Атлантичні тупики

Атлантичні тупики

На декілька місяців атлантичні тупики просто зникають. Але, повертаючись, ці безстрашні морські птахи, схожі на клоунів, зігрівають душу багатьом любителям природи.

Найменший з чотирьох видів тупиків на початку квітня масово прилітає гніздитись на скелясті береги та острови Великобританії — чим більш глухі, безлюдні і важкодоступні, тим краще. Ніхто точно не знає, як і де Fratercula arctica («арктичний ченчик» — так птицю прозвали за темний капюшон, схожий на чернецьке вбрання) проводить решту року. Тупики літають, годуються і погойдуються на хвилях десь у безкраїх північних морях, практично ніколи не потрапляючи людям на очі.

Але навесні настає час карнавалу. Розмноження для цих птахів — єдина причина, заради якої варто повернутись на землю. Вони починають активно спілкуватись, залицятись, спаровуватись, битись. Розміри колоній можуть мінятись від декількох пар на острові Мен до десятків тисяч в Ісландії. Британські острови приваблюють приблизно десяту частину всіх тупиків, чия чисельність оцінюється десь у 20 мільйонів.

Перед шлюбним сезоном тупики міняють вбрання. Їх дзьоби стають яскравішими, чорне пір'я на щоках змінюється білим, а навколо очей з'являється «підводка», гідна акторів театру Кабукі. Залицяючись, тупики труться і стукаються дзьобами, наче цілуючись. Після спарювання — часто з тим же партнером, що і в попередні роки, — тупики за допомогою міцних дзьобів і перетинчастих лап риють в м'якій землі нори. Гніздяться птахи і в розсипах каміння. Тупики риють нори на краю скель, щоб скоротити шлях до моря і не дати іншим морським птахам вкрасти по дорозі їжу.

Самка відкладає одне яйце, яке батьки зігрівають по черзі. Годують малюка теж разом, правда, мати частіше літає за їжею, приносячи рибу в дзьобі і намагаючись ухилятись від таких повітряних піратів, як чайки і поморники. Батьки літають за їжею від трьох до одинадцяти разів на день; кожен птах може принести в дзьобі більше 20 рибок.

На відміну від колоній кайр, часто переповнених, галасливих і голодних, поселення тупиків тихі і мирні. Більшість бійок затівається в боротьбі за володіння норою, але клювок-другий зазвичай вирішує конфлікт. На Британських островах на цих птахів не полюють уже сотню років, і вони підпускають до себе людей, зовсім як ручні. Айен Моррісон, який 42 роки возить любителів птахів на шотландські острови Трешніш, зауважує: «Спілкування з тупиками робить людей щасливими. Я називаю це тупиковою терапією».

Тим часом орнітологи починають хвилюватись. Останні десять років більшість популяцій скорочувались. У деяких колоніях Ісландії, Норвегії і, ймовірно, на Шетландських островах в Шотландії практично не було пташенят. Улюблена риба тупиків — піщанка, шпрот, оселедець — зустрічається все рідше і навіть стає дрібнішою. Схоже, підвищення температури океану руйнує харчовий ланцюжок. Майк Харріс, який вивчає птахів на шотландському острові Мей, каже прямо: «Тупикам стало складно вирощувати пташенят». «Ці птахи, — розповідає він, — живуть до 30 років і, як всі довгожителі, можуть дозволити собі пропустити кілька шлюбних сезонів, поки умови не покращаться. Але ця низка невдач позначиться на всій популяції».

У той же час подекуди з'явився привід для радості — наприклад, на острові Скомер в Уельсі. З незрозумілих причин чисельність тупиків тут збільшується, а гнізда повні. У серпні пташенята впевнено відправляються до моря, перевальцем шкутильгаючи вниз крутими схилами назустріч багатьом холодним місяцям, які їм доведеться пережити самостійно. Вони знають дорогу назад. Адже якщо ви — тупик, як можна пропустити весняну вечірку?

Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
Атлантичні тупики
X

Вхід

Завантажую...