Природа - зникаюча натура

Природа - зникаюча натура

Вивчивши близько трьохсот дитячих ілюстрованих книжок за останні сімдесят років, американські вчені-екологи простежили, як з них поступово йдуть образи дикої природи, поступаючись місцем міським зарисовкам. Дослідники вважають, що відсутність картинок природи позбавляє дітей можливості замислюватися про екологію. Про те, як сучасним батькам показати своїм дітям цінність природи, розповідає журналіст відомого журналу «Вокруг света» Наталія Конрадова.

Одного разу на курсах молодих батьків мене запитали про найяскравіші дитячі спогади - такі, без яких моє власне дитинство виявилося б пустим. Недовго думаючи я назвала недільні походи до підмосковного лісу. Якщо в якісь вихідні ми не відправлялися з батьками в ліс, для цього повинні були з'явитися обставини непереборної сили - Новий рік, похорон. Ідея тренерів на батьківських курсах була нескладною: треба створити своїй дитині такі ж важливі спогади дитинства. І я повела свою дочку в ліс. Правда, через півгодини повернула дівчинку назад у природне - тобто міське - середовище проживання. Нещасну жертву деморалізували надокучливі комахи, необхідність пробиратися між деревами, а головне - відсутність виразної мети, заради якої ми все це долаємо. Пояснити, що тут важливий процес, а не результат, не вийшло. Природу сучасним дітям простіше любити здалеку. Якщо у нашого покоління мультфільми про ведмежат і зайчиків в лісі не викликали питань, то сучасним дітям набагато органічніше багато разів переглядати «Тачки». Так само і книжки нашого дитинства - з нашою реальністю і нашими цінностями - не можуть автоматично стати улюбленими книжками наших дітей. Якщо ми всі як один читали Ернеста Сетона-Томпсона або Жюля Верна, то вони надають перевагу Луїсу Сашару - автору повісті «Ями». Після цієї книги про виправний табір в розпеченій техаській пустелі природу можна хіба що зненавидіти.

Недавнє дослідження почесного професора соціології з Небрасського університету Аллена Уільямса-молодшого як раз присвячене тому, як змінювалося ставлення до природи і яка динаміка її «негативного» образу, який вселяє страх. Разом з цілою командою вчених він досліджував дитячі книжкові ілюстрації і опублікував результати в журналі Sociological Inquiry. Щоб відбір був репрезентативним, автори зосередились лише на книжках, нагороджених медаллю Кальдекотта - вона заснована Американською бібліотечною асоціацією. Всього вчені розглянули приблизно 8000 картинок з 300 книжок, виданих з 1938 по 2008 рік. Їх турбувало, в якому процентному співвідношенні в книжкових ілюстраціях представлені місто (будинок, двір, вулиця), природа (рослини, дикі тварини і пейзажі) та змішане середовище (стрижений газон, домашні тварини). Виявилося, що до кінця 1950-х років природи і міста було приблизно порівну, але починаючи з 1960-х природа з дитячих книжок поступово йде. В кінці 1990-х картинок з лісами і дикими тваринами вже приблизно чверть, а до кінця 2000-х таких залишаються одиниці. На 1980-ті роки якраз припадає пік негативних образів природи - страшний ліс, небезпечні дикі тварини. За останні 30 років, кажуть автори, сильно скоротилась відвідуваність природних парків. (Можливо, американські батьки навіть намагались виїжджати туди зі своїми дітьми, але так і не змогли пояснити їм, навіщо це потрібно.) У той же час охорона природи - одна з ключових тем для сучасної людини. Щоб успішно соціалізуватись, потрібно навчитись говорити про екологію.

Якщо екологія турбує цивілізованих дорослих, вона не може врешті-решт не з'явитись і в книжках для дітей. Тільки навряд чи в дитячу картину світу повернуться звичні ведмежата і зайчики. Природа все частіше буде представлятись як зникаюча натура. Щоб цінувати її, необов'язково гуляти в лісі - ми з дочкою набагато більше любимо продукти з фермерських ринків і мультфільми Хаяо Міядзакі. Його істинно екологічні твори, до речі, краще за будь-які дидактичні посібники розповідають про ті катастрофи, які відбуваються, коли людина порушує баланс між містом і лісом.

X

Вхід

Завантажую...