Тюленеві або справжні тюлені

Морський леопард

Ще зовсім недавно тюленевих (або справжніх тюленів) разом з вухатими тюленями та моржовими відносили до ластоногих - групи ссавців, яку раніше виділяли в окремий ряд. Згідно до сучасних уявлень, ластоногі входять у дві різні надродини. Вухаті тюлені і моржі відносяться до надродини Otarioidea, a справжні тюлені - до Phocoidea. Але й досі «тюленями» називають як безвухих, так і вухатих тюленів.

Otarioidea - сестринська група по відношенню до ведмежих, а Phocoidea пов'язують з куницевими. Між цими двома групами існують значні відмінності як у будові черепа, так і в будові всього скелета, які призводять до різних способів переміщення тварин у просторі. Поверхневу схожість вважають конвергентною, пов'язаною з пристосуванням до перебування у водному середовищі.

До справжніх тюленів (Phocidae) відносяться нерпи, морський леопард, морський заєць, гренландський тюлень, тюлень-крабоїд, тюлень-монах, крилатка, морські слони та ін. Всього близько 20 видів. До видів під охороною відносяться тюлені-монахи і каспійська нерпа.

Довжина тіла і маса справжніх тюленів сильно варіюються: від 1,25 до 6,5 м і від 90 кг до 3,5 т відповідно. Кільчаста нерпа - найменша, а морські слони - найбільші серед ластоногих.

Форма тіла тюленевих веретеноподібна, голова помітно звужується спереду. Шия у справжніх тюленів малорухлива та коротка. Зовнішні вушні раковини відсутні.

У справжніх тюленів обидві пари кінцівок перетворені на ласти. Передні складають менше 25% довжини тіла і суттєво менші за задні. Порівняно з вухатими тюленями і моржами у справжніх тюленів вони розташовані ближче до голови. Задні ласти справжніх тюленів завжди витягнуті назад, оскільки вони не згинаються в п'ятковому зчленуванні, і не можуть служити опорою при пересуванні по суші. Через це тюленеві досить незграбні на суші і пересуваються ковзаючи по льоду, згинаючись при цьому із боку в бік.

У більшості тюленів абсолютна товщина шкіри менша, а відносна товщина підшкірної жирової клітковини (у % до товщини шкіри) більша, ніж у решти ластоногих.

У новонароджених тюленів хутро переважно густе, досить м'яке та часто біле. Тюленята носять його не більше трьох тижнів. У дорослих особин волосяний покрив грубий, без вираженої підпушки.

Забарвлення хутра різне, іноді плямисте або смугасте. Для деяких видів характерний віковий і статевий диморфізм забарвлення. В період сезонної линьки у тюленів змінюється не тільки волосся, але і роговий шар епідермісу, який злущується цілими пластами.

Більшість видів поширена вздовж берегових ліній південніше 50°пд.ш. і на північ від 30°пн.ш., у холодних та помірних водах обох півкуль. Також населяють деякі прісноводні водойми. У тропіках нечисленні, в Індійському океані не зустрічаються зовсім.

Харчуються рибою, головоногими молюсками та ракоподібними. Морські леопарди нападають на пінгвінів і інших тюленів.

Плавають за рахунок рухів задніх ластів, яким допомагають бічні вигини мускулистої задньої частини тіла. На коротких ділянках тюленеві можуть за необхідності розвивати швидкість до 24 км/год.

Тюлені чудові пірнальники - чемпіоном по тривалості і глибині занурень вважається тюлень Ведделла. Цей тюлень досягає глибини 600 м, залишаючись під водою більше години.

Тюленевих промишляють у великих кількостях, отримуючи шкіру, хутро, сало і м'ясо.