Бурий ведмідь - хижий житель лісів

Бурий ведмідь

Бурий ведмідь (лат. Ursus arctos) - хижий ссавець родини ведмежих, один з найбільших і найнебезпечніших наземних хижаків. Найбільший хижак фауни України. Колись бурий ведмідь був поширеним по всій Європі, його ареал на півдні сягав північного заходу Африки (гори Атласу), а на сході - Японії. У Північну Америку він, ймовірно, потрапив близько 40 000 років тому з Азії і широко розселився від Аляски до північної Мексики. Сьогодні бурий ведмідь винищений на великій частині колишнього ареалу.

У Західній Європі його роз'єднані популяції збереглися в Кантабрійських горах, Піренеях, Альпах та Апеннінах. Досить поширений в Скандинавії і Фінляндії, іноді зустрічається в лісах Центральної Європи та в Карпатах. У Фінляндії бурий ведмідь оголошений національною твариною.

На території України бурий ведмідь зустрічається переважно в Карпатах. Іноді також зустрічі з бурим ведмедем реєструються на півночі Сумської та Чернігівської областей: сюди потрапляють тварини з невеликої популяції Брянських лісів (Росія). Проте постійних популяцій бурого ведмедя в Україні за межами Карпатських гір не існує.

В Азії він поширений від Передньої Азії, Палестини, північного Іраку і Ірану до півночі Китаю і Корейського півострова. У Японії зустрічається на острові Хоккайдо. У Північній Америці відомий під назвою «грізлі» (раніше північноамериканського бурого ведмедя виділяли в окремий вид), численний на Алясці, на заході Канади, є обмежені популяції на північному заході США.

Популяційні відмінності між бурими ведмедями настільки значні, що колись їх поділяли на безліч самостійних видів (тільки в Північній Америці їх нараховували до 80). Сьогодні ж всі бурі ведмеді об'єднані в один вид з кількома географічними расами або підвидами:

  • Європейський бурий ведмідь (євроазіатський, звичайний) - Ursus arctos arctos;
  • Сибірський бурий ведмідь - Ursus arctos beringianus;
  • Каліфорнійський грізлі, вимер до 1922 р. - Ursus arctos californicus;
  • Пустельний бурий ведмідь, відомий під монгольською назвою мазаалай - Ursus arctos gobiensis;
  • Грізлі - Ursus arctos horribilis;
  • Гімалайський бурий ведмідь - Ursus arctos isabellinus;
  • Апеннінський бурий ведмідь - Ursus arctos marsicanus;
  • Аляскський бурий ведмідь або кадьяк - Ursus arctos middendorffi;
  • Мексиканський бурий ведмідь, вимер в 1960-х рр.. - Ursus arctos nelsoni;
  • Тибетський бурий ведмідь, дуже рідкісний підвид, вважається прототипом легенд про йеті - Ursus arctos pruinosus;
  • Сирійській бурий ведмідь - Ursus arctos syriacus;
  • Японський бурий ведмідь, водиться на Хоккайдо - Ursus arctos yesoensis;
  • Африканський ведмідь, водився на території Марокко, прийшов з Піренейського півострова, коли Гібралтар ще був сухопутним мостом між Європою та Африкою - Ursus arctos crowtheri.

Бурий ведмідь утворює декілька підвидів (географічних рас), які відрізняються за розмірами і забарвленням. Найдрібніші особини водяться в Європі, найбільші - на Алясці і Камчатці - вони важать 500 і більше кг; траплялися гіганти вагою 700-1000 кг. Найбільший ведмідь, спійманий для Берлінського зоопарку на острові Кадьяк, важив 1134 кг. Дорослі самці в середньому в 1,6 разів більші за самиць. Забарвлення бурого ведмедя дуже мінливе, причому не тільки в різних частинах ареалу, а й у межах одного району. Але найбільш звичайною є бура форма.

Читайте далі після перегляду фотографій

Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів
Бурий ведмідь - хижий житель лісів

Найбільш типовими місцями існування бурого ведмедя є ліси, які перемежовуються з водоймами та галявинами. Може також заходити в тундру та високогірні ліси. Самець бурого ведмедя зазвичай тримається поодиноко, самиця - з ведмежатами. І самці і самиці територіальні, індивідуальна ділянка в середньому займає від 73 до 414 км, причому у самців вона приблизно в 7 разів більше, ніж у самиць. Межі ділянки позначаються запаховими мітками і «задирками» - подряпинами на деревах. Іноді відбуваються сезонні кочівлі.

Бурий ведмідь всеїдний, але раціон у нього на 3/4 рослинний: ягоди, жолуді, горіхи, коріння тощо. У неврожайні на ягоди роки в північних областях ведмеді відвідують посіви вівса, а в південних - посіви кукурудзи. У його раціон також входять комахи, черв'яки, ящірки, жаби, гризуни та риба. Влітку комахи та їх личинки часом складають до 1/3 раціону ведмедя. Хоча хижацтво не є основною стратегією бурих ведмедів, вони добувають і копитних. Грізлі іноді нападають на вовків і ведмедів-барібалу, а на Далекому Сході бурі ведмеді можуть полювати на гімалайських ведмедів і тигрів. Бурий ведмідь любить мед; поїдає падаль і часом забирає здобич у вовків, пум і тигрів. Сезонним об'єктом харчування служить риба під час нересту (прохідні лососеві), ранньою весною – кореневища. У грізлі, які мешкають в околицях Скелястих гір, влітку - метелики, які ховаються в горах серед каміння від літньої спеки. В бідні на корм роки ведмеді часом нападають на домашню худобу, розоряють пасіки. Самці можуть полювати на дитинчат власного виду, переважно на самців як потенційних конкурентів у майбутньому.

