Закислення океану пов'язане з найбільшим вимиранням всіх часів

Закислення океану пов'язане з найбільшим вимиранням всіх часів
Трилобіти існували близько 270 мільйонів років, перш ніж зникнути в кінці пермського періоду

Найбільше вимирання на Землі відбулось у декілька хвиль 252 мільйонів років тому. Як показує нове дослідження, друга хвиля вимирання, під час якої майже всі морські види зникли з планети, сталась внаслідок колосальних вулканічних вивержень, які вивільнили вуглекислий газ і зробили океани кислішими.

Робота, опублікована у Science, — остання спроба визначити причини «великого вимирання», яке трапилось наприкінці пермського періоду. Проаналізувавши хімічний склад гірських порід цього періоду, вчені обчислили, як швидко змінювалась хімія океану.

Вулкани Сибіру випустили стільки СО2 за такий короткий проміжок часу, що океани просто не змогли увібрати його в себе, говорить керівник групи Метью Кларксон, геохімік з Університету Отаго, Нова Зеландія. За якісь 10 тисяч років, принаймні, в деяких океанах світу стрімко впали рівні рН.

«Океанічне життя вже й так відчувало величезний тиск, — говорить Кларксон. — І раптом відбувається швидке виверження вулкана, остаточний удар, який призвів до закислення».

Сьогодні океани стають все більш кислими за рахунок великої кількості CO2, яка продукується в результаті діяльності людини, такої як спалювання викопного палива; середнє значення рН знизилось з початку промислової революції на 0,1. Велике вимирання може представляти найгірший сценарій майбутнього, якщо викиди CO2 продовжуватимуть зростати, говорить Кларксон.

Інші дослідники пропонували різні ідеї щодо причини вимирання на межі пермського і тріасового періодів, від знекиснених океанів до мікробів, які продукують метан. Серед кращих кандидатів опинились як сибірські вулкани, так і закислення океану. Дослідження 2010 року, в якому вивчались ізотопи кальцію в древніх породах, показало, що океани стали більш кислими протягом кінця пермського періоду.

Але остання робота вимірює pH більш точно, ніж раніше, говорить Кларксон. Його команда розглядала співвідношення ізотопів бору в породах пермського періоду з Об'єднаних Арабських Еміратів. Бор в морській воді існує у двох формах, за відносними кількостями яких можна визначити, наскільки кисла чи лужна ця вода. Вимірюючи концентрації кожного ізотопу бору, дослідники змогли безпосередньо обчислити рН води, яка колись омивала морські скелі.

Вчені побачили невелику зміну в рівнях кислотності в ході першого етапу пермського вимирання, яке тривало близько 50 тисяч років. Але під час другої, набагато швидшої фази, рівень рН знизився приблизно на 0,7 за 10 тисяч років, говорить Кларксон.

Ймовірно, це відбулось тому, що сибірські вулкани так швидко випустили стільки СО2, вважають дослідники. «Це настільки швидка зміна, що океан не зміг амортизувати збільшення CO2», — говорить Кларксон.

Багато питань досі відкриті. Вчені не можуть остаточно пояснити, що викликало першу фазу вимирання, яка відбулась до того, як почали вивергатись вулкани. До того ж, дослідники повинні переконатись, що морські породи пермського періоду в інших частинах світу, а не лише в ОАЕ, також покажуть гостре закислення океану під час другого етапу вимирання.

«Потрібно виконати ще досить багато роботи, — говорить Кларксон. — В таких справах завжди потрібні явні докази».

X

Вхід

Завантажую...