Сервал (Leptailurus serval) - африканська дика кішка середніх розмірів. За останніми даними аналізу ДНК сервали мають спільних предків з левами, і хоча сервал також має спільні риси з гепардом, вважають, що це гепарди походять від древніх сервалів.

Це міцна та струнка тварина з довгими (та найдовшими відносно розмірів тіла серед котячих) ногами і досить коротким хвостом. Голова по відношенню до тіла невелика, овальні високі вуха розташовані близько один від одного. Довжина тіла сервала без хвоста становить від 59 до 92 сантиметрів, а довжина хвоста від 20 до 38 сантиметрів. Висота в холці близько 54-66 сантиметрів. Самиці важать 7-12 кг, самці – 9-18 кг.

Вуха сервала вирізняють його з-поміж інших диких кішок. По-перше, вони у нього найбільші (відносно розмірів тіла) серед котячих, і забезпечують своєму власнику особливо гострий слух. По-друге, із зовнішнього боку вуха сервала чорні з помітними білими поперечними плямами (окулярами), які служать для того, щоб кошенята знали коли мама полює.

Сервали поширені практично на всій території Африки, за виключенням Сахари, лісів екваторіальної зони і крайнього півдня материка. Основні місця проживання савани, хоча сервалів-меланістів зазвичай зустрічають в гірських районах на висотах до 3000 метрів.

Сервали нічні поодинокі тварини. Полюють вони також переважно вночі, але інколи, в результаті діяльності людини або через наявність великих нічних хижаків, вони такої змоги не мають. Зазвичай полюють на гризунів, але іноді харчуються також птахами, зайцями, рептиліями, комахами, рибою і жабами. Сервал їсть дуже швидко, іноді занадто швидко, що нерідко виходить йому боком. Дрібну здобич ковтає цілою.

Сервал добре пристосований до полювання в саванах. Його довгі ноги дають змогу чудово стрибати, а також допомагають йому досягти швидкості до 80 км/год. До того ж, довгі ноги та шия дозволяють сервалу бачити більше у високій траві, а його вуха здатні вловити шум навіть тієї здобичі, яка риє землю. Полюючи на птахів, сервали можуть стрибати на відстань від 2 до 3 метрів в висоту. В довжину стрибок сервала сягає до 3,6 метрів, при чому стрибає він з місця, а посадку здійснює точно на ціль з силою достатньою, щоб оглушити чи вбити свою жертву при ударі. Сервал - дуже спритний мисливець, в середньому 50% спроб полювання закінчуються успішно (67% в нічний час). Для порівняння, більшість видів котячих мають 10% вдалих полювань.

Як і більшість кішок, сервали можуть муркотіти. Крім того, вони щебечуть, шиплять, ґелґочуть, гарчать, рохкають та нявкають. Живуть сервали близько десяти років в дикій природі, і до двадцяти років у неволі.

Чисельність сервалів в дикій природі помітно скоротилась. По-перше, через витіснення з територій існування людиною, а також через полювання за їх шкурами. В деяких районах Африки високо цінується його м'ясо. По-друге, його винищують також через напади на свійську птицю.

Північний підвид сервала занесений в Червону Книгу МСОП зі статусом «вид, що знаходиться під загрозою». Сервал зазначений і у списку Конвенції CITES в Додатку II. Це все ще широко поширена тварина в Західній та Східній Африці, але вже вимерла в південноафриканській Капській провінції і дуже рідкісна на північ від Сахари.

Щодо утримання в неволі, в Африці сервалів історично тримали в якості домашніх тварин. А нещодавно почали утримувати цих тварин американці та європейці. Сервали дуже вірні, і часто, вибравши когось з членів сім'ї, вони вже не можуть жити щасливо без нього. Самці сервалів можуть злучатися зі звичайними домашніми кішками, даючи гібрид під назвою савана.