Сльози Либіді

Річка Либідь біля Московської площі в Києві
На що сьогодні перетворилась одна з найгарніших приток Дніпра

Річка, названа на честь сестри засновників Києва, простягається на 14 км і впадає у Дніпро. Вона згадується ще у літописах 968 року. За однією з легенд, Либідь утворилась від сліз прекрасної княжни. За часів Київської Русі вона слугувала південним кордоном Києва, її використовували для приведення в дію млинів та для забезпечення прісною водою мешканців міста. Сьогодні ця річка замурована у колектори, а єдиний відрізок її русла, який ще зберіг первинний вигляд, має завдовжки лише 500 метрів.

Сучасні кияни часто навіть не здогадуються, який вигляд мала колись ця нерукотворна пам’ятка, бо у наші дні вона нагадує радше стік непотребу, аніж повноцінне водоймище. Столичні екологи неодноразово били на сполох, закликаючи владу зберегти її, але київські чиновники до сьогодні були глухі до цих звернень, і річка продовжувала наповнюватись небезпечними відходами. У 2011 році річка Либідь визнана однією з найбрудніших річок Європи.

Головна проблема Либіді - забруднення нафтопродуктами, які потрапляють до неї через несанкціоновану діяльність автомийок, розташованих вздовж річки. Так, принаймні, стверджують експерти. За законом, такі установи мусять мати спеціальні очисні споруди, і лише тоді вони зможуть отримати дозвіл на ведення бізнесу. Але не всі автомийки мають цей дозвіл, а тому безперешкодно скидають відходи у річку.

Власне, з таким поводженням стикається не лише Либідь, а і більшість київських річок. Ще у 2006 році на річці Нивки було виявлено нафтопродуктів в декілька разів більше за норму, а у 2009 році - їх знайшли у Либіді. Тоді влада провела перевірку автомийок і виявила, що близько 80% з них працюють без дозволу екологів. Але на тому все і скінчилося. Тоді чиновники жалілися, що не можуть здійснити належний огляд, бо власники мийок просто зачиняють перед ними двері або терміново їдуть у відрядження. Минуло 3 роки, автомийок не поменшало, і їх відходи перетворюють Либідь на смердючу калюжу. Екологи констатують, що у річці є сальмонели, які викликають кишкові захворювання.

Бетонні береги річки вже давно зносилися і потребують ремонту, але грошей на це, як завжди не вистачає. У 2011 році відремонтували лише невеликий шматок. Час від часу вона виходить з берегів, що спричиняє різного роду аварії. Окрім того, що це дошкуляє місту, оскільки річка затоплює дороги та підземні переходи, це також призводить до змивання із споруд і забрудненої землі небезпечних речовин, які потім потрапляють у Дніпро. Одна із причин таких надзвичайних пригод - постійні намагання забудувати місцевість біля річки промисловими об’єктами, вагу яких береги просто не витримують. Вже важко пригадати, скільки разів кияни відвойовували Либідь у зацікавлених бізнес-структур, готових знищити річку заради чергового будівництва.

Попри багаторічне варварське поводження із Либіддю і майже повну її загибель, сьогодні з’явилася надія, що річку відновлять. Цей задум планується реалізувати до 2025 року, що закріплено у Програмі розвитку Києва. Зокрема, передбачено укріплення берегів та будівництво паралельного колектора, який допоможе розвантажити вже наявний. Оскільки Либідь впадає у Дніпро, а тому прямо впливає на рівень чистоти головного водоймища України, не завадило б зробити жорстокішими правила встановлення об’єктів (таких, як автомийки) на берегах та використання вод річок промисловими об’єктами. Або, принаймні, дотримуватись чинних. Історія знає багато прикладів того, як у майже безнадійні річки знову поверталося життя (взяти хоча б знамениту лондонську Темзу). Залишається сподіватися на те, що відновлення Либіді - це не чергова задекларована обіцянка, а реальна стратегія повернення історичної окраси міста.

X

Вхід

Завантажую...