Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш

Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш

Не так давно слово «хамелеон», з волі російського письменника, стійко визначало наше негативне ставлення до цих живих нащадків динозаврів. Проте, як з’ясувалось, з усього різноманіття рептилій саме хамелеони можуть претендувати на роль домашніх тварин, що дозволило, нарешті, усунути цю несправедливість. У всякому разі, ті, кому випадає можливість познайомитись з ними ближче, переконані в тому, що на відміну від хамелеонів-людей хамелеони-ящірки — істоти унікальні і добродушні.

Хамелеони ведуть замкнутий спосіб життя і спілкування із собі подібними не потребують. Рідкі зустрічі з родичами часом закінчуються тривалими, хоча і безкровними боями. Перед початком поєдинку самці намагаються налякати один одного, демонструючи свою силу. Для залякування вони роздуваються і стають схожими на перламутрові кулі. Такому двократному збільшенню розмірів передує глибокий вдих, при якому розгалужені вирости на кінцях легенів заповнюються повітрям і розтягують шкіру. При видиху рептилії видають злісне шипіння, яке нагадує зміїне. Буває, що один із суперників, не витримуючи цієї психічної атаки, відступає, тоді конфлікт вирішується мирним шляхом.

Більшість хамелеонів в процесі еволюції пристосувались до життя на деревах і спускаються на землю тільки в випадках крайньої необхідності. Про їх здібності лазити по деревах свідчить хвіст, здатний немов пружина обвивати гілки, та лапи.

На кожній з них знаходиться по п’ять пальців з короткими кігтиками, причому перший з'єднаний з другим, а третій — з четвертим і п'ятим особливими шкіряними «чохлами», які перетворюють кінцівку на двопалу клішню, зручну для захоплювання в тому числі і тонких гілок. На передніх лапах три зібраних пальця повернуті всередину, а на задніх — назовні. І хоча пересувається ця тварина неймовірно повільно, відстані, які вона в змозі долати, можуть бути досить великими.

Виглядає це так: спочатку хамелеон міцно обхоплює гілку однією лапою, після чого надовго впадає в «задумливість», потім піднімає другу і пересувається на 1-2 см вперед і тільки потім, в тому ж темпі, «підключає» третю і четверту.

Час від часу хамелеона охоплює бажання «потанцювати», хоча танець цей більше нагадує кадри сповільненої кінозйомки. Джеральд Даррелл описував його так: «Хамелеон на хвилину зовсім завмирає і лише повільно обертає очима. Потім він плавно піднімає в повітря одну передню та одну задню ноги і починає ритмічно розгойдуватись вперед і назад. Зробивши крок і знову завмерши на місці, хамелеон піднімає другу пару ніг і повторює все спочатку. При цьому весь час крутить своїми великими і опуклими очима». Що спонукає хамелеона до таких дій — для біологів таємниця, хоча вони припускають, що подібна поведінка може служити своєрідним сигналом для суперників чи ворогів, які зазіхають на «підвладну» йому територію і мисливські угіддя.

Читайте далі після перегляду фотографій

Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш
Хамелеон: тихше їдеш, далі будеш

Головною їжею для цих тварин служать різні дрібні комахи і безхребетні. Однак більш великі види хамелеонів здатні поїдати і невеликих птахів, і ящірок. Вгледівши потенційну здобич, хамелеон крадькома наближається до неї (постійно тримаючи її в полі зору одного ока, а другим стежачи за подіями навколо), потім дуже повільно відкриває рот і раптом — немов вистрілюючи, викидає свій довгий (рівний половині величини тіла) язик. Кінчик цього дивовижного язика, вкритий клейкою речовиною, перетворюючись на присоску, надійно утримує жертву, не залишаючи їй ні єдиного шансу на порятунок.

Якщо полювання не вдалось, хамелеон без метушні починає видивлятись іншу жертву. До речі, голод хамелеони, як і інші плазуни, переносять доволі легко, чого не можна сказати про відсутність води, оскільки вона для них життєво необхідна.

Помітно пожвавлюються хамелеони тільки в шлюбний сезон. У цей час вони, пильно патрулюючи кордони своїх територій і ревниво охороняючи свій гарем, стають не лише вкрай агресивними, але і надзвичайно гарними. Вони роздуваються, шиплять та постійно змінюють забарвлення. За кольорові перетворення хамелеона відповідають особливі клітини — хроматофори, які містять різнокольорові пігментні зернятка і знаходяться всередині рогових лусочок шкіри. Цікаво, що різні ділянки тіла хамелеона в один і той же час можуть бути різними за кольором, і це для нього головне маскування. Сидячи в засідці, він просто зливається за кольором з листям, розчиняючись в тропічній рослинності.

Зміна забарвлення хамелеона залежить від освітленості, температури і вологості навколишнього середовища, а ще — від душевної рівноваги, яку порушують голод, спрага, переляк або збудження. Дослід, проведений дослідницею Африки Джой Адамсон, — красномовне тому свідчення. Вона поміщала хамелеона на різнокольорові аркуші паперу, але тварина вперто не бажала міняти колір. Проте, як тільки поруч із ним помістили банку зі змією, він зі смарагдового миттєво став сірим — переляк взяв своє, оскільки перед хамелеоном опинився один з його лютих ворогів.

Найстаріший з відомих хамелеонів був знайдений в Китаї (знахідці приблизно 58–62 млн. років). Однак ці неквапливі тварини, ймовірно, набагато старші — приблизний вік спільного предка хамелеонів та агамових ящірок (їх найближчих родичів) становить більш ніж 100 млн. років. Викопні рештки хамелеонів були знайдені в Африці, Європі та Азії, і вважається, що колись вони були набагато більш поширеними, ніж сьогодні. І хоча у наш час майже половина всіх видів хамелеонів знаходиться на Мадагаскарі, досі невідомо, чи справді ці химерні рептилії розійшлись по Землі саме звідти.

Як би там не було, і сьогодні чисельність хамелеонів продовжує зменшуватись — переважно через руйнування природного середовища проживання, зокрема, в Африці і на Мадагаскарі, з вини інтенсивної вирубки лісів. Коли плантації впритул підходять до лісу, найбільш пристосовані види можуть просто переселитись на кавові дерева, інші ж, більш залежні від конкретного середовища проживання, гинуть. Ось так за славнозвісним умінням пристосовуватись до навколишнього середовища насправді приховується тендітність та беззахисність цих унікальних тварин.

X

Вхід

Завантажую...