Песець (Vulpes lagopus) також відомий як полярна, арктична або біла лисиця. Назва виду - lagopus - у перекладі з грецької означає «заяча лапа», оскільки підошви лап у песців вкриті жорстким волоссям. А саме слово «песець» - давньоруське похідне від слова «пес»; спочатку це слово означало «подібний до пса».

Хоча раніше тварина виносилась до окремого роду Alopex, сучасні таксономічні системи поміщають її до роду лисиця (Vulpes), як і решту лисиць. На відміну від рудої лисиці, тіло полярного родича більш приземкувате, мордочка укорочена, вуха закруглені і ненабагато виступають із зимової шерсті (це охороняє їх від обмороження).

Це мініатюрна тварина, довжина тіла якої становить 50-75 см, хвоста - 25-40 см, а висота в плечах - приблизно 30-35 см. Середня вага самців – 3,5 кг (коливається в межах 3,2 - 9,4 кг); самиць – 2,9 кг (1,4 - 3,2 кг).

Песець поширений за Північним полярним колом, на узбережжі і островах Північного Льодовитого океану, в тундровій і лісотундрової зонах. Песець - один з найбільш холодовитривалих ссавців, який не мерзне навіть при температурі -60°C.

Це єдиний представник родини собачих, якому властивий виражений сезонний диморфізм забарвлення. Влітку тварина вдягнена у коротке хутро брудно-бурого кольору зверху, рудувато-сірого знизу. Взимку переважна більшість особин носить пишне сніжно-біле вбрання, і лише у деяких, так званих блакитних песців, зимове хутро темне, різних відтінків - від пісочного і світло-кавового до темно-сірого з блакитним відблиском і навіть коричневого зі сріблом. Блакитні песці зустрічаються у всіх популяціях, але на материках вони дуже рідкісні, а на деяких островах, навпаки, переважають.

Песець їсть все, що може роздобути: встановлено поїдання 125 видів тварин і 25 видів рослин. Для материкових песців основою існування є лемінги, від великої кількості та доступності яких залежить чисельність, розподіл, осілість і інші особливості екології хижака, а також миші та інші гризуни, зайці, птахи, яйця. На узбережжі вони також мають стабільну кормову базу: риба, морські безхребетні, птахи. Велике значення для песців мають лежбища північних морських котиків. Харчується також рослинною їжею: ягодами, травами, водоростями. Іноді, слідуючи за білими ведмедями або вовками, харчуються залишками тварин, добутих хижаками.

Як правило, ці звірі моногамні, хоча іноді спостерігаються випадки полігамії. Типова сім'я песців складається з самця, самиці, молодих самиць з попереднього посліду і дитинчат поточного року. Однак, самиці нерідко виховують по кілька приймаків, а у великих норах можуть об'єднуватися дві сім'ї і тоді в одній такій колонії може бути до 40 і більше молодих звірків.

В Ісландії песець нападає на ягнят і навіть п’є кров дорослих овець, завдаючи значних втрат тваринництву регіону. Місцеві фермери здавна відстрілюють цих хижаків для того, щоб захистити свою домашню худобу. Справа в тому, що песець до початку XX століття був єдиним природним хижаком-ссавцем в Ісландії. Вважалось, що якщо один або ж кілька песців постійно нападають на овець якогось певного фермера, то їх, безумовно, накликав злий чаклун.

Хутро песця високо цінується у хутряній промисловості. Особливо цінні шкурки блакитного песця, помісь якого з білим сильно знижує вартість хутра, через що навіть приймались особливі заходи по винищенню в місцях постійного промислу блакитних песців їх білого різновиду. Але, незважаючи ні на що, звір все ще поширений і зникнення йому не загрожує.