Казуари

Казуари
Північний схід штату Квінсленд: самка казуара визирає з листя. Ніхто не знає, навіщо їй потрібен шолом на голові. Можливо, така прикраса видає її приналежність до прекрасної статі?

Казуари — це великі нелітаючі птахи, близькі родичі ему і — більш далекі — африканського страуса, нанду і ківі. Сьогодні існують три види казуарів. Два з них — мурук і помаранчевошиїй — живуть виключно в дощових тропічних лісах Нової Гвінеї і прилеглих островів. Третій, і найчисленніший вид, — шоломоносний — водиться також у вологих тропіках на півночі Квінсленда, в тій частині Австралії, яка клином видається у бік Нової Гвінеї. Деякі птахи живуть у глибині лісу, інші виходять на прогалини і навіть можуть бродити садибами.

Але не варто розглядати казуара як декоративну птицю. Витягнувшись у повний зріст, дорослий самець може позирнути на людину зверху вниз, а його маса може перевищувати 50 кілограмів. Дорослі самки ще вищі і більші — до 73 кілограмів. З усіх птахів, які нині живуть на землі, більший тільки страус. Проте зазвичай казуари здаються меншими на зріст, ніж насправді, бо ходять, звісивши голову і тримаючи спину паралельно землі.

Вони мають блискуче чорне пір’я, а їх ноги вкриває луска. На ногах — лише по три пальці, і середній з них озброєний грізним кігтем, схожим на кинджал. Крила у цих пернатих зменшились настільки, що від махових пір'їн залишилось лише кілька рогових колючок. Шия довга і покрита тільки тонкими пір'їнами, більше схожими на волосся. Зате шкіра розмальована дивовижними відтінками червоного, помаранчевого, зеленувато-синього і синього кольорів. З боків шиї, біля її основи звисає пара довгих яскравих складок шкіри. У казуарів великі карі очі і довгий вигнутий дзьоб, а на голові шолом — високий роговий виріст.

Досить побачити двох-трьох казуарів, щоб зрозуміти, що вони мають яскраво виражену індивідуальність: один має чудові довгі шийні складки і прямий шолом; у іншого цей головний убір хвацько заломлений «набакир». Яскрава індивідуальність птахів і той факт, що казуари не літають, роблять їх схожими на людей: вони ходять як люди, вони майже таких же розмірів, і їх легко відрізнити один від одного. Не дивно, що люди нерідко дають їм імена. Напевно, з цієї ж причини казуари з давніх часів є повноправними героями місцевих міфів. Одні вірять, що казуари — це двоюрідні брати і сестри людей; інші — що вони люди, які стали птахами при реінкарнації; треті — що люди були створені із пір'я самки казуара. Однак, на відміну від людей, у казуарів догляд за дітьми повністю лягає на самців — вони висиджують яйця і виховують пташенят протягом дев'яти місяців або довше, викликаючи заздрість у жінок.

Читайте далі після перегляду фотографій

Автор фото: Крістіан Зіглер

Казуари
Дорослі казуари тримаються разом лише в період спарювання. Самець (ліворуч) завжди дрібніший від самки.
Казуари
Фрукти австралійських тропіків. Самці виховують пташенят, навчаючи їх вибирати їстівні.
Казуари
Яйця казуарів в кілька разів більші за курячі. Самець висиджує їх більше 40 днів.
Казуари
Гора Пітер-Бот височіє над лісом Дейнтрі, де мешкають казуари.
Казуари
Самець казуара ласує плодами сантала. Для того щоб з'їсти такий фрукт, птиця підбирає його кінчиком дзьоба, потім закидає голову і, широко розкривши дзьоб, заковтує здобич.
Казуари
Пташеня спішить знайти плід, звук падіння якого почуло. Казуари здатні пересуватися дуже швидко: якщо доросла птиця налякана, вона може розвинути швидкість понад 50 кілометрів на годину.
Казуари
Пташеня почуває себе дуже затишно, зарившись у татове пір'я. Юні казуари покриті смугастим пухом, і навіть у найменших пташенят є блискуча лисинка, де розвинеться шолом.
Казуари
Ці пташенята вже виросли з дитячого пуху, але ще не можуть похвалитись дорослим вбранням із чорного пір'я, яке з'явиться у них по чотирьох роках.
Казуари
На пляжі на південь від Кернса маленьке пташеня квапиться опинитись ближче до батька. Вони проведуть разом близько дев'яти місяців, поки батько не вирішить, що прийшла пора шукати наступну подругу і виховувати новий виводок.
Казуари
Цим двом пташенятам ще не виповнилося й року, але вже доводиться вести самостійне життя. Татко вигнав їх, щоб знову почати залицятись до самки.
Казуари
У казуара великі і могутні лапи. Нога дорослої самки може сягати 23 сантиметрів в довжину від п'яти до кінчика середнього пальця. Внутрішній палець на кожній лапі в ході еволюції перетворився на довгу гостру шпору. Зазвичай ці птахи не агресивні, але можуть дати доброго прочухана, якщо їх потурбувати.
Казуари
Батько наглядає за малюком, який підбирає ягоду. Тропічні фрукти часто бувають синіми або червоними — як шия казуара. Збіг? Ніхто не знає. Цілком імовірно, що птахи з легкістю відшукують у лісі фрукти, орієнтуючись на колір. Так і тягне припустити, що забарвлення казуарів з'явилось в процесі еволюції, тому що ці кольори здаються птахам особливо привабливими.
Казуари
Під час залицяння самка казуара перетворює звичайну калюжу на романтичну ванну для двох, приводячи сюди для купання можливих партнерів. У великих досвідчених самок на зразок цієї шоломи особливо вражають.
Казуари
Дорожні знаки радять водіям знизити швидкість у місцях, де водиться багато казуарів. Дороги становлять проблему з двох причин: по-перше, машини іноді збивають птахів, а по-друге, заради доріг вирубують ліс.

