Сьогодні ми не можемо уявити собі життя без персонального комп'ютера чи мобільного телефону. Електроніка всюди – вдома та на роботі, в школі та ВНЗ, в аптеці та банку, на вокзалі, в магазині, в лікарні і т.д. Кількість електроніки зростає з кожним роком. Техніка стрімко застаріває, їй на зміну приходять більш потужні, більш сучасні ПК та оргтехніка. Ми радіємо новим моделям персональної техніки з новими можливостями. Ми даруємо один одному сучасні, престижні марки мобільних телефонів. Поступово виникає проблема: а що робити з морально застарілою технікою або тією, яка з тих чи інших причин вийшла з ладу. Виникає поняття "електронне сміття", про обсяги якого ми можемо тільки здогадуватися.
Екологи б'ють на сполох, загрожують санкціями провідним виробникам електроніки, якщо ті не вживуть заходів з утилізації персональної та іншої техніки. Деякі виробники на це реагують, деякі - ні.
США, Європа, Японія починають задихатися від електронного сміття. В цих країнах накопичилось понад сотню мільйонів одних тільки кінескопів і моніторів.
Так про яке електронне сміття йде мова?
Нижче наведена таблиця, де зазначені орієнтовні матеріали, з яких складається ПК, представлений монітором, системним блоком, клавіатурою та мишею.
| Благородні метали | Кольорові і чорні метали | Полімери і скло | ||||
| Au, г | Ag, г | Al, кг | Cu, кг | Fe, кг | ABS, кг | Скло, кг |
| 0,05-0,09 | 0,8-1,1 | 0,1-0,4 | 0,1-0,2 | 3-4 | 3-3,5 | 10-20 |
Крім того, звичайний персональний комп'ютер складається як з цінних металів - міді, срібла і золота, так і з небезпечних матеріалів - кадмію, свинцю, цинку, нікелю, ртуті. До них додаються пластмаси, індикатори, монітори на рідких кристалах, батареї - всього понад 90 компонентів.
Якщо почувши про цінні метали ви спокусились ідеєю заробити на електронному смітті, то одразу вас розчаруємо - вартість переробки і вилучення цінних металів перевищує вартість самих металів. Але утилізовувати електронне сміття в будь-якому випадку треба, так що людство все одно приречене на ці витрати.
Яка ж ситуація з утилізацією електронного сміття в Україні?
Комп'ютерами та оргтехнікою в нашій країні володіють фізичні та юридичні особи.
Утилізація оргтехніки фізичними особами відбувається дуже прозаїчно - викинув на смітник у гіршому випадку, в кращому - розібрав на частини для подальшого застосування, що в решті решт закінчується тим ж звалищем. Цей процес в даний час не хвилює ні більшу частину населення, ні державу. Утилізацією в цьому випадку займаються шукачі кольорових і чорних металів.
З юридичними особами все набагато складніше. Відповідно до законодавства України персональні комп'ютери відносяться до основних засобів і підлягають бухгалтерському обліку на підприємстві із зазначенням кількості дорогоцінних металів, які в них містяться. Мало того, на цю техніку поширюється правило про амортизацію протягом 4 років. Іншими словами, списати і утилізувати дане обладнання можна тільки через 4 роки.
Однак ми знаємо, що персональна техніка морально застаріває набагато раніше. Це пов'язано зі стрімким розвитком електроніки та програмного забезпечення. У такому випадку юридична особа повинна звернутися до спеціалізованих підприємств, які займаються виробництвом, ремонтом і обслуговуванням персональної техніки для проведення технічної експертизи обладнання з отриманням висновку про те, що персональна техніка морально застаріла, знята з виробництва, ремонтна база відсутня, підлягає списанню та утилізації в встановленому порядку.
Тільки після цього необхідно укласти договір з підприємством, яке займається роботою з відходами і має відповідну ліцензію державного органу.
В Україні робота з відходами регламентується законодавством. Підприємствам при роботі з відходами, що містять:
- дорогоцінні метали - необхідна ліцензія Міністерства фінансів України;
- кольорові метали - ліцензія Міністерства промислової політики України;
- чорні метали - ліцензія Міністерства промислової політики України;
- полімери - ліцензія Міністерства екології України;
- екологічно небезпечні відходи - ліцензія Міністерства екології України.
Як нам вже відомо, персональний комп'ютер містить всі види відходів. Тому здавати їх слід на підприємства, які мають ліцензію на роботу з дорогоцінними металами. Ці підприємства-переробники дорогоцінних металів, у свою чергу, укладають договори з підприємствами, що мають інші ліцензії і таким чином персональна техніка розбирається і утилізується згідно з законодавством України.
Коментарі
Сайт зроблено для людей і тому нам важливо знати Вашу думку.


















у якому стані знаходиться процес утилізації електронного сміття в Україні чи окремих її регіонах
в целом - описанно реальное состояние дела. Вот только не все Утилизационные Ко имеют лицензии вышеперечисленных министерств.Часто - только экология или только Промышлености.
Господа, возможно, у кого-то из вас есть опыт/совет:
Я работаю в компании, полностью принадлежащей иностранному инвестору. Есть и техника. Но меня информировали, что учитывая негосударственные нюансы, мы можем не отчитываться за драгметаллы. Если только сами не будем о них заявлять.
Так ли это?
отчет по утилизации или по владению (ввоз - вывоз) ?
MIA,всё верно - для утилизации ))
Допустим, я передаю на Утилизацию 5шт и не указываю в Заявке, что мы требуем отчет по драг.металлам.
Имеет ли право Налоговая затребовать данные по ним, если мы - не государственное предприятие?
думаю этот вапрос можно обсудить вот здесь http://sta.gov.ua/jforum/forums/list.page
Спасибо!
возможно это самый лучший вариант узнать правдивую информацию.
Я так зрозуміла, що на утилізацію. Якщо маєте якусь інформацію - напишіть або тут, або мені на пошту - а я вже перекажу Kartinka.
В Google есть всё )))
Не згодна. Якби там було все, то мені не було б сенсу писати свої статті =)
А стосовно саме піднятого питання - мені так нічого знайти і не вдалось. Якщо ж ви володієте інформацією, то поділіться нарешті, будьте ласкаві.
Це питання чи то до юристів, чи то до податківців... Ми щодо таких тонкощів не в курсі.
А ось стосовно того, що не всі підприємства, які займаються утилізацією мають всі потрібні ліцензії, то це дійсно так. Більше того, я взагалі не назву жодного підприємства, яке б мало всі ці ліцензії. Тому і діє описана в статті схема, по якій різні підприємства, які мають різні ліцензії, укладають договори між собою.
Ще пройде не один десяток років, перш ніж ця схема почне діяти в нашій країні, як це не сумно визнавати.