Незвичайні образи, продумані до найменшої деталі, сповнені емоцій і переживань, втілює автор Леся Самоцька у своїх ляльках. В руках майстрині оживає не що інше, як звичайне породження цивілізації, яке стало її ж прокляттям - пластикові пляшки. Матеріал розповсюджений, досить міцний, знаходить чимало способів застосування у домі кожного, але у такому ракурсі його ще не зустрічали.

На кожну свою героїню Леся витрачає не менше 20 пляшок. Технологія обробки пластику є унікальною, тому, певно і залишається нерозголошеною таємницею довершених скульптур.

Перший погляд на витвори демонструє наскільки легко піддається омані мозок людини. Адже на вигляд статуетки виконані із фарфору. Лише після того, як дізнаєшся про справжню природу речей, починаєш скептично оглядати ляльки у пошуках видимої істини. Проте недоліків просто немає: довершені форми і оформлення не залишають жодного натяку на минуле життя пластикової пляшки.

Сама авторка зізнається, що героїні живуть її мріями, э маленькими краплинами безмежного океану фантазії Лесі.