Росія збирається позбутись «плавучого Чорнобиля», але ризики залишаються

Росія збирається позбутись «плавучого Чорнобиля», але ризики залишаються

Росія нарешті збирається знищити «плавучий Чорнобиль», — повний високорадіоактивних відходів корабель північного флоту СРСР. Втім, навіть якщо його демонтують без загрози для навколишнього середовища, на північному заході Росії, у Карському морі, досі залишаються ще більш небезпечні радіоактивні відходи, більшість яких не нанесено на карту та знаходиться на шляху газової та нафтової розвідки.

Колишнє радянське судно «Лепсе» містить 2,7×1016 бекерелів радіоактивності, що відповідає кількості цезію, вивільненому у повітря в 1986 році в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Вона виводиться з 638 паливних збірок, підводних частин реактора, які містять відпрацьовані паливні стрижні. Половина з них була взята з підводного човна «Ленін», який під час аварії у 1966 році втратив охолоджувач реактора, внаслідок чого паливо перегрівалось, деформувалось і ставало непридатним до використання.

Європейський союз стурбований можливим витоком радіації та забрудненням риболовних районів Арктики, через що у 1994 році ним була запропонована повна утилізація корабля та його вмісту. Але Росія чинила опір, можливо тому, що не хотіла, аби іноземні керівники дізнались про те, що судно працювало на урані, більш збагаченому, ніж звичайний. Про це розповів учасник переговорів Нільс Бемер, член норвезької екологічної групи Беллона. Якби ця інформація спливла, стало б відомо, як довго військові підводні човни могли залишатися в морі без дозаправки, — адже більш збагаченого палива вистачає на довше.

За словами Бемера, наприкінці жовтня «Лепсе», нарешті, відбуксували в сухий док і вже з грудня цього року його почнуть різати за допомогою російських технологій. Середню частину, яка містить паливні збірки, транспортують на сушу для демонтажу в 2016 році. «Це найнебезпечніша частина, — розповідає Бемер, — про стан паливних збірок нічого невідомо». Якщо хоча б одна зламається і впаде, зміна в геометрії може запустити ланцюгову реакцію. В результаті високорадіоактивний матеріал почне нагріватись, плавитись і врешті-решт спалахне.

Між тим, 16 підводних реакторів, скинутих Росією в якості відходів, як і раніше лежать у морі, подекуди з повним запасом палива. Два реактори ще й досі знаходяться в підводних човнах. Один затонув у 2003 році, коли його намагались відбуксувати на металобрухт, інший пішов на дно в 1981 році після аварії. Тільки на ці два затонулі підводні човни припадає «близько половини радіоактивності відпрацьованого ядерного палива на морському дні Арктики», — говорить Пер Стренд, член Норвезького агентства з радіаційного захисту.

У 2015 році Норвегія і Росія випустять наукову оцінку того, чи слід піднімати ці підводні човни, але досі Росія не має жодних планів з очищення морського дна від інших радіоактивно небезпечних джерел. Російські вчені, однак, побоюються неминучості серйозного забруднення.

Стренд брав участь у спільних російсько-норвезьких радіаційних обстеженнях затонулих кораблів у 2012 та 2014 роках, під час яких витоків радіоактивної речовини знайдено не було. Однак, за його словами, через роз'їдання солоною водою металу навколо радіоактивного матеріалу, «радіоактивність відпрацьованого ядерного палива рано чи пізно протече в навколишнє середовище». Це може статись ще до 2020 року, про що доповів у вересні Валерій Осмінов з Інституту радіобезпеки Російської академії наук. А враховуючи те, що найближчий об'єкт з демонтажу підводних реакторів закриється у 2020 році, уламки потрібно підняти до того часу.

Разом з тим, у цьому ж районі затоплено ще 17 000 контейнерів з твердими радіоактивними відходами. В результаті нещодавніх досліджень Росії та ЄС, в навколишніх відкладеннях було помічено незначне радіоактивне забруднення. Втім, за словами Осмінова, стан 4000 контейнерів було визнано незадовільним, і вони можуть проіржавіти у найближчий час. І якщо ми точно знаємо, де знаходяться затонулі судна і реактори, про місцезнаходження контейнерів ми можемо лише здогадуватись. Деякі з них залягають в районах, де запланована розвідка родовищ нафтогазовими компаніями. «Якщо під час буріння нафтових свердловин випадково натрапити на один із контейнерів, можна вивільнити радіоактивність», — попереджає Бемер. «На жаль, — додає Стренд, — немає жодних конкретних планів щодо підняття цих об'єктів з дна моря». Це відповідальність Росії, але досі жодне російське міністерство не хоче взяти на себе цю відповідальність.

X

Вхід

Завантажую...