Яскраво виражена сезонна циклічність життя. До зими ведмідь нагулює підшкірний жир (до 180 кг) і з осені залягає в барліг. Барлоги розташовуються на сухому місці, в більшості випадків в ямах під захистом бурелому або під вивернутим корінням дерев. Рідше ведмеді викопують притулок в землі або займають печери й ущелини скель. У ведмедів бувають улюблені місця зимівлі, де вони збираються рік від року з цілої округи. У різних районах зимовий сон триває від 75 до 195 днів. Довше за всіх живуть в барлогах ведмедиці з ведмежатами, менше за все - старі самці. На півдні ареалу, де зима малосніжна, ведмеді не залягають у сплячку взагалі. За період зимівлі ведмідь втрачає до 80 кг жиру.

Всупереч поширеній думці, зимовий сон у бурого ведмедя неглибокий; температура його тіла уві сні коливається між 29 і 34 градусами. У разі небезпеки тварина прокидається і покидає барліг, вирушаючи на пошуки нового. Іноді ведмідь не встигає за осінь як слід відгодуватись, тому серед зими прокидається і починає бродити в пошуках їжі; таких ведмедів називають шатунами.

Незважаючи на незграбний вигляд, бурий ведмідь виключно швидко бігає - зі швидкістю понад 55 км/год, чудово плаває і в молодості добре лазить по деревах (в старості він робить це неохоче). Одним ударом лапи ведмідь може зламати спину бика, зубра або бізона.

Самиці приносять потомство раз на 2-4 роки. Під час тічки самці, зазвичай мовчазні, починають голосно ревти, і між ними виникають жорстокі сутички, які іноді закінчуються смертю; переможець може навіть з'їсти переможеного. Ведмедиця приносить 2-3 (до 5) ведмежат вагою 340-680 г і довжиною до 25 см, вкритих короткою рідкою шерстю, сліпих, з зарослим слуховим проходом. Вушні проходи у них відкриваються на 14 день; через місяць вони прозрівають. Вже до 3 місяців ведмежата мають повний набір молочних зубів і починають їсти ягоди, зелень та комах. У цьому віці вони важать близько 15 кг; до 6 місяців - 25 кг. Батько потомством не займається, ведмежат виховує самиця. Остаточно ведмежата відокремлюються від матері на 3-4 році життя.

Бурий ведмідь внесений до Червоної книги МСОП із статусом «вид, що знаходиться під загрозою», однак його чисельність сильно різниться від популяції до популяції. За приблизними оцінками, зараз у світі близько 200 000 бурих ведмедів. З них більшість мешкає в Росії - 120 000, США - 32 500 (95% живе на Алясці) і Канаді - 21 750. У Європі збереглося близько 14 000 особин.

Полювання на бурого ведмедя в багатьох областях заборонене або обмежене. Шкура використовується переважно для килимів, м'ясо - в їжу. Жовчний міхур застосовується в традиційній азіатській медицині. Місцями бурий ведмідь пошкоджує посіви, руйнує пасіки і нападає на домашніх тварин. Зустріч з бурим ведмедем може бути смертельно небезпечною. Як правило, цей звір уникає людину, однак близька зустріч, особливо з голодним шатуном або ведмедицею з ведмежатами, може закінчитися смертю або каліцтвом. Зазвичай, якщо звір пішов на людину, радять впасти ниць на землю і не ворушитися, прикидаючись мертвим, поки звір не піде.

Бурі ведмеді - відчайдушні ненажери й ласуни. Для того, щоб ведмеді і люди могли безпечного співіснувати, у звірів не повинно виникати асоціацій між можливістю смачно поїсти і людським запахом. Відучити ведмедя сміттяра від споживання харчових залишків зі столу людини майже неможливо: втрачаючи страх, він, як правило, стає мародером і вбивцею. Щоб уникнути трагічних наслідків зміни харчової поведінки ведмедів, потрібно завжди дотримуватися принципу: ведмедю - ліс і лісову їжу, людині - житло і свій стіл. Більшість не підозрює, що ведмідь, який одного разу скуштував людської їжі отримує відстрочений смертний вирок. Під загрозою опиняються життя тих людей, які опиняться на його шляху. Звір, який вкусив калорійної людської їжі, буде використовувати будь-який шанс, щоб добути її ще і ще. І при цьому буде користуватись своєю звірячою силою і вмінням вбивати. З метою самозахисту таких ведмедів доводиться відстрілювати. Тому, коли ви у ведмежих місцях, забудьте про «погодувати ведмедя» і зробіть все, щоб ваші продукти не потрапили в його пазурі. Один перевернутий на землю казанок каші може вбити ведмедя.

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.

Зображення користувача sma4nen6ka.
sma4nen6ka / 07.12.2011, 17:31

Які хороші!!! Багато чого я ще не знала про косолапих))) Дуже пізнавальна стаття!!

Зображення користувача Stranger.
Stranger / 15.08.2011, 22:26

Невзирая на то, что мы все знаем "Мишу", оказывается мы многого не знаем о нем. Довольно неординарный представитель фауны - хищник рацион которого на три четверти состоит из растительной пищи. Да и сам он, если можно так сказать - по характеру нам не особо знаком. Очень информативная статья. Спасибо.

Читайте також

Азот складає 79% атмосфери, але величезна кількість живих істот не здатні прямо використовувати цей запас азоту. Спочатку він повинен бути зафіксованим спеціалізованими мікроорганізмами.

X

Вхід

Завантажую...