Таємничості казуарам додає їх репутація небезпечних тварин. Звичайно, якщо тримати птахів у загоні і кидатись на них з граблями, як роблять деякі, судячи з відеосюжетів, викладених на YouTube, то казуари стають небезпечними. Великі птахи з кігтями-кинджалами і потужним ударом ноги готові завдати потужного удару. Якщо казуари починають ототожнювати людей виключно з подачками, вони можуть стати вимогливими і агресивними. А самець, захищаючи маленьких пташенят, здатний атакувати, якщо ваші наміри йому не сподобаються. Якщо ж спробуєте піймати казуара, він може дати відсіч — і, швидше за все, переможе. Іноді ці птахи вбивають собак.

Але будемо чесними: якщо залишити казуарів у спокої і ставитись до них з повагою, вони виявляться боязкими, миролюбними і сумирними істотами. В Австралії останній достовірний випадок вбивства казуаром людини стався у 1926 році, і то захищався птах.

Харчуються казуари переважно фруктами. Протягом дня дорослий птах поглинає сотні плодів і ягід. Травна система казуарів не завдає шкоди насінню, яке виходить назовні неушкодженим. Таким чином, блукаючи по своїй території, казуар переносить насіння з однієї частини лісу в іншу, на відстань понад півкілометра; навіть доставляє його на пагорби і за річкові перепони. Тобто він доставляє насіння в такі місця, куди воно ніколи б не потрапило завдяки одній силі тяжіння. Для багатьох дерев казуари — єдиний засіб розповсюдження. В Австралії є, звичайно, й інші тварини, які віддають перевагу фруктам, — дрібні птахи, рукокрилі і сумчасті, але вони занадто малі, щоб переносити велике насіння на далекі відстані. А в дощовому тропічному лісі багато видів дерев дають великі плоди саме з великим, важким насінням, тому що таке насіння найкраще сходить за нестачі сонячного світла.

Коли тварини бродять лісом, поїдаючи фрукти, вони сприяють поширенню насіння і висаджують майбутній ліс. Таким чином, будучи найбільшими любителями фруктів, казуари ще й головні архітектори лісу. Крім того, вони допомагають росту деяких рослин. Наприклад, дерево Ryparosa kurrangii зустрічається тільки в невеликій прибережній області Австралії. З його насіння, яке побувало в посліді казуарів, проростає 92%, тоді як з «необробленого» — лише 4%.

Якщо казуари зникнуть, ліс поступово зміниться: деякі види дерев стануть рідкісними, інші, можливо, зникнуть. Дощові тропічні ліси на півночі Австралії — це релікти рослинності стародавнього суперконтиненту Гондвана, і багато рослин — нащадки тих видів, які ще 100 мільйонів років тому росли на теренах Австралії та Антарктиди, які тоді були єдиним цілим.

На жаль, сьогодні таких пралісів збереглось дуже мало. А зі скороченням площі лісів зменшилось і поголів'я казуарів. В Австралії птах внесений до списку видів, яким загрожує зникнення. Скільки ж сьогодні залишилось казуарів? Це складне питання. Більшість підрахунків сходяться на оцінках у 1,5-2 тисячі особин, але точного числа не знає ніхто. Біда в тому, що казуарів дуже важко порахувати, оскільки вони ведуть одиночний спосіб життя в глибині густих лісів. Тому неясно, росте чисельність популяції чи знижується, і наскільки птахи насправді близькі до зникнення.

Ясно тільки одне: з ними не все благополучно. Так само, як казуари інколи вбивають собак, часом і собаки вбивають казуарів, особливо молодих. Дикі свині можуть руйнувати гнізда, а інколи птахи гинуть у пастках для свиней. Інша небезпека — дороги. Одні люди хочуть обгородити їх і побудувати для казуарів підземні переходи, інші ж стверджують, що це не спрацює, і обстоюють ідею обмеження допустимої швидкості та установки додаткових дорожніх знаків, які попереджатимуть про те, що тут зустрічаються казуари.

Оскільки ліс дробиться дорогами і все більше розпадається на шматки, молодим казуарам стає все важче обзавестись власною територією. Через територіальну поведінку для підтримки хоча б мінімальної популяції цих птахів потрібні великі лісові простори. Існує й інша проблема — житлова забудова. Не запитуючи казуарів, їх ліси виставляють на продаж: їх вирубують, щоб звільнити місце під будівництво. Деякі місцеві жителі намагаються цьому протистояти і створюють громади, щоб купити в складчину землю для створення заповідників, пересаджувати на оголені ділянки дерева або закликати фермерів не зводити ліс під корінь. Вони сподіваються об'єднати фрагменти лісу, щоб молоді казуари в пошуках своїх територій могли переходити з однієї ділянки на іншу, не перетинаючи при цьому плантації цукрової тростини або широкі шосе. Тому що казуар залежить від лісу навіть більше, ніж ліс залежить від казуара.

X

Вхід

Завантажую...