У Північному Льодовитому океані виявлена прісноводна опуклість

У Північному Льодовитому океані виявлена прісноводна опуклість

В західній частині Північного Льодовитого океану виявлено велику опуклу область з прісною водою. При цьому «прісноводна бульбашка» постійно росте – зараз вона займає близько 8000 кубічних кілометрів, вирісши з 2002 року приблизно на 15 см. За думкою вчених, це може бути результатом дії сильних вітрів, які нагнітають інтенсивну океанічну течію в північній полярній області, спрямовану за годинниковою стрілкою та названу круговоротом Бофорта.

Все це могло б притиснути воду, підвищивши висоту поверхні моря в цій зоні. «Круговорот Бофорта у західній Арктиці обумовлений постійною антициклонною вітровою циркуляцією. Він переміщує воду, змушуючи її накопичуватись в центрі круговороту, що надає поверхні моря куполоподібної форми», - пояснює автор дослідження д-р Кетрін Джайлз (Katharine Giles) з Центру полярних спостережень і моделювання (CPOM) Університетського коледжу в Лондоні. «За нашими даними, прослідковується тенденція до збільшення рівня моря у центрі круговороту і зменшення по краях».

Доктор Джайлз та її колеги завдячують своїм відкриттям супутнику, який належить Європейському космічному агентству (ESA). Це космічний апарат для вимірювання висоти морської поверхні, який працює навіть при наявності крижаного покриву на досліджуваній ділянці. Це можливо завдяки тому, що вимірювання проводяться також у розводдях між льодами та у тріщинах, які часто трапляються в плавучих крижинах.

Дані за 1995-2010 роки вказують на значне підвищення рівня моря в області круговороту Бофорта, особливо протягом першої половини 2000-х років. Наразі ріст прісноводної опуклості становить 2 см на рік.

У більш ранніх дослідженнях вже говорилось про те, що вода в цьому районі Арктики прісна. Вона в значній мірі надходить з річок, які впадають в Північний Льодовитий океан з євразійської (Росія) частини Арктичного басейну. Вітри і течії переносять цю прісну воду по всьому океану, поки вона не втягується в круговорот. Обсяг вод, які на даний час знаходяться в циркуляції, ймовірно, складає близько 10% всіх прісноводних ресурсів в Арктиці.

Предметом майбутніх спостережень являється те, що може статись, якщо антициклонічні вітри, які нагнітають опуклість, змінять свою поведінку. «Те, що ми спостерігаємо, було передбачено кліматичними моделями», - розказує д-р Джайлз. При обертанні за годинниковою стрілкою прісні води накопичуються. Якщо ж вітер піде в інший бік, що вже траплялось в минулому, прісні води можуть поширитись на краї Північного Льодовитого океану. «Якщо обертання почне сповільнюватись, прісні води вивільнятимуться з круговороту. При цьому вони можуть поширитись по решті Північного Льодовитого океану або навіть вийти за його межі».

Якщо прісна вода у великих об'ємах потрапить у Північну Атлантику, це може порушити течії, які впливають на погоду у Європі. Ці течії набирають теплі води з тропіків, підтримуючи більш м'які температури в зимовий період, ніж у північних європейських широтах.

Утворення прісноводної опуклості в круговороті Бофорта не являється результатом безперервних процесів протягом всього 15-річного періоду збору даних, а лише другої половини періоду дослідження. Це може вказувати на зміни у взаємодії вітру та океану в Арктиці, що було викликано нещодавнім швидким зменшенням морського крижаного покриву, стверджують вчені.

Не виключено, що зараз вітер надає водам рушійної сили способами, які були неможливими, коли морська крига була товщою і більш розповсюдженою. «Зараз крига переміщується набагато вільніше», - розказує д-р Джайлз. «Тому, так само як вітер діє на лід, тепер він діє і на води навколо нього. При цьому, залежно від того, наскільки ребриста поверхня льоду або наскільки гладенька його нижня частина, змінюється опір води».

Одним з потенційних наслідків зменшення льодового покриву в регіоні є те, що вітри зможуть спричинити посилене змішування різних шарів Північного Льодовитого океану. Проблема в тому, що на глибині знаходиться багато теплої води. Наразі теплова енергія глибокої води не може впливати на морський лід, оскільки між ними знаходиться буфер з більш холодної та менш щільної води. Але якщо внаслідок змішування шарів океану ця тепла вода опиниться на поверхні, це може ще більше прискорити втрату сезонного льодового покриву.

Зараз вчені досліджують ймовірність такої ситуації за допомогою Cryosat-2, першого супутника ESA, спеціально створеного для вивчення полярних районів. «Тепер у нас є засоби не лише для вимірювання товщини льоду, а й для моніторингу змін океану під ним», - розказує д-р Сеймур Лаксон (Seymour Laxon), директор CPOM і співавтор дослідження. «З Cryosat-2 ми зможемо зробити це по всьому Північному Льодовитому океану».

X

Вхід

Завантажую...