Санкції: менше газу — краще для клімату?

Санкції: менше газу — краще для клімату?

Криза у відносинах Росії з Європейським союзом може піти на користь... клімату. Для цього Німеччині потрібно форсувати свою енергетичну реформу. Про це говорять результати наукового дослідження, проведеного на замовлення Партії зелених Німеччини.

Якби цього літа Гоголь сів писати свою повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем, то рано чи пізно в списку дрібних і великих капостей, які б влаштовували один одному головні герої, на передньому плані опинився б газопровід, пов'язуючий їх садові ділянки. Тому що якщо за часів Гоголя ображені приятелі сперечались про рушниці і свиней, то сьогодні головна зброя в геополітичних ігрищах — поставки енергоносіїв, тобто газу.

Варто було на початку серпня брюссельському Івану Івановичу оголосити про введення чергового етапу санкцій, як вже наступного дня московський Іван Никифорович оголосив свою «асиметричну відповідь»: європейським покупцям потрібно готуватись до підвищення ціни на газ із Росії.

Але у Івана Івановича теж не сиділи склавши руки. На початку літа німецькі аналітики представили дослідження про те, як і в які терміни Німеччина могла б повністю відмовитись від поставок російського газу. Тоді на відносно сенсаційні результати дослідження не звернули уваги.

Швидше за все тому, як припускає онлайн-портал популярного німецького тижневика «Шпігель», що воно було опубліковано акурат в день відкриття Чемпіонату світу з футболу, який відсунув геополітичний спір Івана Івановича з Іваном Никифоровичем на другий план.

Між тим повний текст дослідження вчених з Інституту вітроенергетики і енергосистем німецького Товариства Фраунгофера доступний на сайті парламентської фракції Партії зелених Німеччини, на замовлення якої воно і виконане.

Мета дослідження — вивчити можливості зниження споживання природного газу за рахунок збільшення частки поновлюваних джерел в енергобалансі країни. Це, по-перше, дозволить скоротити викиди парникових газів, по-друге — зменшить залежність Німеччини від поставок газу з-за кордону (мається на увазі передусім залежність від Москви).

Питання для Брюсселя неабияке. Євросоюз імпортує дві третини споживаного газу, причому залежність від поставок з-за кордону зростає з кожним роком. Тільки три країни ЄС — Норвегія, Данія і Нідерланди — споживають газу менше, ніж добувають — і продають надлишки сусідам. А, наприклад, Великобританія, яка ще в 2003 році експортувала природний газ, сьогодні на 50% залежить від імпорту.

На частку п'яти найбільш населених країн ЄС — Німеччини, Великобританії, Франції, Іспанії та Італії — припадає левова частка споживаного газу: 75%. Безперечний лідер цієї газової «п'ятірки» — Німеччина, яка залежить від імпорту на 86%. Головний постачальник газу до Німеччини — Росія (38,7%), за нею йдуть Норвегія (29%) і Нідерланди (26%).

Ще рік тому ніхто не ставив під сумнів довгострокову газову співпрацю Івана Івановича з Іваном Никифоровичем, яка сягає своїм корінням в далеке минуле, а критика залежності Німеччини від одного газового джерела вважалась справою маргіналів. Але за останні місяці громадська думка стрімко змінилась. І тепер у Німеччині все голосніше лунають заклики скоротити залежність країни від поставок газу з-за кордону.

Найдешевша альтернатива природному газу — буре вугілля. Але вона ж і найбільш неекологічна: згораючи, вугілля виділяє ледь не вдвічі більше парникових газів. При цьому національна енергетична реформа, оголошена урядом Німеччини декілька років тому, ставить своєю метою максимальне скорочення викидів парникових газів, які утворюються при спалюванні вугілля, нафти і (меншою мірою) природного газу.

Дослідники з Фраунгофського товариства дійшли несподіваного висновку: якщо Німеччина форсуватиме реформу енергетики, вона вже до 2030 року може звести до нуля поставки газу з Росії.

Як цього досягти? Основний потенціал для зниження обсягів споживання газу німецькі експерти бачать у підвищенні енергоефективності будівель та економії їх тепла — адже 71% газу йде саме на обігрів приміщень.

Для цього німцям потрібно щорічно модернізувати три відсотки житлового фонду, впроваджуючи там сучасні системи опалення та теплозберігаючі елементи (сьогодні модернізується лише 0,8% житлового фонду на рік). Після такої ґрунтовної санації будівель енергоспоживання знижується наполовину.

Серед інших заходів щодо зниження залежності від поставок газу з-за кордону німецькі експерти називають прискорений перехід на електростанції, які працюють на біомасі, розширення використання біометану, яке, втім, потребує серйозного розширення площі посівів ріпаку та кукурудзи.

Однак у прискореної реформи енергетики є й зворотна сторона — витрати. За оцінками експертів, до 2028 року німцям потрібно буде інвестувати 300 млрд євро в капітальний ремонт будівель і розвиток поновлюваних джерел енергії. Лише після цього економія перевищить витрати, а до 2050 року — окупить себе.

Що найцікавіше, дослідження не враховує ні сланцевий газ (настільки популярний в США), ні доставку зрідженого газу танкерами з країн типу Катару. Німці прораховують ефективність своєї енергореформи, роблячи ставку тільки на більш екологічні джерела. Подивимось, що у них вийде. У всякому разі, судячи з усього, Іван Іванович образився не на жарт.

 

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також
Дикі запилювачі важливіші за медоносних бджіл?

Скорочення популяції медоносних бджіл привернуло неабияку увагу вчених до проблеми запилення посівів. Нещодавно у Великобританії було проведене цікаве дослідження на цю тему. Як виявилось, джмелі, поодинокі бджоли і інші дикі комахи-запилювачі значно важливіші для запилення посівів Великобританії, ніж вважалося раніше.

X

Вхід

Завантажую...