Лемури – беззахисні привиди

Лемури – беззахисні привиди
Lemur catta – котячі або кільцехвості лемури

За повір'ями стародавніх римлян не всі душі померлих переходили в потойбіччя, деякі з них продовжували блукати по землі, втручаючись у справи живих. При цьому одні намагались допомогти людям, особливо своїм родичам, – ці добрі духи відомі нам з римської міфології як лари. Інші ж, яких називали лемурами, навпаки, вважались злими духами.

Цей образ, мабуть, спав на думку європейським натуралістам, які знайшли у знову відкритих південних землях дивних істот. Вони пересувались на чотирьох лапах, мали довгі звірині морди і пухнасті хвости, але щось дивне ріднило їх з людиною – чи то хваткі пальці з нігтями замість кігтів, чи то очі, які дивляться прямо перед собою. Вони наповнювали нічний ліс неймовірно гучними і моторошними криками, схожими то на собачий гавкіт, то на плач немовляти. А на світанку ці істоти повертали свої дивні обличчя до сонця і завмирали у молитовній позі. Ці дивовижні звірі і отримали ім'я лемурів.

З появою теорії еволюції дивне протиріччя знайшло пояснення: лемури та їх найближчі родичі лорі виявились ранніми приматами, попередниками і, можливо, предками справжніх мавп. В зоологічній літературі за ними навіть закріпилась назва «напівмавпи». Хоча вона не зовсім справедлива, оскільки лемури були першими – не дивно що подібна систематика вважається застарілою. В сучасній науковій класифікації прийнято говорити про мокроносих приматів, до яких відносяться всі колишні напівмавпи за винятком довгоп’ятів. Справді, носи у лемурів мокрі, як у котів.

Весь зовнішній вигляд лемурів сформований життям в кронах дерев. Типова їжа лемурів – фрукти, комахи, пташині яйця, мед, м'які та солодкі частини рослин. Дехто перейшов на чисте вегетаріанство, навчившись їсти листя і навіть кору деяких дерев. Інші, особливо дрібні, надають перевагу тваринній їжі. Але справжніх хижаків серед них немає. Одні лемури – затяті відлюдники, терплять один одного лише в період розмноження, інші – справжні колективісти, живуть великими постійними зграями. Де в чому вони навіть перевершили своїх просунутих родичів. Скажімо, всі справжні мавпи, крім одного-єдиного виду, – тварини денні. А ось серед лемурів можна знайти і денних, і нічних, і сутінкових – немов вони поставили за мету знайти найкращий режим дня.

Читайте далі після перегляду фотографій

Лемури – беззахисні привиди
Великі мишачі лемури Cheirogaleus major
Лемури – беззахисні привиди
Daubentonia madagascariensis – ай-ай або мадагаскарська руконіжка
Лемури – беззахисні привиди
Руконіжки перші відкололись від інших лемурів, і без того прадавніх тварин
Лемури – беззахисні привиди
Eulemur albifrons – білолобий лемур
Лемури – беззахисні привиди
Самиця вінценосного лемура Eulemur coronatus
Лемури – беззахисні привиди
Самець Eulemur coronatus
Лемури – беззахисні привиди
Eulemur fulvus – бурий лемур
Лемури – беззахисні привиди
Червоночеревий лемур Eulemur rubriventer
Лемури – беззахисні привиди
Eulemur macaco – чорний лемур
Лемури – беззахисні привиди
Мангустовий лемур Eulemur mongoz
Лемури – беззахисні привиди
Eulemur rufus – червонолобі лемури
Лемури – беззахисні привиди
Алаутранські лемури Hapalemur alaotrensis
Лемури – беззахисні привиди
Hapalemur aureus – золотисті лемури
Лемури – беззахисні привиди
Сірий лемур Hapalemur griseus
Лемури – беззахисні привиди
Одомашнений сірий лемур
Лемури – беззахисні привиди
Lemur catta – найвідоміший вид лемурів
Лемури – беззахисні привиди
Хвіст котячого лемура допомагає утримувати рівновагу та вирішувати соціальні питання
Лемури – беззахисні привиди
З усіх лемурів катта проводять найбільше часу на землі
Лемури – беззахисні привиди
Індрі (Indri indri) – найбільші з нині живих лемурів
Лемури – беззахисні привиди
Червонохвостий лемур Lepilemur ruficaudatus
Лемури – беззахисні привиди
Microcebus lehilahytsara – один з представників мишачих лемурів
Лемури – беззахисні привиди
Сірі мишачі лемури Microcebus murinus
Лемури – беззахисні привиди
Microcebus rufus – рудий мишачий лемур
Лемури – беззахисні привиди
Рука мишачого лемура Кокерела
Лемури – беззахисні привиди
Мишачий лемур Кокерела Mirza coquereli
Лемури – беззахисні привиди
Propithecus deckenii – сіфака Декена
Лемури – беззахисні привиди
Сіфаки Propithecus deckenii в кам’яному лісі Мадагаскару
Лемури – беззахисні привиди
Propithecus verreauxi – сіфака Верро
Лемури – беззахисні привиди
Рудий варі Varecia rubra
Лемури – беззахисні привиди
Varecia variegata – чорно-білий лемур варі

