Сільське господарство: роздуми щодо напружених дебатів

Сільське господарство: роздуми щодо напружених дебатів

Британський журналіст та еко-активіст Марк Лінас (Mark Lynas) став досить відомим після книги «Шість градусів» (Six Degrees: Our Future on a Hotter Planet), присвяченій змінам клімату. Але сьогодні мова піде про менш відому його роботу - «Бог видів» (The God Species: How the Planet Can Survive the Age of Humans), в якій окрім проблем ядерної енергетики та геоінженерії висвітлюється ще одне, не менш важливе питання: який вид сільського господарства найкращий для природи?

Що краще для людства та природи - займатись екологічно чистим фермерством використовуючи великі площі землі, чи зосередити сільське господарство на менших територіях, зробивши його більш ефективним? Це питання вже не раз піднімалось на сторінках «Екології життя», але однозначної відповіді ми досі не отримали.

На думку ж автора книги, другий варіант кращий. І це при тому, що він окрім всього іншого передбачає використання генетичних технологій. Більше того, ГМ-технології є лише верхівкою айсберга сільськогосподарської інтенсифікації, яка також включає добрива, пестициди, фунгіциди, механізацію, високопродуктивні гібриди, зрошення... і багато, багато іншого.

Оскільки врожайність «екологічно чистих» систем землеробства відносно низька, що викликано відмовою від перелічених вище технічних нововведень, Лінас стверджує, що для повсюдного запровадження першого варіанту «сільськогосподарської стратегії» знадобиться більше сільськогосподарських угідь - а отже, це ще не весь можливий вплив на природу.

Але як так може бути? Як «екологічно чисте» органічне виробництво може поступатись інтенсивному сільському господарству в плані користі для навколишнього середовища? Як це часто буває в такого роду дискусіях, маємо пекучу необхідність у об’єктивних даних. На щастя, нещодавно у журналі Science були опубліковані результати нового дослідження, яке, ймовірно, пішло далі за будь-які інші спроби вирішити конфлікт «органічної експансії» проти «інтенсивної економії».

Дослідники з Кембриджського університету вивчали зв'язок між сільським господарством та двома показниками біорізноманіття - чисельністю птахів та дерев - в районах Гани та Індії. Обидва дослідження охоплювали області сільськогосподарських систем різної інтенсивності. Таким чином, в кожному з досліджуваних місць, вони могли подивитись на кількість вироблених продуктів харчування та природне здоров'я землі. Загальний висновок? Інтенсивне б'є органічне.

«Сільгоспугіддя з деяким збереженням природної рослинності мали більше видів птахів та дерев, ніж високоприбуткові монокультури олійних пальм, рису або пшениці, але давали набагато менше продуктів харчування та прибутків з гектара», - зазначив провідний автор дослідження Бен Фалан (Ben Phalan). При цьому «екологічно чисті» ферми виявились не такими вже й екологічними, як вважалось. «У порівнянні з лісом, вони не в змозі забезпечити якісне середовище існування для більшості птахів та дерев в тому чи іншому регіоні». Принаймні в цих областях, господарюючи в одному місці так інтенсивно, як це того потребує, та залишаючи ліс в інших місцях настільки недоторканим, як це можливо, буде досягнуто мінімальний рівень впливу на навколишнє середовище.

Та це, звісно, не кінець історії. Природоохоронні ресурси живо відреагували на нове дослідження. Його висновки коментували різні вчені, переважно вимушені з ними погодитись, хоча і з деякими «але». Так, за словами Вільяма Лоуренса (William Laurance) з університету Джеймса Кука, існує багато відмінних від тропіків місцевих варіацій в практиці сільського господарства, які можуть вплинути на те, яка з альтернатив буде кращою.

