Серед тропічних боліт Східної Африки, що простягнулися від Судану і Західної Ефіопії до Замбії, мешкає один з найбільш загадкових і незвичайних птахів «чорного» континенту - китоголов (лат. Balaeniceps rex) або королівська чапля. Об'єднуючи в собі ознаки відразу декількох птахів - лелеки, чаплі та пелікана, вона залишається власницею унікальної зовнішності, головною прикрасою якої є довгий масивний дзьоб, який за формою та розмірами нагадує... черевик.

Дзьоб більший за голову, нечесана потилиця... Зовнішній вигляд китоголова так і провокує на порівняння та жарти. Ось і жителі Середньої Африки не втримались і дали йому ім'я «абу-маркуб» - «батько черевика» або «головний черевик», залежно від перекладу.

А у китоголова, як навмисне, ще й досить кумедні манери. Він флегматично застигає по гомілку у воді або навіть по черево, і так і стоїть, опустивши на груди буйну голову з черевиком-дзьобом. Можна, кажуть, пройти зовсім поруч, а він у глибокій задумі й не ворухнеться.

Не до сміху хіба що мешканцям південноафриканських боліт - адже саме ними харчуються ці птахи. У широкий дзьоб довжиною близько 23 см і шириною 10 см, ще й прикрашений гострим гачком знизу, потрапляють риби, жаби, іноді навіть молоді крокодили та черепахи. Але особливо китоголов полюбляє дводишну рибу протоптеруса, вважаючи, мабуть, що такій, як він, екзотичній птиці і корм потрібен відповідний.

Іноді, частіше за все перед світанком, можна побачити як китоголов прогулюється в заростях папірусу, що росте на поверхні болота. Утримувати рівновагу і не тонути йому допомагають широко розставлені пальці. Щоб не заплутатися в густих заростях болотяної рослинності, китоголови намагаються триматись поблизу ділянок, розчищених слонами і бегемотами. Уздовж таких штучних каналів, які впадають в озера, збирається найбільша кількість риби.

Побачивши чергову жертву, хижак миттєво змахує крилами, кидається у воду і піддягає її своїм гострим гачком, не залишаючи шансів на порятунок. У такі моменти злітаючий величезний птах з розмахом крил близько двох метрів являє собою незабутнє видовище. Піднявшись у повітря, китоголов, як і чаплі, притискає голову, так що дзьоб його лягає на груди і не заважає йому в польоті. Літає він зазвичай над землею, але може і парити високо над болотом.

Китоголови - одиночні птахи, які не утворюють груп, і навіть сформована пара рідко проводить час разом. Інтерес до партнера королівська чапля проявляє на початку сухого сезону, коли низький рівень води в болотах і річках не представляє небезпеки для майбутнього гнізда. Зазвичай мовчазні, під час спарювання китоголови вітають один одного клацанням дзьоба.

Китоголов - досить великий птах, зріст його може сягати півтора метра. І гнізда китоголов в'є великі - у діаметрі до двох з половиною метрів, використовуючи для цього папірус і очерет. В родині китоголовів зазвичай кілька пташенят, але тільки один з них, як правило, виживає. Про нього і дбають батьки до чотирьох місяців, поки пташеня не стане готовим до самостійного дорослого життя. Зовсім маленьких пташенят батьки іноді в спеку купають, поливаючи їх водою. Адже у них є для цього місткий дзьоб, що дуже зручно. Зачерпуючи дзьобом воду, охолоджує китоголов і кладку яєць, рятуючи їх від перегріву, якщо вже довелося жити родині в найбільш жарких широтах найбільш жаркого континенту.

Королівські чаплі вважаються вразливим видом - в дикій природі їх залишилося приблизно від восьми до десяти тисяч особин. Людина знищує середовище проживання цих птахів. Крім того, люди розоряють їх гнізда.