Сонячний літак готовий до епічного перельоту через океан

Сонячний літак готовий до епічного перельоту через океан

Solar Impulse 2 — літак, який живиться виключно сонячним світлом, — готовий до безпрецедентного перельоту через Тихий океан.

Швейцарець Андре Борщберг готовий здійнятись зі злітно-посадочної смуги Нанкіну, Китай, та розпочати сьомий етап 12-етапної кругосвітньої подорожі. Опинившись у повітрі колишній льотчик-винищувач вже не ступить на землю, аж поки не долетить до Гавайїв. Він летітиме безлюдними просторами океану, де 77 років тому зникла Амелія Ергарт.

Подорож планується розпочати як тільки відкриється погодне вікно в напрямку Гавайїв. Переліт триватиме щонайменше п'ять днів, хоча може розтягнутись і до семи, оскільки єдиному у своєму роді надлегкому літаку доведеться боротись з океанічними вітрами та погодою, які підстерігатимуть його на шляху до Гонолулу.

В разі успіху політ Борщберга встановить нову, недосяжну раніше планку для екологічно чистого транспорту. «Це момент істини, — нещодавно заявив Борщберг. — Ми здійснили багато випробувань, але такого ми ще ніколи не робили».

Борщберг та його партнер по пригоді, швейцарський психіатр Бертран Пікар, ініціювали свою подорож, щоб розширити межі, які стримують сонячні польоти, і продемонструвати потенціал відновлюваних джерел енергії.

Пікар почав виношувати ідею більше 12 років тому, коли він мало не залишився без палива під час спроби здійснити перший кругосвітній політ на газовому аеростаті. Врешті йому це вдалось, повне коло він зробив за 19 днів. Але ще до кінця своєї історичної подорожі Пікар поклявся ніколи більше не давати паливу обмежувати себе. «Я хотів бути спроможним літати вічно», — сказав він.

Сьогодні, після багатьох років досліджень і експериментів, нарешті був побудований Solar Impulse 2, покликаний зробити саме це, принаймні, в теорії. З розмахом крил у 72 метра — ширше, ніж у пасажирського літака Boeing 747, — та довгим, тонким фюзеляжем з ультра-легкого вуглецю, форма літака слідує за його функцією.

Шар з більш ніж 17 тисяч фотоелементів вкриває літак і живить всі його системи, від бортових комп'ютерів до чотирьох електродвигунів. Фотоелементи також заряджають чотири високоефективні батареї, які протягом дня запасають достатньо енергії, щоб літак міг знаходитись в повітрі й вночі.

Запланований маршрут Solar Impulse 2

Багатоденний переліт через океан до Гавайїв стане першим реальним випробуванням Solar Impulse 2, слідом за яким майже одразу настане друге, коли за штурвал сяде Пікар і без зупинок полетить на схід до Фініксу, штат Аризона.

Пікар і Борщберг також пройдуть свої власні випробування. Кожен з них днями знаходитиметься один у кабіні розміром приблизно з багажник автомобіля, сидячи на сидінні, вдвічі більшому за туалетне. Вони не матимуть змоги встати, єдина радість — сидіння відкидається, даючи можливість короткого сну в моменти спокійного польоту.

«Це вперше ми будемо так довго в літаку, — говорить Борщберг, який роками літав на винищувачах швейцарської авіації. — Кожен цикл дня і ночі відрізнятиметься. Ми отримуватимемо багато інформації».

Чоловіки почали свою подорож у березні, відірвавшись від військового аеропорту в Дубаї і вирушивши на схід до Оману і М'янми, Індії та Китаю. Під час зупинок для технічного обслуговування і відпочинку, Пікар і Борщберг працювали з командою обслуговуючого персоналу, поширюючи свою екологічно чисту технологію, проводячи переговори з місцевими громадами і відкриваючи свій ангар тисячам допитливих відвідувачів.

За словами пілотів, поки що системи літака показали себе добре в польотах до 20 годин. Невеликі технічні проблеми — погано підігнана киснева маска, відмова сонячних батарей, неспрацювання системи сигналізації у кабіні — були неприємними, але легко виправлялись наземним обслуговуючим екіпажем.

Набагато більшу проблему для пілотів становлять сильні вітри. Такі вітри рідко зупиняють важчі, потужніші літаки, але можуть нестандартно впливати на повільний, легкий Solar Impulse 2, зміщуючи його курс та вносячи зміни до плану польоту, за яким пілоти сподіваються завершити свій переліт через Тихий океан перед початком сезону мусонів.

На азійському відрізку подорожі вітри кілька разів відстрочували злети і посадки. На підході до аеропорту в місті Чунцін, Китай, вітри навіть відштовхнули Пікара назад. «Я майже зник з радару авіадиспетчера, бо полетів назад», — розповідає він.

Переліт на Гавайї стане для літака і його пілотів новим викликом: погода над океаном зазвичай більш екстремальна і менш передбачувана, а незначні несправності вже не можна буде легко виправити. Чоловіків також переслідуватиме фізичне виснаження, яке може стати найважчим тягарем від усіх.

Втім, за словами Пікара і Борщберга, вони роками планували ризики та шукали шляхи, щоб скласти шанси на свою користь.

Спільно з німецьким флотом, вони стрибали з парашутом у холодні води Північного моря і практикувались розплутуватись від закручених шнурів та витягувати себе на рятувальний пліт. Разом з інструкторами йоги та лікарями вони розробили медитаційні схеми та спеціальні дієти, щоб завжди бути напоготові та залишатись здоровими.

На додачу, під час кожного етапу подорожі, команда управління польотом, яка базується в Монако, стежить за рухом літака та регулярно звітує про погоду. Колишні льотчики — деякі з них старі військові друзі Борщберга — також завжди під рукою, щоб дати пораду та підтримати.

Якщо Борщбергу чи Пікару знадобиться зробити вимушену посадку на воду, на борту літака вони знайдуть парашут, рятувальний пліт, їжу та радіо. Опинившись на воді вони зможуть викликати допомогу, або отримати її від дружнього флоту, або від корабля, який проходитиме повз.

Для Пікара такі перспективи вже давно вплетені в сімейні пригодницькі традиції. У 1960 році батько Бертрана Пікара, Жак, спустився у батискафі до найглибших частин Тихого океану. У 1931 році його дід, Огюст, відправився у стратосферу на борту повітряної кулі, обладнаної пасажирською капсулою під тиском.

Огюст знав Амелію Ергарт. Бертран Пікар пам'ятає, як бачив їх разом на старій фотографії. «Я трохи заздрю моєму діду за це, — говорить він. — Вона була прекрасною особистістю. Я думатиму про неї під час перельоту».

Перед відльотом Борщберг сказав, що хоче побачити, як погода, технології та людська витривалість поєднаються в найближчі дні. Більше десяти років він планував цей політ: мріючи про нього, і намагаючись не дозволити мрії стати нав'язливою ідеєю.

«Важливо бути скромним і трохи відособленим, — сказав він. — Не бути занадто орієнтованим на мету. Мене більше хвилює, що буде, якщо я нервуватиму. Я вважаю, що у нас чудовий літак».

Впродовж наступних кількох днів він перевірить свої переконання на практиці, самотужки перетнувши найбільший океан на Землі. Він знає, що в якийсь момент його думки прикує перший проблиск зеленого на синьому і вже передчуває м'яке здригання коліс від приземлення. Втім, хотілось би спробувати не бажати цього занадто сильно.

X

Вхід

Завантажую...