Автори дослідження визнають, що висновки можуть відрізнятись для різних країн, інших типів екосистем, а їх результати недостатні, щоб стверджувати, що «інтенсивна економія» є оптимальною стратегією для узгодження виробництва продуктів харчування та збереження біологічного різноманіття у всьому світі і для всіх таксонів. Тому необхідно проводити подібні дослідження в інших місцях, щоб знайти правильний баланс між двома альтернативами.

Проте, не всі дослідники вважають, що дискусія про узгодження проблем біорізноманіття та голоду доречна. За словами Іветти Перфекто (Ivette Perfecto), яка присвятила своє життя вивченню того, як фермери можуть працювати з природою, а не проти неї, «проблема голоду і недоїдання в світі багато в чому є наслідком відсутності доступу до вже наявних продуктів харчування. Збільшення продуктивності в розрахунку на гектар, особливо коли йдеться про масштабні монокультури, навряд чи вирішить проблему, яка є принципово соціально-економічною та політичною. Необхідність нагодувати весь світ не повинна використовуватись як привід для продовження сільськогосподарської моделі поведінки, яка погіршує стан навколишнього середовища і не допомагає покінчити з голодом у світі».

Дійсно, брак продовольства є не стільки наслідком недостатнього виробництва, скільки недосконалого розподілу, хоча його кількість може стати більш значущим фактором, коли в майбутньому світова популяція людства зросте до дев'яти мільярдів чоловік. Що ж стосується реакції самого автора дослідження на слова Іветти Перфекто, він пояснив, що «вирішення проблеми голоду дійсно набагато більше, ніж збільшення виробництва продовольства. Але виробництво продуктів харчування все одно позначається на біорізноманітті».

Доктор Фалан також визнав, що в сучасному світі, де наука формує політичний курс, необхідно враховувати прогнози про майбутнє - зміни клімату, наявність прісної води (на що також впливатиме зростання чисельності населення) та багато іншого. Проведення таких досліджень не дає остаточної відповіді, але допомагає враховувати фактори, які раніше залишались поза увагою. Так, з точки зору біорізноманіття, тип поділу земель теж може викликати проблеми. Добре відомо, що при розділенні природного місця існування на дрібні шматки, популяції видів стають фрагментованими, що також погано для їх збереження.

Існують і соціальні фактори, і хоч це більше стосується багатих країн, ніж бідних, але все ж викликає інтерес - йдеться про те, як сільська місцевість використовується для відпочинку. Піші туристи та велосипедисти можуть віддавати перевагу органічним еко-фермам, оскільки вони передбачають великі ділянки сільської місцевості, де повно дерев і води і, можливо, навіть птахів або кроликів. Іншим більше до вподоби невеликі ділянки дикої природи і вони готові змиритись з бездушними монокультурами між ними.

Навряд ми підійшли до стадії застосування цієї науки до політики - і автори цього дослідження також так не вважають. Наступні кроки, які вони планують, включають аналогічні дослідження різних ландшафтів Польщі та розробку моделей, які дозволять врахувати все більше і більше факторів. Але якщо висновок підтвердиться і після цього, він принесе певні труднощі для політиків та «зеленого» руху. У розвинених країнах, де земля вже в значній мірі розподілена, як буде вирішуватись, які ділянки підуть під інтенсивне господарство, а які стануть оазисами дикої природи?

За матеріалами статті Річарда Блека,
кореспондента BBC з питань навколишнього середовища

Що робити садівникові, щоб вирощуючи фруктові дерева використати земельні ресурси найбільш ефективно? Як варіант, висадити колоноподібні дерева - компактні плодові дерева: груші, яблуні, абрикоси, черешні, сливи, персики та ін. Незважаючи на компактні розміри, колоноподібні плодові дерева мають високу врожайність, що трохи вище з розрахунку ефективності використання кожного квадратного метра площі в порівнянні з розлогими традиційними деревами. Придбати саджанці колоноподібних плодових дерев в Україні можна за посиланням: https://ecosad.com.ua/kolonovidnyie-derevya

X

Вхід

Завантажую...