Сталий розвиток і зелена економіка

Сталий розвиток і зелена економіка

Людство — наука, політики, громадськість — всі жваво обговорюють, що ж ми все-таки будуємо, яка модель нашого розвитку, нашої цивілізації. З'явилась величезна кількість термінів, пов'язаних з майбутнім розвитком людства. Це і постіндустріальна економіка, постіндустріальне суспільство, суспільство знань, соціально орієнтоване суспільство і так далі і тому подібне. Буквально за останні три-чотири роки ми домовились про те, що основна парадигма розвитку людства в XXI столітті — це сталий розвиток.

Тут можна виділити три основних документи Організації Об'єднаних Націй. Перший з них був підписаний в Ріо-де-Жанейро в 2012 році. Називається він — «Майбутнє, яке ми хочемо» («Future we want»). В ньому було чітко заявлено, що розвиток людства пов'язаний з формуванням sustainable development — сталого розвитку.

Другий дуже важливий документ був прийнятий в 2015 році, і називається він «Цілі сталого розвитку» («Sustainable Development Goals») — порядок денний на 20-30 рік: як жити людству, як йому розвиватись. 17 цілей, понад 160 задач, понад 230 індикаторів. Відбулась дуже важлива кількісна інтерпретація, що ж таке сталий розвиток для людства і окремих країн.

І третій дуже важливий документ — Паризька угода зі зміни клімату, де теж було сказано, що людство повинно розвиватись на основі сталого розвитку, низьковуглецевого розвитку. Ці три документи, які були прийняті всіма країнами світу, дають можливість говорити про консенсусну парадигму: всі країни світу погодились, що XXI століття — це століття переходу до сталого розвитку.

Сталий розвиток — це доволі складна конструкція, яка полягає в збалансованому розвитку трьох компонентів: економічного, соціального та екологічного. Тобто не можна говорити про сталий розвиток при виділенні лише одного компонента. Існують ілюстрації, де зображені три кола: економіка, суспільство, природа. А місце, де вони перетинаються, і буде областю сталого розвитку. Наша задача — зробити ці кола рівними, а площу їх перетину — максимальною.

У зв'язку з концепцією сталого розвитку з'явилось багато нових термінів в економіці, в науці. Наприклад, широко використовується термін «низьковуглецевої економіки» («low-carbon economy»). І це не просто економіка з мінімальним використанням вуглецевих, вуглеводневих ресурсів. Це економіка з низькою енергоємністю. Тобто ми повинні прагнути витрачати якомога менше енергетичних ресурсів на отримання одиниці кінцевого результату.

Другий модний термін, який буквально три-чотири роки як з'явився, — це дивестиції. У світі набирає темпи процес виведення інвестицій, капітальних вкладень з традиційних економічних галузей в нові, ті ж низьковуглецеві. Класичним прикладом вважається, наприклад, норвезький пенсійний фонд — одна з найпотужніших, найбагатших фінансових структур світу. Норвегія — країна, яка сидить на вуглеводневій голці, але норвезький пенсійний фонд став забирати гроші з традиційної енергетики і переводити в поновлювані джерела енергії, в різного роду зелені галузі. Цей процес відбувається по всьому світу. Світова економіка починає переводити сотні мільярдів доларів і євро з традиційних вуглецевих галузей в нові галузі економіки.

І третій термін — це декаплінг. Він теж останні роки досить широко використовується, і це термін неузгодженості: ми повинні збільшувати кінцеві результати при зменшенні споживання природних ресурсів і створення забруднень. Як отримати більший економічний результат при мінімумі екологічного впливу?

Виникла проблема: а як досягти всіх цих результатів? У зв'язку з цим з'явився термін green economy. Йому теж всього п'ять-шість років. В класичному визначенні Організації Об'єднаних Націй, зелена економіка — це економіка, яка зберігає природний капітал, мінімізує викиди парникових газів, раціонально використовує природні ресурси, зберігає екосистему і біорізноманіття та, відповідно, забезпечує при цьому зростання доходів і зайнятості.

