Загиблі коралові рифи поступово відновлюються

Загиблі коралові рифи поступово відновлюються

Близько 15 років тому у всьому світі почали масово гинути коралові рифи: вони вицвітали, живі поліпи переставали рости і вмирали, рифові споруди руйнувались. Австралійські дослідники провели оцінку сучасного стану рифів в районі Сейшельських островів, де частка загиблих рифів досягала 90%. З’ясувалось, що більше половини рифів сьогодні відновлюються, хоча решта все ж заростають водоростями. Вчені провели аналіз факторів, які сприяють відновленню рифів, і виявили найбільш значущі з них.

У деяких районах в середині-кінці 90-х років XX століття загинуло від 50% до 90% всіх рифових споруд. Це відбувалось і в Карибському басейні, і в Тихому океані. Ймовірною причиною «коралової катастрофи» в 1998 році вважається збіг за часом двох температурних аномалій у водах світового океану — сильного Ель-Ніньо і явища Індоокеанського диполю, — що призвело до різкого підвищення температури приповерхневої води на великій площі. Серед інших можливих причин важкого стану коралових рифів можна згадати надмірне біогенне навантаження, перелов риби, потепління і, як наслідок, відторгнення коралами своїх водоростей-симбіонтів.

Нік Грем з Центру вивчення коралових рифів при Університеті Джеймса Кука та команда морських зоологів і екологів з Австралії, Англії та Франції виконали узагальнююче дослідження стану рифів в Індо-Тихоокеанській області, або Індо-Пацифіку — тропічних водах Індійського океану і західної та центральної частини Тихого океану. Ця робота цікава в багатьох аспектах, як практичних, так і теоретичних, але насамперед вона показує, що відбувається з рифами після масової катастрофічної загибелі коралів. Взагалі, існує велика кількість досліджень, які аналізують причини рифової катастрофи, але лише останнім часом з'явились роботи, які показують, що ж відбувається з рифами зараз, через 15-20 років після згаданих подій. Дослідження Грема з колегами саме з таких.

Вчені вели спостереження на рифах Сейшельських островів з 1994 року, коли рифи ще були в хорошому стані. У 1998 році, коли корали стали вицвітати і вмирати, в наступні роки, коли зруйнувалося до 90% рифових споруд, і аж дотепер ці спостереження тривали. Таким чином, вчені склали динамічний портрет рифів до, під час і після катастрофи. В першу чергу вчені звертали увагу на конкуренцію між коралами і водоростями.

Якщо коралова споруда руйнується, то подальша доля «руїн» може бути двоякою: або там відновлюється риф, або все заселяють макрофіти, які вкорінюються на колишніх коралових субстратах. На водоростевих полях корали вже не виживають. Вочевидь, там вже важко закріпитись молодим поліпам, вони не можуть конкурувати з водоростями.

Всього досліджували 21 риф. Методика передбачала оцінювання стану кожного рифу за набором 8-16 облікових майданчиків, розміром приблизно 7 м в діаметрі. На кожному з них підраховувались площа, зайнята рифобудівниками, водоростями, чисельність і біомаса інших мешканців, зокрема різноманітність риб. З усіх рифів 12 виявились зайнятими новими коралами. У цих місцях в конкуренції за площу перемогли вони, а не водорості. Швидкість відновлення коралів на цих 12 рифах в перші 7-8 років після катастрофічної загибелі була низькою, але потім, після 2005 року, темпи відновлення швидко зросли. Це прискорення вчені пояснюють досягненням граничних характеристик поповнення, необхідних для відновлення локальних поселень. Інші 9 рифів поступово, з постійною швидкістю, заростали водоростями, в результаті чого їх вигляд повністю змінився.

Порівнюючи характеристики «успішних» рифів і водоростевих поселень, вчені прикинули, які чинники сприяли відновленню рифів. Всього враховували 11 параметрів, які гіпотетично могли це спричинити: складність коралових споруд до загибелі, чисельність молодняка, глибина поселення, біогенне забруднення, біомаса рослиноїдних риб і їх різноманітність, чисельність морських їжаків, кількість розгалужених коралів, хвильовий режим, охоронний статус рифа, субстрат. З усіх цих факторів перші п'ять на 97% визначають ймовірність виживання рифів, причому перші три з них найефективніші. Чим складнішою була споруда до початку мору, чим глибше вона розташована і чим більше виробляє молодих поліпів, тим імовірніша реставрація рифу. Інші два фактори — біогенне навантаження і біомаса рослиноїдних риб — діють в протилежних напрямках: чим більше поживних речовин, тим більша ймовірність заростання рифів водоростями, однак рослиноїдні риби стримують водоростеву інтервенцію. Варто відзначити, що охорона рифів слабо допомагала їх реабілітації.

12 рифів з 21 — це багато чи мало? Чи варто радіти любителям підводних екскурсій і екологам? Поки важко передбачити подальшу долю рифів, але, принаймні, отримана інформація вселяє довіру. Це результат прискіпливого і багаторічного дослідження. Крім того, потрібно взяти до відома опубліковані дані з інших рифів. Вони також свідчать якщо не про повне, то хоча б про локальне відродження рифів. Це означає, що рифова екосистема здатна до самовідновлення. Якщо, звичайно, сильно не заважати цьому процесу.

X

Вхід

Завантажую...