мешкала колонія з більш ніж 500 особин, причому переважно білих.

Дослідження, присвячені мінливості забарвлення оперення сизих голубів в 192 містах і населених пунктах Європи, показали, що найбільш меланізовані популяції голубів ті, що живуть в умовах підвищеної щільності. Популяції сільських ландшафтів менш меланізовані, ніж міські, а частота народження птахів аберантного забарвлення коливається випадковим чином, підвищуючись лише в деяких локальних середовищах існування.

Ставлення до голубів в різних країнах в різні епохи було дуже суперечливим. Наприклад, були часи, коли в Шотландії людині, що спіймала голуба, відрубували праву руку. Перші сизі голуби Північної Америки були завезені до Нової Шотландії в 1606 році. Нині вони процвітають від Аляски до Вогняної Землі в Південній Америці. Важлива причина процвітання голубів полягає в тому, що деякі люди отримують задоволення, підгодовуючи їх і спостерігаючи за ними. Одна голубина благодійниця в штаті Коннектикут в США згодовувала птахам до 90 кг зерна щодня, приманюючи цим величезні зграї.

У найбільших європейських містах голубів поставили на службу індустрії туризму. Найбільш вражаючу картину можна спостерігати в Венеції, на головній площі Сан-Марко, де вуличні голуби утворюють багатотисячні скупчення. У рекламних проспектах голуби стали самостійною пам'яткою цієї площі. Водночас міська влада Венеції змушена боротись з голубиною навалою. Безумовно, чудово, що голуби розважають туристів, але при цьому вони нещадно забруднюють пам'ятники архітектури. Щоб обмежити чисельність голубів, вжили спеціальних заходів. Наприклад, з лотків дозволялось продавати лише зерно, оброблене гормональними препаратами, що гальмують у голубів функції розмноження. Гормональна регуляція ефективна, досить дорога, але тимчасова. Вона гальмує розмноження, але не стерилізує птахів. І як тільки припиняється дія гормонів, виникає спалах плодючості. Крім того, туристи підгодовують голубів не тільки зерном, купленим на лотках.

Застосовуються й інші методи охорони пам'яток. Наприклад, всі місця на скульптурах, на які можуть сідати голуби, покриваються тонкими дротиками, які гостро стирчать вгору і непомітні з землі. Однак і цей засіб, звичайно ж, недостатньо універсальний. Проблеми, створювані високою чисельністю голубів, залишаються. Однак для людини, що живе в міському середовищі, відчуття присутності іншої живої істоти просто необхідне. Тому у міських голубів на всій планеті і в усі часи знайдуться захисники.

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також
Водний слід країн світу

Крім вже знайомого нам «вуглецевого сліду» («carbon footprint») існує також «водний слід» («water footprint»), який визначається як обсяг води, необхідний для виробництва товарів і послуг. Цей термін, як правило, застосовується у відношенні споживача води (людини, організації, країни) і враховує джерело споживаної води, а також час/інтенсивність споживання. Крім «водного сліду» зустрічається й інше близьке йому (більш спрощене) поняття - «віртуальна вода», у яку входять витрати води на всіх етапах виробництва будь-якого товару або послуги.

X

Вхід

Завантажую...