Фауна й флора островів (будь вони оточені водами океану або "морем" різноманітної рослинності) володіють декількома особливостями, що відрізняють їх від фауни й флори материків. Особливості острівних біот пояснюють три важливих взаємозалежних положення, а саме:
1)у відповідності між організмом і середовищем присутня історична складова;
2) варіант "зробленого організму", що відповідає даному типу умов існування, не обов'язково є єдиним;
3) природний добір, впливаючи на зовсім різні організми, здатний приводити їх у відповідність із однотипними умовами перебування.
Попросту говорячи, фауна й флора островів володіють двома відмінними рисами: на островах менше видів, ніж на материкових ділянках тих же розмірів; крім, того, багато хто з острівних видів злегка або навіть істотно відрізняються від видів, що населяють найближчу ділянку материка. Основних причин тому дві. По-перше, фауна й флора острова обмежені формами, предки яких зуміли до цього острова добратися; сила цього обмеження, звичайно, визначається віддаленістю острова від материка або від інших островів і різна для різних груп організмів залежно від властивої цим організмам здатності до розселення. По-друге, через ту ж саму відособленість швидкість еволюційного перетворення острівної популяції може виявитися достатня для того, щоб перебороти наслідки обміну генетичним матеріалом з батьківською популяцією на материку.
Розтлумачимо другий пункт більш докладно. Біологи визнають організми приналежними до того ж виду, якщо ці організми здатні схрещуватися, вільно обмінюючись при цьому генетичним матеріалом і народжуючи репродуктивне потомство. Такий обмін генами (як, втім, і перетасування генів у результаті рекомбінації) сприяє згладжуванню генетичної неоднорідності популяції. Навпроти, репродуктивна ізоляція (наприклад, подібна тієї, що існує між острівною й материковою популяціями) звичайно створює передумови еволюційного становлення більш локалізованих, сугубо місцевих відповідностей між організмами й середовищем. Дійсно, репродуктивна ізоляція - це, очевидно, істотний крок на шляху до розщеплення єдиного предкового виду тварин на два. Це обставина, поза всяким сумнівом, дуже багато чого дає для розуміння того, чому на островах багато ендемічних видів, а також особливих "рас" або "підвидів", що відрізняються від материкових форм, але не настільки, щоб іменуватися окремими видами.
Один з найяскравіших прикладів острівного видоутворення виявляють плодові мухи роду Drosophіla, що населяють Гавайські острови. Цей же приклад, безсумнівно, щонайкраще вивчений у генетичному відношенні. Гавайський острівний ланцюг - вулканічного походження (рисунок 1); він формувався поступово протягом останніх 40 млн. років у міру того, як центральна частина Тихоокеанської літосферної плити, потроху зрушуючись у північно-західному напрямку, проходила над магматичним вогнищем (таким чином, о. Нііхау - найдавніший з Гавайських островів, а сам о. Гаваї - наймолодший ). Розмаїтість гавайських дрозофіл разюче: в усім світі, очевидно, налічується близько 1500 видів роду Drosophіla, але з них щонайменше 500 зустрічаються винятково на Гавайських островах. Таке різноманіття, очевдино, хоча б частково пояснюється тим, що Гаваї буяють "островами на островах": у багатьох місцях потоки лави відгородили ділянки рослинності (такі ізоляти називаються "кіпука").
Особливий інтерес представляють приблизно 100 видів "візерунчатотокрилих" дрозофіл. Генеалогічні зв'язки цих мух можна простежити, вивчаючи поперечну розкресленність гігантських хромосом у клітинах слинних залоз їхніх личинок. Відповідне "еволюційне дерево" зображене на рисунку 1; кожний з видів зазначений над зображенням того острова, на якому він зустрічається (видів, що зустрічаються більш ніж на одному острові, тільки два). Історична складова в тім, "хто де живе", очевидна: більш древні види населяють і більше древні острови, а в міру утворення нових островів до них добиралися деякі переселенці, що давали початок новим видам. Принаймні деякі із цих видів, зважаючи на все, відповідають тим же самим умовам існування, яким на інших островах відповідають інші види.

Прикладом можуть служити два споріднених види - D. adіastota (вид 8) і D. setosіmentum (вид 11): перший зустрічається тільки на о. Мауї, а другий - тільки на о. Гаваї, але умови, у яких вони живуть, явно ідентичні. Краще всього, звичайно, те, яку важливу роль ізоляція, супроводжувана природним добором, грає в утворенні нових видів (і, таким чином, нових відповідностей між організмами й середовищем).
Найвідоміший приклад острівної еволюції й острівного видоутворення- знамениті дарвінові вьюрки Галапагоських островів. 13 видів вьюрків становлять приблизно 40% загального числа видів птахів, що населяють острови. Вьюрки займають найрізноманітніші ареали й споживають найрізноманітнішу їжу (рисунок 2); всі вони, однак, являються в близькому спорідненні й швидше за все виникли від якогось загального предка, що нагадував сучасного вьюрка, що живе на о. Кокос. На відособлених Галапагоських островах природний добір впливав на той матеріал, якому призначено було туди потрапити, і приводив до виникнення організмів, які відповідали таким умовам, яким в інших місцях відповідають організми зовсім інших видів.