Мокроносі примати живуть майже по всій центральній та південній Африці, а також на півдні Індії, Шрі-Ланці, в країнах Індокитаю та в Індонезії. Майже всі ці шматочки суші колись складали (разом з Австралією та Антарктидою) великий південний материк Гондвану, який розколовся на частини близько сотні мільйонів років тому. Уламки Гондвани (її ще інколи називають Лемурією) рухались в різних напрямках, але зрештою увіткнулись в північні континенти, де в лісах вже жили справжні мавпи, які спритністю і кмітливістю витіснили більш простих і менш спритних родичів кудись на задвірки екологічних систем. І тільки один уламок Гондвани – Мадагаскар – був недоступним для мавп і ще довго залишався царством лемурів.

Острів Мадагаскар дав лемурам не лише притулок, але й простір для еволюції. По-перше, тут на порівняно невеликій території існує відразу декілька кліматичних зон: вологі тропічні ліси східного узбережжя, листопадні гірські ліси і безлісі нагір'я центральної частини острова, пустелі і зарості колючих деревних молочаїв – на півдні. А по-друге, у фауні Мадагаскару виявилось багато вільних екологічних «вакансій» – тварини, які займають їх в інших місцях, тут просто відсутні. Заповнювати їх довелось місцевим мешканцям – зокрема лемурам. Наприклад, найбільш своєрідний з мадагаскарських лемурів – руконіжка, або ай-ай, – успішно освоїв «професію»... дятла. Довгим і неймовірно тонким середнім пальцем ай-ай вистукує стовбури і гілки. Знайшовши порожнину, пускає в хід довгі та сильні різці, які у руконіжки ростуть все життя (через них її навіть деякий час вважали родичем гризунів). А потім через прогризену дірку все тим же пальцем-щупом витягує личинку.

Взагалі надзвичайні уміння характерні для мадагаскарських лемурів. На світі чимало тварин, здатних перестрибнути з одного дерева на інше, пролетівши 6-8 метрів. Але уявіть, що приземлятись при цьому потрібно на дідіерею – дерево, суцільно вкрите найгострішими колючками. Так ось, лемури сіфаки стрибають по колючим лісам в усіх напрямках, немов не помічаючи страшних шипів, і їх пухнастій шкурі немає при цьому ніякої шкоди.

Проте зрештою настирливі родичі наздогнали лемурів і на їх блаженному острові. Більше двох тисяч років тому на Мадагаскарі з'явились представники справжніх мавп – люди. Саме з цього часу з ґрунтових відкладень зникають сліди присутності гігантського лемура – листоїдної істоти розміром з теля. Втім, прибульці (які дали початок народу малагасійців, нинішньому корінному населенню Мадагаскару) виявились порівняно нешкідливими. За двадцять з гаком століть сусідства у більшості мальгаських племен склалась надзвичайно вигідна для лемурів система повір'їв і табу. Наприклад, за однією з легенд, лемури – це далекі предки місцевих жителів, які заблукали в лісі і перетворились на лемурів, щоб вижити. А душі померлих, на думку малагасійців, продовжують жити в індрі (найбільшому з нині живих лемурів). Подібні повір’я до недавнього часу захищали лемурів від полювання на них.

Але починаючи з XV століття на острові почали з'являтись європейці, а з 1880-х років Мадагаскар став французькою колонією і приєднався до світової торгівлі. Лісорозробки, плантації та пасовища стрімко наступали на країну лемурів. Вже до 1970-х років основна маса лісів Мадагаскару була знищена, і ніхто із зоологів не брався точно сказати, які види лемурів досі живуть на острові, а яких пора переводити в розряд вимерлих тварин. Містичний підтекст слова «лемур» на очах перетворювався з невдалого жарту в зловісне пророцтво – лемурам і справді належало стати привидами, мешканцями старовинних книг і колекцій зоомузеїв. Однак створення ряду резерватів, лісовідновлювальні роботи та деякі інші заходи пригальмували катастрофу. Більше того, час від часу звучать повідомлення про відкриття нових, невідомих досі видів лемурів. Можливо, це ще не останній сюрприз, який вони нам піднесуть.

 

 

Коментарі

Ввійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі.
Читайте також
Правда про органічні продукти

Модне захоплення органічними продуктами далеко не безпечне для здоров'я і, до того ж, заважає розвитку і впровадженню в сільське господарство передових технологій. Масовий перехід сільського господарства на органічне землеробство лише збільшить проблему голоду, не привівши до поліпшення якості сільськогосподарської продукції, вважає директор Центру глобальних продовольчих проблем Інституту Хадсона Алекс Евері. Кореспондент журналу «Експерт» зустрівся з ним у німецькому Людвігсхафені і дізнався, чому свіжі овочі - це найнебезпечніший продукт харчування, а невірно сприйнята любов до природи може обернутися для людства продовольчою катастрофою.

X

Вхід

Завантажую...