Постає питання: як же інтерпретувати сталий розвиток в контексті зеленої економіки? Світова економічна наука зараз стикається з трьома найбільшими теоретичними і практичними проблемними питаннями, на які, на жаль, немає відповіді. В економічних підручниках це називається market failure, що можна перекласти як «провали ринку». Теоретичної і практичної відповіді на market failure ще немає.

Тут можна виділити три проблеми. Перша — безкоштовність або мінімальна оцінка величезної кількості природних благ і послуг. Класичний приклад — пожежі підмосковних боліт. Скільки коштує болото? Здавалося б, нічого. Це такий собі простір, зайнятий незрозуміло чим, якимись екосистемами, які краще використовувати під будівництво підприємств, дач, інфраструктури, ліній передач і так далі. Настав 2010 рік, все спалахнуло. По всій країні збитки склали 2% валового внутрішнього продукту. Це величезна цифра. І виявилось, що безкоштовні болота приносять величезну користь за рахунок водорегулювання. Коли існує болото або ліс, екологічне благо, то ми отримуємо вигоди. Безкоштовна природа виявляється дуже дорогою. Коли ми знищуємо безкоштовну природу, це призводить до величезних збитків. Те, у чого немає ціни або оцінки, не існує для економіки. Понад 90% природних благ і послуг не має ціни або оцінки, тому вони не існують. І тому людство і окремі країни продовжують знищувати природу.

Другий дуже важливий фактор, коли ми говоримо про провали ринку, — поняття екстернальних (зовнішніх) ефектів. Це некомпенсовувані витрати, які накладає одна сторона на іншу. Класичний приклад — екологічні збитки. Якщо ви живете поряд з брудним заводом, який щось викидає, ви можете хворіти, у вас забруднюється одяг і так далі. Ви повинні витрачати додаткові гроші, щоб ліквідувати цей зовнішній ефект і екстернальні витрати.

І третя проблема провалів ринку, з якою не може впоратись традиційна економіка — це фактор часу. На жаль, в практиці і теорії існує проблема дисконтування, коли ми намагаємось майбутні вигоди привести до теперішнього моменту. Ми прийшли до банку. Під який відсоток ми отримаємо позику? У світі хорошим відсотком вважається десь 8-12%, тобто ми повинні окупити наш проект десь за 8-12 років. А коли ми говоримо про сталий розвиток, наприклад про клімат, кліматичні збитки почнуть найбільш яскраво проявлятись через 20-30 років. Збиток може досягти 20% валового внутрішнього продукту, але як це розрахувати? В економічній теорії є навіть такий термін — тиранія дисконтування, тиранія часу. Ми не можемо коректно включити в процес прийняття рішень фактор часу.

Економічні проблеми призвели як раз до того, про що ми говоримо, — до сталого розвитку, зеленої економіки. Сама концепція розвитку пройшла три етапи. До 1990-х років всі розуміли, що з природою в світі відбувається щось не те. Наприклад, пестициди, мінеральні добрива, шкідливі речі, які ми використовуємо в сільському господарстві, — все це потрапляє в воду, вбиває все живе і так далі. У 1992 році відбулась найбільша конференція ООН в Ріо-де-Жанейро із заключним документом «Порядок денний на XXI століття». Людство спробувало зрозуміти, що ж робити. І з'явився термін «сталий розвиток» як основа розвитку людства в XXI столітті.

Людство зрозуміло, що екологічна культура, виховання, освіта, на жаль, не дають результату. Не дають результату і різного роду, як кажуть в економіці, адміністративно-командні заходи (command and control). Держава за допомогою законодавства і регулюючих заходів намагається загнати екологічні та соціальні проблеми, і нічого не виходить. І в 2012 році вперше людство і всі країни зрозуміли, що в основі стійкого розвитку лежить перехід до зеленої економіки.

 

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також

Наука екобіотехнологія сформувалась в 80-і роки минулого століття, а свою сучасну коротку і містку назву отримала зовсім недавно. Синонімами «екобіотехнології» являються назви «біотехнологія навколишнього середовища» або «природоохоронна біотехнологія».

X

Вхід

Завантажую...